Рішення № 138357250, 21.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1915/26

Номер провадження 2/350/671/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 67859498 від 23.02.2022 у розмірі 17000 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.02.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 67859498 (далі-Кредитний договір, Договір) в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов вказаного договору відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 5000 грн.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 17000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 12000 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 67859498 від 23.02.2022.

Термін повернення кредиту, передбачений умовами Кредитного договору № 67859498 від 23.02.2022, настав, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість у добровільному порядку не погасила, у зв`язку з чим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та понесених судових витрат з метою захисту та поновлення своїх порушених прав та законних інтересів.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 29 квітня 2026 року відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року витребувано, документи, що підтверджують укладення договору в електронній формі, ідентифікацію позичальника, використання одноразового ідентифікатора, перерахування кредитних коштів та перехід права вимоги.

Представник позивача у судове засідання не прибув.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №67859498 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до письмової форми правочину.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, а відповідачка зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та порядку, визначені кредитним договором.

Проте взяті на себе договірні зобов`язання відповідачка належним чином не виконала, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість відповідачки за Кредитним договором №67859498 від 23 лютого 2022 року становить 17 000 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 12 000 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором №67859498 від 23 лютого 2022 року.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимоги та витягом із реєстру боржників до договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», яке набуло статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо виконання кредитного договору, а невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів свідчить про порушення прав позивача як нового кредитора і є підставою для їх судового захисту.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як визначено ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", нарахування комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, включається до загальних витрат за споживчим кредитом.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Судом встановлено, що кредитний договір №67859498 від 23.02.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а тому є належним та чинним правочином, який породжує для сторін відповідні цивільні права та обов`язки.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 5000 грн, а також перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025.

Разом із тим відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконала, отримані кредитні кошти не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 000 грн, яка складається із 5000 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 000 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Будь-яких доказів погашення заборгованості, заперечень щодо її розміру, а також доказів, які б спростовували доводи позивача чи свідчили про недійсність кредитного договору або договору факторингу, відповідачкою суду не подано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про стягнення заборгованості за кредитним договором №67859498 від 23.02.2022 є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат:

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх належними доказами.

У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних адвокатом робіт, відповідно до яких вартість наданої правничої допомоги становить 5500 грн.

Враховуючи характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значення справи для позивача, а також відсутність клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені до стягнення витрати у розмірі 5500 грн обґрунтованими, співмірними та такими, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634) заборгованість за Кредитним договором №67859498 від 23 лютого 2022 року у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 12 000 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: