Ухвала суду № 138354236, 21.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 186/1942/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.03.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.03.2026 р., ухваленому у даній справі, позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31395 грн. та судовий збір у сумі 2422,40 грн. ; в задоволенні решти позову відмовлено.

25.06.2026 р. представниця відповідачки ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.03.2026 р., в якій просив суд, поновити відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, пропущеного з поважних причин, вказуючи, що відповідачка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не мала можливості подати відзив, заперечення на позов та вчасно не отримувала повний текст заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області, а тому вважає, що процесуальний строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення повинен бути поновлений. Крім того, вказує, що відповідачка не визнає суми боргу за кредитним договором з огляду на те, що позивачами не надано суду доказів переказу кредитних коштів на рахунок відповідачки та отримання нею вказаного кредиту, проценти нараховані незаконно і поза межами користування кредитом, чого не було враховано судом у розрахунку заборгованості.

Представник заявниці (відповідачки) в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце перегляду заочного рішення суду повідомлялася належним чином, електронним листом, причини неявки не повідомила.

Представник позивачів ТОВ «Діджи Фінанс» в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце перегляду заочного рішення суду повідомлявся належним, причини неявки не повідомив, надіславши на електронну адресу суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення суду, в яких просив відмовити у задоволенні необґрунтованої заяви про перегляд заочного рішення суду з підстав, викладених у відповідній заяві та проханням про розгляд зави про перегляд заочного рішення суду без його участі.

Частиною 1 статті 287 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення та письмових заперечень проти заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23.02.2006 р. № 3477-IV є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції - повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство прав спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін немає права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу - можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, з огляду на те, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata», коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99), «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 19.03.2025 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансової компанії «Європейська аґенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 71500 грн. та судовий збір у сумі 3028 грн. (а.с. 79-84).

В описовій частині рішення судом було вказано - у визначений ухвалою суду від 30.10.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачка відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надала, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідачки, як ВПО, що підтверджується відповіддю з ЄІССС щодо інформації про ВПО № 1857775 від 06.10.2025 р., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже твердження представниці заявниці про те, що нібито відповідачка не з?явилася в судове засідання - є хибними та безпідставними, адже розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частинами 3,4 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

У відповідності до ч. 3 ст. 130 ЦПК України вбачається, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У відповідності до ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 272 ЦПК України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270 (далі - Правила), які регулюють відносини між ними.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження№ 61-3782св21) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Окрім цього, у контексті можливості реалізації позивачем/апелянтом/ касатором своїх процесуальних прав суди звертаються до рішень ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України" за якими сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Представницею відповідачки (заявниці) до заяви про перегляд заочного рішення не було додано жодного доказу на підтвердження відсутності відповідачки за її місцем реєстрації чи/або проживання та неможливості отримувати судові повістки, а отже судом було належним чином повідомлено сторони про розгляд цивільної справи.

Щодо інших аргументів заявниці, суд зазначає, що 28.05.2021 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (URL: https://miloan.ua/, відповідачкою було подано Заявку на отримання кредиту № 4381511, яка міститься в її особистому кабінеті на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля - прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Цей кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.п. 6.1., 6.5. Договорі про споживчий кредит № 4381511 від 28.05.2021 р.).

Таким чином, у відповідності до умов п. 6.2 кредитного договору - його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачкою у договорі про споживчий кредит № 4381511 від 28.05.2021 р.

Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор - Z98669, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердила прийняття умов кредитного договору про споживчий кредит, який був поданий у складі матеріалів справи як PDF-файл у додатках до позовної заяви, завантаживши який на пристрій та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF-документів, зокрема Adobe Reader,Суд та інші учасники мають можливість впевнитися у наявності електронного підпису та перевірити одноразовий ідентифікатор, який підтверджує автентичність документа.

Відповідно до п.4.3. Правил, подаючи заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на Картковий рахунок, Заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві, якщо така Банківська картка не була зареєстрована Заявником у Особистому кабінеті раніше.

Товариство здійснює верифікацію доданої позичальником банківської картки, шляхом пропозицію заявнику зробити відповідну перевірочну операцію по карті. У призначенні такої операції міститься код верифікації картки, який Заявник має ввести на Веб-сайті Товариства у тому разі, якщо в процесі здійснення перевірочної операції не застосовувалася технологія 3DSecure (введення відповідного коду з SMSповідомлення на веб-сторінці банку-емітенту платіжної картки).

Таким чином Товариство перевіряє, що Банківська картка активна та Заявник має доступ до управління Картковим рахунком. Якщо перевірочну операцію по карті здійснено з блокуванням суми 1 гривня на Картковому рахунку, після верифікації картки, таке блокування скасовується.

Згідно п. 4.4. Правил, Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Payment Card Industry Data Security Standard - це міжнародний стандарт безпеки даних індустрії платіжних карток, що є сукупністю вимог щодо забезпечення безпеки даних власників платіжних карток, які передаються, зберігаються і обробляються в інформаційних інфраструктурах організацій.

Враховуючі ці вимоги, у платіжному дорученні № 47366675 від 28.05.2021 р. відображається частина цифр платіжної картки, а саме: НОМЕР_4, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та PCI DSS).

Таким чином, приховування центральних цифр номера платіжної картки («маскування») є загальноприйнятим міжнародним стандартом безпеки даних індустрії платіжних карток (PCI DSS), спрямованим на захист персональних даних споживачів та запобігання шахрайству. Безпосередньо під час транзакції банківська установа обробляє повний 16-значний номер картки, який вноситься Відповідачам в особистому кабінеті при верифікації, в той час як у вихідних друкованих формах документів відображається лише маскований варіант.

Відповідачка, реєструючись на сайті ТОВ «Мілоан», самостійно пройшла процедуру верифікації власної платіжної картки, підтвердивши транзакцію за допомогою одноразового пароля (OTP-коду), надісланого на її фінансовий номер телефону. Таким чином, перерахування коштів відбулося саме на той рахунок, який обрала та верифікувала сама відповідачка.

У матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідачки про те, що вказана платіжна картка їй не належить або була нею втрачена, як і відсутні докази повернення коштів ТОВ «Мілоан» як помилково перерахованих, що свідчить про успішне завершення операції та зарахування 7000 грн. на рахунок ОСОБА_1 .

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).

Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов Кредитного договору № 4381511 від 28.05.2021 перерахувало відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 7000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 47366675 від 28.05.2021 р., яке знаходиться в матеріалах справи і містить всі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, зазначено отримувача - ОСОБА_3 , а також вказано її РНОКПП НОМЕР_3 , що однозначно ідентифікує отримувача та підтверджує фактичну передачу кредитних коштів. А отже, документ, наданий позивачами до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачами та отримання цих коштів відповідачкою.

Кредитний договір укладався в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Фінансова операція з перерахування коштів здійснювалася за допомогою платіжної організації (еквайєра) через інтегрований програмний комплекс, що унеможливлює проставлення фізичних відміток на документах, які за своєю природою створюються в інформаційно-комунікаційній системі.

Відповідно до чинного законодавства України про електронні документи, належність електронного платіжного документа підтверджується не візуальними штампами.

Надане позивачами платіжне доручення містить усі необхідні відомості, що дозволяють встановити дату, час, суму (7000 грн.) та призначення платежу, а саме - виконання зобов`язань за конкретним кредитним договором.

Копія цього документа була завірена підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ «Мілоан», що повністю відповідає правилам посвідчення копій документів у цивільному процесі та підтверджує відповідність паперової копії її електронному оригіналу, який зберігається в базі даних фінансової установи.

Представниця відповідачки (заявниці) навмисно подає суду хибні доводи про нібито неналежність листа платіжного доручення 47366675 від 28.05.2021 р. як доказу у справі.

ТОВ «Мілоан», яке надало відповідачці кредитні кошти, не є банківською установою і, відповідно, не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 21.02.2018 року за № 14.

Правовідносини сторін у цій справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4381511 від 28.05.2021 в розмірі 31395 грн., з яких : 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23625 грн. - сума заборгованості за відсотками; 770 грн. - сума заборгованості за комісією.

У зв`язку із не виконанням відповідачкою своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором та для захисту свого порушеного права, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Наявність електронних підписів сторін - підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд погоджується з позицією позивачів, викладену у запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачкою кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п. 35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею.

Представницею відповідачки - не надано суду і не представлено жодних належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти 7000 грн. не були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, відповідно до ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду - є принцип правової визначеності прав і обов?язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду - не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Верховний Суд у Постанові від 14.02.2022р. у справі №2-4744/11 (№ рішення в ЄДРСР - 103525086) зазначив, що дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, однак надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду - зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачка не подала відзив на позовну заяву без поважних причин, і докази, на які посилається її представниця - не мають істотного значення для правильного вирішення справи з підстав, викладених вище, а тому жодні підстави для поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, передбачені ст. 284 ЦПК України та про перегляд заочного рішення суду у суду відсутні і представником відповідачки суду не надані, і тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяв представниці відповідачки ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.03.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 20.07.2026 року.

Суддя Овідіопольського

районного суду Гандзій Д.М.