Ухвала суду № 138351855, 20.07.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________

Справа № 385/949/26

2/385/510/26

У Х В А Л А

20.07.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Панасюка І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Коллект Центр" звернулося до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20522,96 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.07.2026 року витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів розмірі 6025 грн. 06.08.2021 року та кому належить рахунок банківської картки № НОМЕР_1 . Зазначену інформацію необхідно було надати суду до 13.07.2026 року.

Зазначену ухвалу було надіслано АТ КБ «Приватбанк» 01.07.2026 року.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, АТ КБ «Приватбанк» отримала вказану ухвалу 08.07.2026 року.

На даний час вимоги ухвали не виконані.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з огляду на таке.

Відповідно до 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення; якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно вимог частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України в чинній редакції одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України)

За змістом частини першої ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

В розумінні зазначених норм закону, під зловживанням правом слід розуміти особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у процесуально шкідливих вчинках учасника справи, у використанні ним недозволених конкретних форм у межах дозволеного процесуальним законом типу поведінки, що суперечить завданням цивільного судочинства та цільовому призначенню права.

Аналогічної позиції щодо сутнісного розуміння поняття зловживання правом дотримується ЄСПЛ, який у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

При цьому, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Однак, бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» унеможливлює проведення розгляду справи, оскільки предметом витребування є документ, який одночасно, є предметом оскарження і який в оригіналі повинен знаходитись у АТ КБ «Приватбанк». При цьому суд також враховує, що жодних пояснень про причини не виконання ухвали також не надано.

Згідно частини четвертої статті 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Крім того, за змістом частин шостої-восьмої ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з ідеї про те, що саме до обов`язків національних органів влади належить недопущення неналежної та такої, що сприяє затягуванню розгляду справи поведінки сторони цивільного провадження (рішення від 03.03.2011р. у справі «Колесникова проти України», п. 30). При цьому, знайшовши у цій справі ознаки порушення п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо тривалості провадження поза межами розумного строку, ЄСПЛ також звернув увагу на те, що суди, маючи в своєму розпорядженні механізми протидії зловживанню процесуальними правами не вжили будь-яких заходів для покарання сторони, яка зловживає своїми правами з метою унеможливлення розгляду справи.

Аналогічні причини порушення п.1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості провадження поза межами розумного строку ЄСПЛ констатував під час розгляду справи «Смірнова проти України» (рішення від 08.11.2005р., п. 69).

Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним з таких заходів, згідно п.5 ч.1 ст. 144 ЦПК України є накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

В справі яка розглядається внаслідок тривалої недобросовісної бездіяльності АТ КБ «Приватбанк» суд позбавлений можливості провести розгляд справи у визначений законом строк. Тому, така бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» судом розцінюється, як недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що спрямоване на затягування розгляду справи та фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.

В такому випадку, відповідно до вимог ст. 148 ЦПК України, з метою спонукання АТ КБ «Приватбанк» до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд вважає за необхідне накласти на АТ КБ «Приватбанк» штраф.

При визначенні розміру штрафу суд враховує тривалість бездіяльності АТ КБ «Приватбанк», незначний обсяг витребовуваних документів та характер дій, які вимагалося вчинити від АТ КБ «Приватбанк» і які не можуть вважатись складними.

З урахуванням наведеного, а також, керуючись такими засадами як справедливість, розумність та співмірність, суд вважає за необхідне накласти на АТ КБ «Приватбанк» штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.9 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

В силу вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.

Відповідно, розмір накладеного штрафу згідно цієї ухвали становить 3328 грн.

Одночасно слід роз`яснити АТ КБ «Приватбанк», що згідно ч.9 ст. 84 ЦПК України притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 44, 84, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів розмірі 6025 грн. 06.08.2021 року та кому належить рахунок банківської картки № НОМЕР_1 .

Зазначену інформацію надати суду до 17.08.2026 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328 гривень.

Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ 26255795.

Дані про боржника: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код за ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна).

Копію ухвали для виконання скерувати до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та для відома всім сторонам.

Роз`яснити, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК