Рішення № 138351887, 07.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/873/26

Номер провадження 2/404/363/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Ковальової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Української державної льотної академії про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української державної льотної академії, у якому просить стягнути з Української державної льотної академії на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 12 037, 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 04.02.2021 року перебував на посаді інженера бази експлуатації радіотехнічного обладнання та зв`язку в структурному підрозділу Льотна академія Національного авіаційного університету, який в 2024 році був реорганізований в Українську державну льотну академію (на підставі Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2023 року № 921-р «Про реорганізацію Національного авіаційного університету»).

Позивача було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 30 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що в день звільнення відповідачем порушено вимоги ст. ст. 115, 116 КЗпП України та не здійснено повного розрахунку по заробітній платі.

Вказує, що сума нарахованих, але не виплачених йому грошових коштів, становить 12 037, 30 грн., що підтверджується відповідними довідками/а.с.6,7/.

28.04.2026 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковою виплатою заробітної плати, а саме: просить стягнути з відповідача на його користь 10 056, 02 грн.

Ухвалою судді Фортечного суду м. Кропивницького від 03 лютого 2026 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, правом подачі відзиву не скористався.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.02.2021 року перебував на посаді інженера бази експлуатації радіотехнічного обладнання та зв`язку в структурному підрозділу Льотна академія Національного авіаційного університету, який в 2024 році був реорганізований в Українську державну льотну академію (на підставі Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2023 року № 921-р «Про реорганізацію

Національного авіаційного університету»).

Позивача було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 30 червня 2025 року.

Відповідно до довідок сума нарахованих, але не виплачених грошових коштів, становить 12 037, 30 грн., що підтверджується відповідними довідками/а.с.6,7/.

28.04.2026 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в зв`язку з частковою виплатою заробітної плати, а саме: просить стягнути з відповідача на його користь 10 056, 02 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як визначено у ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як визначено у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України, зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові відносини є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов?язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснено нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або «зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За вимогами ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний суд у постанові № 910/18389/20 зробив висновок про те, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.01.2026 5 відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Ба більше, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, підлягає стягненню, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Української державної льотної академії в дохід держави в сумі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 47, 94, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 12, 15, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Української державної льотної академії про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 10 056,02 грн.

Стягнути з Української державної льотної академії на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Українська державна льотна академія, місцезнаходження: вул. Степана Чобану, 1, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 45826348.

Повне судове рішення складено 13.07.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО