Рішення № 138359453, 21.07.2026, Тетіївський районний суд Київської області

21.07.2026 Провадження по справі № 2-о/940/48/26

Справа № 940/1297/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт смерті матері громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Свердловськ, Луганської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Свердловськ, Луганської області, померла мати заявниці ОСОБА_2 , про що Свердловським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції луганської народної республіки, складено актовий запис № 170269940002600637007, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 27.05.2026. Отримати свідоцтво про смерть на території України заявниця не може, оскільки свідоцтво про смерть видане Свердловським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції луганської народної республіки та не відповідає вимогам п. 1 р. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом МЮУ від 18.10.2000 року № 52/5. У заявниці не має можливості надати інших документів про смерть матері, так як на момент смерті вона проживала на тимчасово окупованій території України.

За таких обставин, враховуючи, що факт смерті ОСОБА_2 відбувся на тимчасово окупованій території України, заявниця змушена звернутися із заявою до суду з метою реєстрації смерті ОСОБА_2 у порядку, встановленому законодавством України.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. не прибули, про дату час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник заінтересованої особи Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в кому просить справу розглядати за відсутності їхнього представника, проти заяви заперечень не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_2 від 20.05.1977 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.07.1996 року (а. с. 8, 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується копією довідки про смерть № С-01664 від 27.05.2026 виданої Свердловським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції луганської народної республіки та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.05.2026 виданого Свердловським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції луганської народної республіки, актовий запис № 170269940002600637007 (а. с. 9-10).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За нормою ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та /або особами, створеними, обраними або призначеними в порядку, не передбаченому Законом України, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом МЮУ 18.10.2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Враховуючи, що свідоцтво про смерть видане на тимчасово окупованій території України, встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки дозволить провести державну реєстрацію факту смерті її матері ОСОБА_2 та отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка, передбаченого законодавством України, відтак суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та наявність підстав для встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76-81, 317-319, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Свердловськ, Луганської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Свердловськ, Луганської області, на тимчасово окупованій території України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Р.В. Самсоненко