Рішення № 138357541, 17.07.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1262/26

Провадження № 2/396/1314/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельська О. С.

за участю секретаря судового засідання: Трохимчук Я. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №396/1262/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 08.09.2025 р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №08.09.2025-100002149, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 8 000,00 гривень, строком на 140 днів, зі сплатою процентів, комісії та неустойки, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за яким Сторони домовились за взаємною згодою (ініціативою) Позичальника збільшити Суму кредиту, у зв`язку з чим були внесені зміни до зазначеного Договору, востаннє другий транш надано 25.09.2025 р. у розмірі 1 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 строком 123 днів, зі сплатою комісії та неустойки. Однак, відповідачка всупереч Закону та умовам договору своїх зобов`язань перед позивачем не виконала, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 23 665,51 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 10 080,00 грн. заборгованість по процентам, 85,51 грн. комісії, 4 500,00 грн. відсотки, наразхова по ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовних вимогах просила проводити розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, проте на адресу суду повернувся конверт із вкладенням з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив до суду не надходив.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.09.2025-100002149свід 08.09.2025 р. Надано кредит у в розмірі 8 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією про видачу коштів, який було підписано одноразовим ідентифікатором. Строк кредитування - 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту. Денна процентна ставка 0,87%.

25.09.2025 р. між Кредитодавцем на Позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою (ініціативою) Позичальника збільшити суму Кредиту, у зв`язку з чим внесені зміни до Договору: надато 2-й транш в розмірі 1 000,00 грн. на 123 днів з дати його надання.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Отже, позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав відповідачу на номер картки № НОМЕР_1 кредитні кошти згідно договору кредиту №08.09.2025-100002149.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова оплата за кредитним договором №08.09.2025-100002149 на суму 1 778,19 грн. від 20.09.2025 р. та на суму 2 286,30 грн. від 05.10.2025 р.

Проте, відповідачка свої зобов`язання перед позивачем не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості, у розмірі 23 665,51 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 10 080,00 грн. заборгованість по процентам, 85,51 грн. комісії, 4 500,00 грн. відсотки, наразхова по ст.. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Устатті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір №08.09.2025-100002149, паспорт споживчого кредиту, примірні пропозиціі про укладення договору (оферти) до кредитного договору. Усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подано, тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 9 000,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, з відповідача на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» також необхідно стягнути 10 080,00 грн. процентів, які нараховані в межах строку кредитування.

Водночас щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки процентів у розмірі 4 500,00 грн. на підставі статті 625 Цивільний кодекс України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні та протягом визначеного строку після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану в Україні, який запроваджено Указом Президента України та який є чинним на момент виникнення заборгованості та звернення позивача до суду.

Отже, нарахування позивачем процентів у сумі 4 500,00 грн. як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України є таким, що суперечить наведеним нормам Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, зазначені проценти не є платою за користування кредитом у розумінні умов договору, а є саме заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що прямо підпадає під обмеження, встановлені законодавцем на період дії воєнного стану.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 500,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подала, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 19 165,51 грн. (основний борг, проценти та комісія).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 156 грн. 01 коп. (19 165,51 х 100 : 23 665,51 = 80,98 %, 2662,40 х 80,98 % = 2 156 грн. 01 коп.).

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №08.09.2025-100002149 від 08.09.2025 р. у розмірі 19 165,51 гривень, з яких: 9 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10 080,00 гривень заборгованість за процентами, 85,51 гривень заборгованість по комісії, 2 156,01 грн. витрат по сплаті судового збору та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 123,78 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська