Постанова № 13835041, 15.02.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.Справа № 9/149/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Вєлковій Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Туова О.Ю., довіреність № 19/01 від 20.01.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 148 від 14.02.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 р., яке підписано 21.12.2010 р.

по справі № 9/149/10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Заречное”

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору та стягнення 34885,46 грн.

В С Т А Н О В И В:

23.07.10 р. товариство з обмеженою відповідальністю „Заречное” (далі за текстом ТОВ „Заречное”) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом ФОП ОСОБА_3.) про розірвання договору підряду від 20.06.08 р. на виконання проектних робіт, укладеного між позивачем та відповідачем, а також стягнення 34881,35 грн. заборгованості, яка складається з 25000 грн. основного боргу, а також 2527,32 грн. пені за період з 02.08.08 р. по 02.02.09 р., 1480,64 грн. 3% річних та 5877,5 грн. збитків від інфляції за період з 01.08.08 р. по 22.07.10 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.10 р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено в повному обсязі, розірвано договір підряду від 20.06.08 р. на виконання проектних робіт, укладений між ТОВ „Заречное” та ФОП ОСОБА_3, з останнього на користь позивача стягнуто 25000 грн. основного боргу, 5877,5 грн. збитків від інфляції, 2527,32 грн. пені, 1480,64 грн. 3% річних, 433,85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідач істотно порушив умови договору від 20.06.08 р., щодо строку його виконання, що є підставою для його розірвання та стягнення пені, 3% річних, збитків від інфляції.

При цьому суд 1 інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача щодо невиконання умов договору з вини позивача, посилаючись на те, що з вини відповідача сторонами не було укладено додаткову угоду із визначенням переліку вихідних даних, необхідних для виконання проектних робіт, оскільки ФОП ОСОБА_3 не звертався до позивача із вимогою про надання останнім вихідних даних та не звертався до суду із відповідним позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вказане рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що умови спірного договору не були виконані з вини відповідача, оскільки умовами цього договору (пункти 1.2, 1.5, 2.4.1) та ДБН А.2.2-3-2004 (Державні будівельні норми) обовязок по наданню вихідних даних покладено саме на позивача, перелік цих даних визначено у ДБН, однак позивач таких даних у повному обсязі на відповідному етапі розробки проекту не надав, що відповідно із п.2.1.1 договору та ст.581 ЦК України стало підставою для зупинення розпочатої роботи.

На думку скаржника місцевим господарським судом не встановлено й факту несвоєчасного початку або повільного виконання виконавцем робіт за договором підряду, що дало б підставу застосовувати в даному випадку приписи ч. 2 ст. 849 ЦК України щодо права замовника відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин скаржник вважає, що договір від 20.06.08 р. не був виконаний у повному обсязі з вини позивача, а тому господарський суд 1 інстанції помилково розірвав вказаний договір з підстав зазначених позивачем, та стягнув з відповідача 25000 грн. авансу, сплаченого позивачем, а також пені, 3% річних, збитки від інфляції.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.10 р., як таке, що винесено з урахуванням норм чинного законодавства та матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.08 р. між ПП ОСОБА_3 (виконавець) та ТОВ „Заречное” (замовник) укладено договір на виконання проектних робіт (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобовязується за завданням замовника розробити та передати останньому проектну документацію: робочий проект бази відпочинку „Лазурное” (далі за текстом проектна документація), а замовник прийняти та оплатити розроблену виконавцем документацію.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік вихідних даних, які Замовник повинен надати для розробки проектної документації, узгоджується сторонами і оговорюється у додатковій угоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх.

Частиною першою ст. 888 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобовязаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Із змісту вищенаведених статей ЦК України вбачається, що обовязок замовника передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації , визнається в ч.1 ст.888 ЦК України таким, що виникає на підставі договору. Проте, таке завдання може бути видане і в процесі укладання договору чи до нього. В тому і іншому випадках завдання на проектування та інші вихідні дані визначають зміст зобовязання, але в межах, встановлених договором. Отже, без завдання на проектування та інших вихідних даних, які є істотними умовами договору підряду на проведення проектних робіт, цей договір є неукладеним.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, завдання на проектування та вихідні дані позивачем не передавалися відповідачу та не узгоджувалися, додаткова угода із визначенням конкретних вихідних даних, як це передбачено п.1.2 Договору, не укладалася.

Таким чином, договір на виконання проектних робіт від 20.06.08 р. не містить істотних умов, а тому є неукладеним, оскільки відповідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним тільки у тому випадку, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що господарський суд 1 інстанції помилково розірвав договір від 20.06.08 р., оскільки неукладений договір не може бути розірвано.

В той же час з врахуванням того, що договір від 20.06.08 р. є неукладеним, позивач має право вимагати повернення сплачених відповідачу 25000 грн. авансу на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно, тому позовні вимоги ТОВ „Заречное” про стягнення з відповідача 25000 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно із позовною заявою ТОВ „Заречное” також просило стягнути з відповідача пеню, за порушення строку виконання проектних робіт, встановленого договором від 20.06.08 р., однак ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказаний договір, як зазначалося вище, є неукладеним, а тому у відповідача відсутній обовязок щодо виконання проектних робіт, а відповідно із цим ФОП ОСОБА_3 не міг прострочити зобовязання, якого у нього не має. З цих же підстав слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, оскільки ця стаття ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання, а у даному випадку має місце безпідставне одержання грошових коштів.

Позовна заява ТОВ „Заречное” також містить вимоги про стягнення з відповідача 3% річних на підставі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1480,64 грн. за період з 01.08.08 р. по 22.07.10 р. При цьому розмір процентів позивач визначив виходячи із положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно із ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).

Пряме посилання ч.2 ст.1214 ЦК України на ст.536 цього ж кодексу означає, що в силу ч.2 ст.1057, ч.2 ст.1054 ЦК розмір процентів при цьому має визначатись відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК, а не ч.2 ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання, а не нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. У даному випадку відповідач безпідставно отримав чужі грошові кошти і користувався ними, а тому за аналогією розмір процентів повинен визначатися відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, а саме на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, строк користування чужими грошовими коштами слід визначати з моменту коли відповідач дізнався або міг дізнатися про те, що він користується чужими грошовими коштами. Враховуючи те, що договір від 20.06.08 р. є неукладеним у звязку із тим, що не містив істотних умов (вихідних даних), а також те, що відповідно до п.1.5 цього Договору, замовник надає виконавцю вихідні дані в строк до 10 днів, відповідач міг дізнатися про те, що він користується чужими грошовими коштами з моменту спливу 10 днів після підписання Договору, тобто з 30.06.08 р.

Оскільки позивач визначив період нарахування за користування чужими грошовими коштами з 01.08.08 р. по 22.07.10 р., то судова колегія також розрахувала проценти за користування відповідачем коштами відповідача у сумі 25000 грн. за цей же період і ці проценти з врахуванням облікової ставки Національного банку України складають 5435,95 грн., однак з відповідача підлягають стягненню 1480,64 грн., оскільки позивач просив стягнути саме цю суму за користування його грошовими коштами і суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.10 р. частковому скасуванню, позов ТОВ „Заречное” частковому задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 14.12.10 р. скасувати частково, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Заречное” задовольнити частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Заречное” задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54042, АДРЕСА_1, код ЕДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Заречное” (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19, код ЕДРПОУ 35938596) 25000 грн.00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 1480,64 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 264 грн. 80 коп. державного мита, 144 грн.01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.»

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Заречное” (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19, код ЕДРПОУ 35938596) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54042, АДРЕСА_1, код ЕДРПОУ НОМЕР_1) 132 грн. 42 коп. витрат на сплату державного мита за подачу апеляційної скарги.

3.Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяМ.С. Петров

СуддяГ.П. Разюк

СуддяС.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 16.02.11 р.