Рішення № 138355867, 21.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3197/26

Провадження № 2/740/2388/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, в складі головуючої судді Гагаріної Т.О., секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 050 грн, 2 662,40 грн судового збору та 6 000 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.02.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 317778, відповідно до якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн. 23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу № 23072025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 317778 від 20.02.2025. Оскільки відповідач взяті на себе зобовязання по сплаті кредиту належним чином не виконувала, за нею утворилася заборгованість у розмірі 16 050 грн, яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 14,5 грн - заборгованості за відсотками, сума заборгованості по комісії 1 035,50 грн та сума заборгованості по штрафним санкціям 10 000 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою судді від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

18.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що не заперечує факт отримання від кредитора коштів у розмірі 5000 грн, але позовні вимоги не визнає. Вказує, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, оскільки не надано реєстр боржників до вказаного договору факторингу, де була б зазначена вона як боржник. Крім того, не погоджується з розрахунком заборгованості. Вважає вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 10 000 грн безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, як і комісія у розмірі 1 035,50 грн. Просила врахувати, що її чоловік проходить службу у підрозділі ДСНС у Чернігівській області та був залучений до виконання завдань із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, зокрема під час ліквідації наслідків удару на території Нафтобази ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025, де його визнано потерпілим, тому на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині звільнення від сплати відсотків, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів. Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні позову та стягненні 6 000,00 грн витрат на професійну відмови в позові, а судові витрати покласти на позивача.

24.06.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву та просить витребувати у позивача докази.

01.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь відзив, в якій не погоджується з доводами зазначеними у відзиві, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору. Стверджує, що позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази відступлення права вимоги кредитного договору, та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог. Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Позивачем надано деталізований розрахунок заборгованості, в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом та який відповідає умовам погодженим між відповідачем та первісним кредитором. Також, повідомляє, що в Додатку до Договору факторингу міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, до позовної заяви долучалися саме Витяг з зазначених додатків, що містить лише дані відповідача. Вважає, що позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за вказаним договором відповідно до доданого договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу. На підставі викладеного просить суд задовольнити у повному обсязі позові вимоги.

Ухвалою від 21.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребуванні доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Згідно ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобо`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що 20.02.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 317778. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 6xe56t.

У п.1. договору зазначено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору передбачено параметри та умови позики, параметри її повернення та сплати процентів: сума позики 5 000 грн; строк позики 30 днів; процентна ставка 0,01% день (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного в п.п.2.2. п.2 договору; комісія 20,71% від суми позики, що складає 1 035,50 грн. Дата надання позики 20.02.2025, дата повернення позики 21.03.2025; денна процентна ставка/день 0,70% день; процентна ставка за надстрокове користування позикою за день 5.00 % день; пеня 5.00 % день; орієнтовна загальна вартість кредиту 6 050,00 грн.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 317778 від 20.02.2025, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6xe56t, вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Також відповідач підписала паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою), у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язань за договором позики № 317778 від 20.02.2025 щодо видачі відповідачу грошових коштів у сумі 5 000 грн, позивачем надано копію платіжної інструкції, деталі платежу: відправник ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ЄДРПОУ 42827134; отримувач Вікторія Пасьоха, платіжний інструмент НОМЕР_1 ; сума транзакції 5 000 грн; дата та час здійснення операції 20.02.2025, вид операції виплата кредиту.

Суд звертає увагу, що платіжна картка № НОМЕР_1 співпадає з реквізитами, визначеними відповідачем під час укладення договору. При цьому відповідачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ненадходження кредитних коштів на її рахунок або використання зазначеної платіжної картки іншою особою.

Отже, первісний кредитор ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Всупереч умовам договору позики № 317778 від 20.02.2025 відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала належним чином, допустивши порушення умов договору у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 16 050 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 14,5 грн заборгованість за відсотками, 1 035,50 грн заборгованість за штрафними санкціями та комісіями, 10 000 грн заборгованість за пенею.

23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за договором позики №317778 від 20.02.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23072025 до договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 317778 від 20.02.2025 в сумі 16 050 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 14,5 грн заборгованість за відсотками, 1 035,50 грн заборгованість за штрафними санкціями та комісіями, 10 000 грн заборгованість за пенею.

За платіжною інструкцією № 857 від 29.07.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» здійснило переказ коштів ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» згідно Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору № 317778 від 20.02.2025, на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту, та/або договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, а отже наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн та 14,5 грн заборгованість за відсотками.

Щодо комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

За змістом договору позики № 317778 від 20.02.2025 сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 1 035,50 грн.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п 4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Отже, посилання відповідача на нікчемність комісії за надання кредиту є безпідставним та спростовується з мотивів, наведених вище.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по штрафним санкціям, то суд приходить до наступного.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклала Кредитний договір з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 20.02.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 10 000 грн не підлягає стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Факт переходу до позивача прав вимоги за зазначеним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідними договорами факторингу, складеними на їх виконання актами прийому-передачі Реєстру боржників, Реєстрами боржників, протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимог та платіжною інструкцією про оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Щодо застосування положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

Відповідач на підтвердження своїх аргументів щодо наявності у неї права на отримання пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надала суду у якості доказів службове посвідчення чоловіка ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 11.09.2023, з якого вбачається, що він є пожежним-рятувальником сержантом служби Цивільного захисту 16 ДПРЧ (м. Ніжина) 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області; витяг з ЄРДР та відповідь слідчого СВ УСБУ в Чернігівській області від 09.10.2025, з яких слідує, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22025270000000173 від 15.09.2025 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст.438 КК України, акт № 8 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.09.2025.

Національний банк України у своєму листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов`язаних та резервістів для пред`явлення їх за місцем вимоги.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. А також, відповідачем не надано доказів, що вона зверталася до первісних кредиторів, чи позивача, ставила їх до відома, що має пільги та подавала відповідні документи і клопотання про не нарахування відсотків.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 № 322/2/7142. На зазначені пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Про це зауважував у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі № 426/4264/19.

З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 7 440,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14,5 грн - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом та 1 035,50 грн комісію за надання кредиту.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Як зазначено в ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 46,36 % (7440,50 : 16050х 100), з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1234,29 грн (2662,40 х 46,36 %).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026, копію додаткової угоди від 31.03.2026, копію акту № 317778 від 31.03.2026 згідно якого за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 6 000 грн, детальний опис робіт.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача а користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, судовий збір в розмірі 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, 3 000 (три тисячі) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Гагаріна