Рішення № 138357299, 21.07.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1036/26

Провадження № 2/385/540/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за Договором позики № 72337482 від 24.12.2022, що укладений між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 у розмірі 21951,25 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16451,25 грн - заборгованість за процентами.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що24.12.2022 між ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72337482за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2250,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису OzG1583jds, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

26.12.2022 між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №72337482 до Договору позики №72337482, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 3250 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 5500 грн. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису vHdsJgsKE3, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

Позикодавець на виконання умов Договору позики №72337482 від 24.12.2022 виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 500,00 за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи, що підтверджується електронними платіжними інструкціями №644e616f-e1f0-4478-97b5-f45a24693b9e від 24.12.2022 про перерахування коштів в розмірі 2250,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач № НОМЕР_1 та №0803b14f-852e-4157-b96d-307edbe3c8aa від 26.12.2022 про перерахування коштів в розмірі 3250,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач№ НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.3. договору позики №72337482, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Враховуючи умови Договору позики №72337482 від 24.12.2022 та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 21951,25 грн з яких: - 5500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 16451,25 грн - сума заборгованості за відсотками.

03.04.2023 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72337482 від 24.12.2022.

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44280974) уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72337482 від 24.12.2022.

Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» що набуло право вимоги за договором позики №72337482 на підставі договору факторингу.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Деал Фінанс Груп`до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 17.06.2026, що повернута до суду з відміткою "адресат відсутній", вважається такою, що йому вручена 27.06.2026. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 17.06.2026відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Деал Фінанс Груп» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачаОСОБА_1 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 24.12.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 72337482 (а.с. 16-17) за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2250,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день (базова процентна ставка/фіксована), дата повернення кредиту - 23.01.2023 процентна ставка за понадстрокове користування кредитом - 2,70 %.

Додаток № 1 до договору позики - таблиця обчислення загальної вартості кредиту передбачає, що 24.12.2022 надано 2250,00 грн кредиту, 23.01.2023 строк погашення кредиту, сума платежу 2756,25 грн, з яких 2250,00 грн сума кредиту, 506,25 грн - проценти за договором (а.с. 18).

Договір та додаток до нього підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису OzG1583jds, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

26.12.2022 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №72337482 до Договору позики №72337482 (а.с. 19), за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 3250 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 5500 грн. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису vHdsJgsKE3, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Додаток № 1 до договору позики (із змінами, внесеними згідно додаткової угоди від 26.12.2022) - таблиця обчислення загальної вартості кредиту передбачає, що 24.12.2022 надано 2250,00 грн кредиту, 26.12.2022 надано 3250,00 грн кредиту, 23.01.2023 строк погашення кредиту, сума платежу 6688,75 грн, з яких 5500,00 грн сума кредиту, 1188,75 грн - проценти за договором (а.с. 20).

Кредитодавцем ідентифіковано, позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановлено, що останній використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис OzG1583jds - 24.12.2022 01:42:01, vHdsJgsKE3 - 26.12.2022 20:56:46, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення між сторонами кредитного договору та додаткової угоди до нього, умови таких, враховуючи зазначену інформацію позичальником при підписанні договору щодо паспортних даних, адреси, номеру картки, тощо, суд вважає, що така могла бути повідомленою лише ОСОБА_1 , а тому сумнівів в укладенні ним з ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», в суду немає.

Одночасно суд не бере до уваги в якості доказу Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" (а.с. 28-32), оскільки такі не містять підпису позичальника ОСОБА_1 про ознайомлення з змістом таких, а тому позивачем не доведено, що саме з такими був ознайомлений та розумів відповідач при укладенні договору.

Факт виконання первісним кредитором умов договору позики та додаткової угоди до нього щодо надання відповідачу кредиту в сумі 2250,00 грн та додаткових кредитних коштів в сумі 3250,00 грн підтверджується електронною платіжною інструкцією №644e616f-e1f0-4478-97b5-f45a24693b9e від 24.12.2022 (а.с. 25)про перерахування коштів в розмірі 2250,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив відповідач № НОМЕР_1 таелектронною платіжною інструкцією №0803b14f-852e-4157-b96d-307edbe3c8aa від 26.12.2022 (а.с. 26)про перерахування коштів в розмірі 3250,00 грн на банківський картковий рахунок, що зазначив відповідач № НОМЕР_1 ; листом №05/12/25-46664 від 05.12.2025 (а.с. 22) в якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжних інструкцій №644e616f-e1f0-4478-97b5-f45a24693b9e та №0803b14f-852e-4157-b96d-307edbe3c8aa (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №72337482 та додаткової угоди; довідками № КД-000124433/ТНПП від 27.02.2026 та № КД-000124431/ТНПП від 27.02.2026 (а.с. 23, 24) де ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступних платіжних операцій, зокрема 24.12.2022, сума 2250,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 644e616f-e1f0-4478-97b5-f45a24693b9e та 26.12.2022, сума 3250,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 0803b14f-852e-4157-b96d-307edbe3c8aa; а також листом АТ КБ "Приватбанк" від 26.06.2026 з долученою випискою по раххунку, за яким на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку відкрито картку № НОМЕР_3 та 24.12.2022 на дану картку зараховано кошти в сумі 2250,00 грн, а 26.12.2022 - 3250 грн

Дані докази суд вважає належними та допустимими,які доповнюють один одного та безсумнівно підтверджують перерахування сум позики первісним кредитором відповідачу на виконання умов договору та додаткової угоди до нього.

03.04.2023 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс»(ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 (а.с. 33-36), за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників.

З витягу з Реєстру прав вимог № 04/05/23 від 04.05.2023 (а.с. 37-38) вбачається, що за договором факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 відступлено право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за договором № 72337482, де тіло кредиту 5500,00 грн, проценти 16451,25 грн, всього 21951,25 грн.

З платіжної інструкції № 1278 від 06.06.2024 вбачається, що ТОВ "Сірокко Фінанс" сплатило ТОВ "1 БАНК" 19769,00 грн фінансування згідно реєстру, договір факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 (а.с. 39).

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44280974) уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників (а.с. 40-43).

З витягу з Реєстру прав вимог від 05.12.2025 до Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025вбачається, що відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 72337482, де тіло кредиту 5500,00 грн, проценти 16451,25 грн, всього 21951,25 грн (а.с. 44-45).

З платіжної інструкції № 579936556.1 від 05.12.2025 вбачається, що ТОВ "Деал Фінанс Груп" сплатило ТОВ "Сірокко Фінанс" 6792131,40 грн згідно договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, реєстр прав вимог 05/12/25 від 05.12.2025 (а.с. 46).

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими, підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідачаза договором № 72337482.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, а тому у нього утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 72337482 від 24.12.2022, що здійснений ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» станом на 04.05.2023 вбачається, що дата видачі кредиту в сумі 2250,00 грн 24.12.2022, додатково надано 3250,00 грн 26.12.2022, знижена (акційна ставка 0,750 %, базова процентна ставка 2,5 %, оплати за договором за період з 25.12.2022 по 04.05.2023відсутні; заборгованість: тіло кредиту 5500 грн, проценти нараховувались з 24.12.2022 по 25.12.2022 по 16,88 грн за день; з 26.12.2022 по 22.01.2023 по 41,25 грн за день, 24.01.2023 нараховано 3025,00 грн процентів та з 25.01.2023 по23.04.2023 - по 137,50 грн на день. Надалі нарахування припинились.

Однак, з умов договору, додатку до нього і додаткової угоди, якою збільшено суму кредиту до 5500,00 грн, та додатку до неї- таблиці обчислення загальної вартості кредиту, вбачається, що кредит надано на 30 днів, дата повернення - 23.01.2023, тіло кредиту 5500,00 грн, сума процентів 1188,75 грн, всього 6688,75 грн.

При цьому з позовних вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач загалом просить стягнути проценти в розмірі 16451,25 грн, які нараховувались по 23.04.2023, включно.

Слід зазначити, що договір містить положення щодо можливості пролонгації такого - в п. 6 - Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовженн строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого свого права.

Однак, позивачем не вказано про застосування пролонгації строку позики ОСОБА_1 та не надано доказів звернення позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому, вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення коштів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

У зв`язку з цим суд вважає безпідставним нарахування процентів з 24.01.2023.

А тому, враховуючи, що судом встановлено отримання відповідачем кредиту в загальнійсумі 5500,00 грн, за який мав сплатити 1188,75 грн процентів, кошти на погашення не вносив, суд дійшов висновку про те, що саме такі суми тіла кредиту та процентів підлягають стягненню.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Тому суд частковоне погоджується із розрахунком заборгованості за кредитом, що наданий позивачем та вважає за можливе стягнути тіло кредиту в сумі 5500,00 грн та 1188,75 грн процентів, а в решті позову - відмовити, частково задоволивши позов.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості дати оцінку аргументам відповідачки, яка відзиву не надала.

Розподіл судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ТОВ «Деал Фінанс Груп» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується відповідною платіжноюінструкцією (а.с. 5).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам - в сумі 811,26 грн (6688,75/21951,25*2662,40).

Також позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; витяг з Акту № 8-ДІЛ від 16.02.2026, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги; ордер серія АХ №1287256 від 03.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018.

Таким чином суд вважає доведеним факт та розмір наданої правничої допомоги.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надавав.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, враховуючи часткове задоволення позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 1371,19 грн(6688,75/21951,25*4500,00).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. ІрпіньКиївської області, вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3) заборгованість за Договором позики № 72337482 від 24.12.2022 в розмірі 6688,75грн, з яких: 5500,00 грн тіла кредиту і 1188,75 грн процентів,811,26 грн сплаченого судового збору та 1371,19 грн витрат на правничу допомогу, а всього 8871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 20 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 21.07.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 21.07.2026