Рішення № 13835513, 14.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 лютого 2011 р. Справа 2/4/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" 79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

про стягнення 1 694,37 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача: Таганцов Б.А.- за довіреністю;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1 694,37 грн. заборгованості за договором поставки продукції №834 від 24.11.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.01.11 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/4/2011/5003 та призначено до розгляду на 14.02.11 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.02.11 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 12.01.11 року документів не надав незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №20501582 від 22.01.11 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24 листопада 2008 року між ВАТ "Концерн Хлібпром" (19.02.10 р. назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" відповідно до вимого Закону України про "Про акціонерні товариства"), (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки продукції № 834, відповідно до п.1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов"язання на умовах і протягом терміну дії цього договору поставити (передати), а покупець прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування (продукцію).

Відповідно до п. 4.4. договору передача продукції здійснюється на підставі накладних, узгоджених та підписаних сторонами або їх уповноваженими представниками.

Так, за період з 06.06.10 року по 22.09.10 року згідно товарно-транспортних накладних

№ вэХ- 00124352 від 06.06.10 р., № вэХ- 00126188 від 08.06.10 р.,

№ вэХ- 00127809 від 10.06.10 р., № вэХ- 00157276 від 13.07.10 р.,

№ вэХ- 00162920 від 19.07.10 р., № вэХ- 00164937 від 21.07.10 р.,

№ вэХ- 00166796 від 23.07.10 р., № вэХ- 00168821 від 25.07.10 р.,

№ вэХ- 00202489 від 26.08.10 р., № вэХ- 00204904 від 28.08.10 р.,

№ вэХ- 00211583 від 03.09.30 р., № вэХ- 00214752 від 06.09.10 р.,

№ вэХ- 00217008 від 08.09.10 р., № вэХ- 00220266 від 11.09.10 р.,

№ вэХ- 00222425 від 13.09.10 р., № вэХ- 00224808 від 15.09.10 р.,

№ вэХ- 00227164 від 17.09.10 р., № вэХ- 00230339 від 20.09.10 р.,

№ вэХ- 00232624 від 22.09.10 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1736,52 грн.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна по кожній окремій партії продукції зазначається постачальником у товарно-транспортних накладних, підписання яких уповноваженим представником покупця свідчить про погодження сторонами ціни переданої продукції (в тому числі ПДВ).

Згідно п. 6.3.2 договору на покупця покладено обов'язок у встановлений цим договором термін та спосіб оплатити постачальнику вартість продукції.

У відповідності до п.5.2. договору покупець здійснює попередню оплату замовленої продукції або оплачує вартість поставленої продукції протягом трьох календарних днів з моменту передачі продукції покупцю відповідно до умов розділу 3 цього договору.

Однак в порушення зазначених умов договору відповідач лише частково розрахувався за поставлену позивачем продукцію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1694,37 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлену продукцію згідно договору поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці продукції відповідачу належним чином, доказом чого є підписані сторонами товарно-транспортні накладні.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1694,37 грн. за несвоєчасну оплату поставленої продукції.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, код ЄДРПОУ 05511001) 1 694,37 грн. - заборгованості, 102,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 79035, м. Львів, вул.Хлібна, 2

3 - відповідачу АДРЕСА_1