Рішення № 13835496, 15.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011

Справа №5002-18/6249-2010

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5)

До відповідача – Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» (97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 3)

Про стягнення 520389,70 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волков В.В. – представник, довіреність від 05.01.2011 р.

Від відповідача – не з’явився

.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором від 23.03.2006 року в сумі 76000,00 грн. та заборгованість за спожиті услуги з водовідведення та водопостачання за договором від 01.04.2005 року в сумі 444 389,70 грн., в тому числі суму основного боргу 425202,31 грн., 3% річних в сумі 2045,88 грн., інфляцію в сумі 4832,95 грн. та пеню в сумі 12308,56 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір від 23.03.2006 р. згідно з яким ДКП «Перовський житсервіс» (за договором – боржник) підтвердило свою заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення до комунальної каналізації перед Сімферопольським ВПВКГ (на даний час – КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя» (за договором – кредитор) станом на 23.03.2006 року у сумі 961 450,47 грн.. Також, між Позивачем та Відповідачем укладений Договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію №1644 від 01.04.2005 року, на підставі якого відповідачем споживалась вода та скидалися стоки.

В порушення умов вищевказаних Договорів та прийнятих на себе зобов’язань відповідач сплачував кошти не регулярно, не в повному обсязі та з порушенням строків оплати. Заборгованість відповідача перед позивачем за двома договорами стала підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, а не його обов’язок, та те, що відзив на позов відповідач суду не надав, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.04.2005 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) та Державним комунальним підприємством «Перовський житсервіс» (абонент) укладено договір № 1644 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

На даний час Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства перейменовано в Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя».

Відповідно до п. 1.1. статуту КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя», Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Таким чином, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 ЦК України, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, у тому числі і за Договором на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію №1644 від 01.04.2005 року.

Відповідно до пункту 1 договору №1644 від 01.04.2005 року позивач (водоканал) приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача (абонента) питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а абонент (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно з пунктом 6 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача встановлені водоміри, вказані у пункті 6.1 договору, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

Пунктом 2 договору встановлено, що розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків. Додатково нараховується ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2. договору №1644 від 01.04.2005 року кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюються в триденний термін з дня отримання рахунка.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення та водопостачання за вищевказаним договором позивач виставив рахунки № 1644 від 17.08.10 р. на суму 147641,72 грн., №1644 від 20.09.10 р. на суму 176762,33 грн., № 1644 від 22.10.10 р. на суму 158715,08 та № 1644 від 18.11.10 року на суму 146950,31 грн., (а.с. 12-15).

На вищевказаних рахунках стоять підписи зі сторони абонента (відповідача) про згоду з сумою та об'ємом спожитих послуг.

На підтвердження об'єму спожитої води та водовідведення представниками позивача та відповідача складалися акти: Акт від 17.08.2010 року, Акт від 20.09.2010 року, Акт від 22.10.2010 року, Акт від 18.11.2010 року, на яких також стоять підписи представника відповідача про згоду з об'ємом спожитих послуг.

Окрім того, на підтвердження прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та виставленими рахунками відповідач частково сплатив кошти за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 204867,13 грн.

Проте за період з 21.07.2010 року по 18.11.2010 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 425202,31 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 425202,31 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 425202,31 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.2 договору, кінцевий розрахунок здійснюється споживачем у продовж 3 банківських днів з моменту отримання виставленого рахунку за спожиті послуги.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк не сплатив позивачеві кошти за надані йому послуги з водопостачання, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року включно у сумі 4832,95 грн. та 3% річних за період з 01.09.2010 року по 13.12.2010 року підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12308,56 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 3.2 договору № 1644 від 01.04.2005 року передбачено, що споживач по спливу строку на оплату, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягнення пеня за період з 17.08.2010 року по 13.12.2010 року у сумі 12308,56 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договором № 1644 від 01.04.2005 року: 425202,31 грн. – основного боргу, 4832,95 - інфляційної суми, 2045,88 грн. -3% річних та пеня у сумі 12308,56 грн.

Крім того, 23.03.2006 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (кредитор), правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Державним комунальним підприємством «Перовський житсервіс» (боржник) укладено договір.

Згідно з пунктом 1 такого договору, заборгованість боржника перед кредитором за послуги по подачі води і приймання стоків у комунальну каналізацію, спожиті боржником, зокрема, за період з 01.08.2003 року по 27.02.2006 року.

На підставі п. 2 договору від 23.03.2006 року погашення заборгованості, вказаної в п. 1 цього договору, проводиться згідно з вказаним порядком, але в порядку її календарного створення, тобто від тієї, що раніше виникла до тієї, що виникла пізніше (п. 3 договору від 23.03.2006 року).

Відповідно до цього порядку (п. 2 договору від 23.03.2006 року) ДКП "Перовський житсервіс" було зобов'язане у серпні, вересні, жовтні та листопаді 2010 року здійснити оплату заборгованості, за вказаним договором в сумі 76000,00 грн., зокрема:

- серпень 2010 року - у сумі 19 000,00 грн.;

- вересень 2010 року - у сумі 19 000,00 грн.;

- жовтень 2010 року - у сумі 19 000,00 грн.;

- листопад 2010 року - у сумі 19 000,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У той час як відповідачем свої зобов'язання за договором від 23.03.2006 року належним чином не виконувались, внаслідок чого за цим договором у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.08.2010 р. по 30.11.2010 р. у сумі 76000,00 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 76000,00 грн., яка виникла за договором від 23.03.2006 року, підлягають задоволенню.

15.02.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.02.2011 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» (97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 3; код ЄДРПОУ 25629325) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; код ЄДРПОУ 20671506) заборгованість за договором від 23.03.2006 року у сумі 76000,00 грн.; заборгованість за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання за договором № 1644 від 01.04.2005 року у сумі 425202,31 грн., інфляційну суму у розмірі 4832,95 грн., 3% річних у сумі 2045,88 грн., пеню у сумі 12308,56 грн., 5203,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.