Рішення № 138356578, 21.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2818/26

Провадження № 2/204/2882/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором позики №77221235 в розмірі 22 965,27 грн., з яких: 6 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за відсотками. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 15.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77221235, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису c9T2s5tnXw. У договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Позикодавець на виконання Договору позики №77221235 від 15.10.2021 року, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 900,00 грн. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес». 04.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77221235 від 15.10.2021 р. 05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77221235 від 15.10.2021 р. Враховуючи викладені вище умови Договору позики №77221235 від 15.10.2021 р., та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн., заборгованість останньої за договором позики складає 22 965,27 грн., зокрема: 6 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за відсотками, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

01.04.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи у якій остання зазначила, що в її особистому кабінеті відсутній текст позовної заяви та додатків до неї, що унеможливлює її підготувати відзив (а.с.58).

14.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду заяву в якій зазначає, що особисто прибути до приміщення суду для ознайомлення із матеріалами справи можливості не має, оскільки через військову агресію рф була вимушена залишити своє постійне місце проживання та наразі перебуває за межами міста Дніпро. У зв`язку із чим, просить суд надати їй можливість ознайомитись із матеріалами справи шляхом надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» (а.с.79).

27 квітня 2026 року спеціалістом суду відскановано вищевказану цивільну справу та додано до підсистеми «Електронний суд» на підтвердження чого складено відповідну довідку №11581/26-Вих від 27.04.2026 року (а.с.81). Того ж дня відповідача повідомлено про наявність матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» (а.с.82).

30.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в якій зазначає, що в її електронному кабінеті в розділі «матеріали справи №204/2818/26» відсутні будь-які скан-копії документів окрім тексту ухвали суду (а.с.83).

Враховуючи вищевикладене, судом виконано вимоги ст.190 ЦПК України, направлено ухвалу суду від 25.03.2026 року про відкриття провадження у справі та надано доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд».

З відповіді №34073211 від 27.04.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (а.с.80).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, при зверненні до суду із позовом, виконані вимоги ч.1 ст.177 ЦПК та додані докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (а.с.7-9).

Станом на 21.07.2026 року відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77221235 (а.с. на звороті 14). За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

У пункті 2 договору сторони погодили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 6 900,00 грн.; строк позики - 30 днів; базова процентна ставка/день 1,99% % (фіксований). Дата надання Позики - 15.10.2021 року; дата повернення Позики (останній день) - 14.11.2021 року; знижена процентна ставка - 0,995%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%; пеня - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2300%; орієнтовна загальна вартість - 8959,65 грн.

У якості додатку №1 до договору позики №77221235 від 15.10.2021 року сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.15) в якій зазначено: дата видачі кредиту - 15.10.2021 року; дата платежу - 14.11.2021 року: кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів; загальна вартість кредиту - 8959,65 грн. з яких: тіло - 6 900 грн., відсотки за користування позикою - 2059,65 грн.

Договір позики №77221235 від 15.10.2021 року та додаток до нього підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «c9T2s5tnXw, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - olya882derowa@gmail.com у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавцем ідентифіковано, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис c9T2s5tnXw - 15.10.2021 22:30:38, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. на звороті 15).

Позивач на виконання умов договору позики №77221235 від 15.10.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 69500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №12d7ac51-430a-4cc9-8f74-cfe47c1f5c12 від 15.10.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі (а.с.17) та довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих №КД-000104922/ТНПП від 09.01.2026 року (а.с. на звороті 16).

Із листа АТ КБ «Приватбанк» від 14.04.2026 року №20.1.0.0.0./7-260407/133635-БТ, наданого на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . У якості додатку до листа Банком надано рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_4 з якого вбачається, що 15.10.2021 року відбулось зарахування в розмірі 6 900 грн. (а.с.59-77).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» загальна сума заборгованості відповідача за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року складає 22 965,27 грн., з яких: 6 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с.13-14).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 15.10.2021 року договору позики №77221235 та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Матеріалами справи також встановлено, що 04 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 025-040122 (а.с. на звороті 29-32).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №09/02/22, що відступаються Клієнтом Факторові відповідно до договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року в розмірі 22 965,27 грн., з яких: 6 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с.33-34).

Платіжною інструкцією №434 від 08.06.2022 року підтверджується факт оплати за договором факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року (а.с. на звороті 34).

В свою чергу, між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» 05 грудня 2025 року укладено договір факторингу №05/12/25-01 (а.с.35-38).

Відповідно до реєстру прав вимог №05/12/25, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року в розмірі 22 965,27 грн., з яких: 6 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с.39-40).

Платіжною інструкцією №579936556.1 від 05.12.2025 року підтверджується факт оплати за договором факторингу №05/12/25 від 05.12.2025 року (а.с. на звороті 40).

Згідно розрахунку позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп», заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року за період з 09.02.2022 року по 10.02.2026 року складає 22 965,27 грн., з яких: 6 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 065,27 грн. - сума заборгованості за процентами, яка до теперішнього часу не погашена (а.с.5-6).

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

В ході передачі прав вимоги за договорами факторингу, право вимоги за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року перейшло до позивача.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 6 900 грн за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не подала суду відзив з відповідними доказами чи запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача.

Однак, суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому, сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.

Щодо розміру заборгованості за відсотками, то суд вважає, що позивачем не обґрунтований розрахунок, зокрема, недоведений розмір боргу за відсотками, а також, позивач не довів підстави збільшення строку кредитування. Розмір відсотків, які обрахував первісний кредитор, починаючи з 15.11.2021 року є необґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду також у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У п.2 договору позики №77221235 від 15.10.2021 року сторони погодили строк позики (строк договору) - 30 днів.

Відповідно до п. 4.2. договору позики №77221235 від 15.10.2021 року, позичальник до моменту підписання договору вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Позивач посилається на п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, в яких передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (а.с.18-29).

Одночасно із цим, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не містять підпису позичальника ОСОБА_1 , а тому, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Правилами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані Правила не є складовою договору позики №77221235 від 15.10.2021 року.

Крім того, положення договору щодо продовження строку виконання зобов`язання щодо повернення кредиту на кожен наступний день після спливу такого строку, але не більше 90 днів, не є продовженням строку кредитування, адже строк зобов`язання щодо повернення кредиту був визначений (30 днів) і настав саме в цей день.

Доказів, які б свідчили про вчинення дій і продовження позичальником строку дії договору, матеріали справи не містять.

Відтак, суд доходить висновку, що кредитор не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору позики №77221235 від 15.10.2021 року після 14.11.2021 року, тобто понад 30 днів.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом, в межах строку кредитування, який має сплатити відповідач за користування кредитом складає 2059,65 грн., як погоджено сторонами у п.2 договору позики №77221235 від 15.10.2021 року (а.с.17).

Отже, суд провівши власний розрахунок, спираючись на розрахунок первісного кредитора та погоджені сторонами умови договору позики №77221235 від 15.10.2021 року, встановив, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року складає 8 959,65 грн. з яких: заборгованість за тілом - 6 900 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими за період з 15.10.2021 року по 14.11.2021 року (30 днів період кредитування) - 2 059,65 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 4 500 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною 22.08.2025 року укладено договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги (а.с.41-43).

У витязі з акту №5-ДІЛ від 02.01.2026 року (а.с.44) та акті приймання-передачі справ №5-ДІЛ від 02.01.2026 року (а.с. на звороті 44-45) вказано вартість кожної послуги окремо, в загальному розмірі 4 500 грн., які надавались адвокатом Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Платіжна інструкція №879938011.1 від 16.01.2026 року підтверджує факт оплати за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №5-ДІЛ від 02.01.2026 року (а.с.46).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Ткаченко Ю.О. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Гурп» задоволено частково, пропорційно розміру задоволених вимог, а відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 1 755,62 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 1 038,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,509,526,549,551,626,628,633,634,1047-1050,1054,1055 ЦК України, ст.ст. 12,13,15,16,19,141,274,276,277 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики №77221235 від 15.10.2021 року в розмірі 8 959 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп. з яких: заборгованість за тілом - 6 900 (шість тисяч дев`ятсот) грн.; заборгованість за відсотками нарахованими за період з 15.10.2021 року по 14.11.2021 року (30 днів період кредитування) - 2 059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 1 038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. 70 (сімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ - 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар