Ухвала суду № 138356937, 06.07.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4108/25

Провадження № 4-с/191/12/25

У Х В А Л А

іменем України

06 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Порошиної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Будакової Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -

ВСТАНОВИВ:

Заявник в інтересах якого діє представник діє Тандир Дмитро Віталійович звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просив Постанову державного виконавця Сидоренка Р.Г. від 23.08.11 року про відкриття виконавчого провадження № 28688060 скасувати. Зобов`язати Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт накладений у виконавчому провадженні № 28688060.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що у відповідності до Договору про надання правової (правничої) допомоги, ним надається правова допомога гр. ОСОБА_1 . Довіритель на далі. В ході надання такої допомоги, ним було встановлено, що на виконанні у Луганському відділі ДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Луганська від 15.03.2010 року № б/н, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, або грошові кошти, що належить ОСОБА_1 . Виконавче провадження (№ 28688060), про яке йшлося вище, було відкрито 23.08.2011 року. Зазначає, що у зв`язку із початком проведення АТО, потім окупацією території Луганської та Донецької областей, а потім у зв`язку із веденням військового стану на всій території України, територія на якій здійснював свою діяльність Жовтневий районний суд міста Луганська, залишилась не підконтрольною територією України. Такі обставини в подальшому, сприяли тому, що всі матеріали справ, які перебували в провадженні вказаного суду, а відповідно і зберігались у вказаному суді, не було передано Троїцького районного суду Луганської області, а в подальшому до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. в той же час, що на сьогоднішній день за даними доступних мереж пошуку, а саме база АСВП, реєстр боржників, сервіс «Судова влада», Довіритель, не значиться, як боржник, сторона виконавчого провадження, яке не закінчено, а також стороною в справі, щодо якої постановлено рішення суду про стягнення із останнього матеріальних чи інших коштів. 31.07.25 року, до Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до компетенції якого було передано ведення вище вказаного виконавчого провадження, подано скаргу, в якій вказано про неможливість існування вище вказаного обмеження, порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та про необхідність зняття вказаного обмеження права скаржника. 05.08.25 року, від відділу виконавчої служби отримано відповідь, з якої вбачається, що в наслідок численних реорганізацій, органу виконавчої служби, а також знаходження останнього в районі проведення військових дій, фактично в органі виконавчої служби відсутні матеріали виконавчого провадження, в тому числі й оригінал виконавчого документа, в розпорядженні органі ДВС міститься виключно інформація, яка занесене до баз даних виконавчого провадження. Також вбачається, що орган виконавчої служби в подальшому, на підставі ст. 18 Закону 1404-VIII, має намір отримати дублікат виконавчого документа, який видавався Жовтневим судом міста Луганська. Вважає, що такі дії органу виконавчої служби, не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону, під законних нормативних актів, подальше існування вказаного заходу примусу виконавчого провадження, не відповідає вимогам доцільності втручання в право власності Довірителя, обмежує його права, а відповідно має бути скасовано. Загальний зміст приписів статті 272 ЦПК України, вказує на те, що рішення у справі, може бути видано лише тим судом який розглядав справу. В той же час розділ XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА № 814 від 20.08.2019 (в чинній редакції) детально описує порядок виготовлення та видачі дублікатів судових рішень їх копій. За змістом вказаної інструкції, копія рішення може бути видана: 1) як ксерокопія рішення, яке міститься в матеріалах справи; 2) з бази даних АСДС; 3) з реєстру судових рішень; Так, жоден із вказаних випадків не може бути застосований виходячи із наступного. 1) Матеріали справи, як вбачається з доказів які додаються до скарги, до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області передані не були, а отже здійснити ксерокопіювання рішення з матеріалів справи не є можливим; 2) До Автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) вносяться виключно документи того суду, який їх видає суд чи які надходять до суду у вигляді вхідної кореспонденції; 3) Рішення, на підставі якого внесено обмеження в праві скаржника не міститься в реєстрі судових рішень, а відповідно отримання її копії є неможливим; Враховуючи викладене на сьогоднішній день існує виконавче провадження в якому відсутній оригінал виконавчого документа та фізична можливість його відновлення чи отримання копії. Арешт належить до високомірних заходів, що не позбавляє права власності, але обмежує можливість розпоряджатися майном. Отже, в юридичному значенні є безспірним те, що арешт майна, як засіб забезпечення позову обмежує право сторони у розпорядженні її майном, є по своїй суті спеціальним та тимчасовим заходом забезпечення виконання можливого рішення в тій чи іншій справі. Згідно процесуальних вимог ЦПК, арешт, як захід забезпечення позову не може існувати постійно, він має виключно тимчасовий характер. Використання владних повноважень у спосіб, не пов`язаний із досягненням цілей, для яких вони надані, є зловживанням повноваженнями, а отже незаконним. Мета надання повноважень має визначальний характер для оцінки правомірності дій органу. Оцінюється не лише формальна законність, а й чи дія відповідач переслідував законну мету. Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закону 1404-VIII), в чинній редакції зазначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 4 Закону 1404-VIII, відповідно також, редакція Закону чинна на момент винесення постанови про відкриття ВП, містить вимоги до реквізитів виконавчого документа, зокрема виконавчий документ має містити: дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ. За даними, що містяться в розпорядженні Довірителя, виконавчий документ за яким було здійснено відкриття ВП, не містить, а ні номеру рішення, а ні номеру справи, в якій останнє ухвалено. На підставі п.6 ч. 4 статті 4 Закону 1404-VIII, як в чинній редакції так і згідно вимог редакції чинної на момент відкриття ВП, виконавчий документ в такому разі мав бути повернутий стягувачеві, оскільки не відповідав вимогам встановленим Законом. Також, зазначає, що згідно вимог статті 37 Закону 1404-VIII, встановлюється підстави та порядок повернення виконавчого документа, зокрема до переліку таких підстав Законом віднесено відсутність у Боржника майна на яке може бути звернуто стягнення або відсутність майна яке може бути передано стягувачеві. Враховуючи, що на сьогоднішній день, не існує основного виду стягнення, за яким було здійснено заходи забезпечення у формі накладення арешту, відповідно у Боржника/Довірителя відсутній обов`язок передачі такого майна, а відповідно у органу виконавчої служби відсутній обов`язок звернення стягнення на таке мано. Закон 1404-VIII, не передбачає такі заходи примусового виконання рішення, які за своїм змістом надають дискреційні повноваження органу виконання судових рішень, щодо з`ясування обставин виконавчого провадження, в частині недобросовісності дій стягувача.

До початку відкритого судового засідання представник заявника Тандир Д.В. надав заяву в якій просить справу розглянути без його участі. Доводи скарги підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити з таких підстав. Оскаржувана постанова державного виконавця та подальше існування арешту майна не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали виконавчого провадження та оригінал виконавчого документа фактично відсутні, а можливість їх відновлення не підтверджена належними доказами. При цьому орган державної виконавчої служби сам підтверджує відсутність матеріалів виконавчого провадження, що унеможливлює перевірку законності подальшого існування застосованого заходу примусу. Подальше збереження арешту за таких обставин не переслідує законної мети забезпечення виконання судового рішення, є непропорційним втручанням у право власності заявника та покладає на нього надмірний індивідуальний тягар, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо тимчасового характеру заходів забезпечення та необхідності дотримання принципу співмірності. Крім того, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає встановленим законом вимогам, а також відсутні належні правові підстави для подальшого обмеження права власності заявника, спірна постанова державного виконавця підлягає скасуванню, а накладений арешт зняттю.

Представник Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максимчук А. до початку судового засідання надала заяву в якій просила розглянути вищезазначену справу без участі їхнього представника Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі наявних у суду матеріалів.

В судове засідання представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з`явився з невідомої суду причини.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали провадження за скаргою, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду Луганської області від 15 березня 2010 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно або грошові кошти боржника ОСОБА_1 .

Згідно Розпорядження Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність Жовтневого районного суду Луганської області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії..

Статтею ст.447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби міста Луганська ГТУЮ у Луганській області перебувала ухвала Жовтневого суду м. Луганська від 15.03.2010 року №б/н про накладення арешту на рухоме майно та нерухоме майно або грошові кошти боржника №28688060 з накладенням арешту на майно боржника лиско Василя Федоровича за якою 23.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №28688060.

Матеріали виконавчого провадження №28688060 залишились за місцем їх реєстрації м. Сіверськодонецьк та вважаються втраченими.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 року було видано дублікат ухвали № б/н виданої 15.03.2010 року Жовтневим судом м. Луганська про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно або грошові кошти боржника ОСОБА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення це завершальна стадія судового провадження у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У відповідності до пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль, де сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, що відповідає приписам ст. 447 ЦПК України.

Згідно п.а ч.1, ч.2 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Скаржник звернувся зі скаргою до суду в строк, передбачений Законом.

Згідно ч. 2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладене суд вважає, що так як державний виконавець звертався до суду з заявою про видачу дублікату виконавчому документу, в даному випадку ухвали суду від 15.03.2010 року виданої Жовтневим районним судом м. Луганська про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу від 13.10.2025 р. про видачу дублікату вказаної ухвали, яка набрала законної сили, а на час розгляду скарги у суду відсутня інформація щодо відновлення втраченого виконавчого провадження, тому суд вважає, що дана скарга є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 40, 48, 56, 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 3, 387, 449- 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суд шляхом подачі скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Порошина