Ухвала суду № 138357693, 20.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/4948/26

провадження № 2-о/619/178/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Куп`янська міська військова адміністрація, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просить оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Враховуючи тотожність відповідних норм ЦПК України, які регулювали питання щодо форми та змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час прийняття Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз`яснення Верховного Суду України під час вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній цивільній справі.

Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, а також роз`яснень, викладених в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим відповідними статтями ЦПК України, що регулюють особливості заяв у справах окремого провадження. Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.

Дослідивши отримані матеріали, судом встановлені недоліки заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення заяви без руху, а саме.

Згідно положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Заявник просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Однак з матеріалів заяви вбачається, що заявник звернулась до суду в порядку Глави 4 Розділу IV ЦПК України, яка має назву «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою», а не в порядку Глави 6 Розділу IV ЦПК України, яка має назву «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Таким чином, заявник звернувся до суду з даною заявою не з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а з метою оголошення особи померлою. Між тим пільги щодо сплати судового збору передбачені виключно в разі звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для звільнення заявника від сплату судового збору за подання даної заяви.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання заяви у розмірі 665,60 грн.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

При цьому, як роз`яснено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року, на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, а згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Водночас, розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, регулюється статтями 305-309 глави 4 розділу IV ЦПК України, а розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення статтями 315-319 глави 6 розділу IV ЦПК України.

За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини (ч. 2 ст. 47 ЦК України).

Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути, крім інших, усі можливі спадкоємці особи.

Однак, заявницею не вказано та не визначено належним чином коло осіб, на права та інтереси яких може вплинути ухвалене рішення із чітким визначенням їх процесуального статусу як заінтересованих осіб: батьків, дітей, сестер, братів чи інших родичів.

Таким чином, за наявності інших заінтересованих осіб, спадкоємців ОСОБА_4 заявниці слід надати нову редакцію заяви для суду із зазначенням належним чином заінтересованих осіб - інших спадкоємців, якщо такі існують, оскільки рішення у цій справі може вплинути на їхні права або обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175,177,185, 258-261, 315, 318, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Куп`янська міська військова адміністрація, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки заяви та надати строк п`ять днів з дня отримання ним ухвали для їх усунення.

Копії ухвали невідкладно направити заявнику та її представнику.

У разі, якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. В. Калиновська