Рішення № 138347957, 14.07.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/281/26 провадження № 2/403/450/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Могиленко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі по тексту рішення - ТОВ «Новий Колектор») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 37185 грн. 80 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 19 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту рішення - ТОВ «Лінеура Україна»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідачу строком на 360 днів був наданий кредит в сумі 10000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при укладенні договору. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов укладеного договору стандартна процента ставка становить 0,95% в день та знижена - 0,9025% в день за умови сплати відповідачем до 08 липня 2025 року коштів у сумі, не менше першого платежу, зазначеного в графіку платежів, або часткового дострокового повернення кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення договору факторингу №С7-270126-1 від 27 січня 2026 року сторони кредитора у договорі №5622610 від 19 червня 2025 року з ТОВ «Лінеура Україна» на ТОВ «Новий Колектор», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за тілом кредиту - 10000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 21185 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 1000 грн. 00 грн. та штраф у сумі 5000,00 грн., а всього 37185 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати, повязані із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 252 грн. 18 коп..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Новий Колектор» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник позивача згідно клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохав суд проводити розгляд справи за його відсутності, та зазначив про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи (а.с.5 зворот, 6)

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.51-52).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 14 липня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як товариством, та ОСОБА_1 , як клієнтом, було укладено договір №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір, кредитний договір, договір №5622610), який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом направлення товариством в особистий кабінет споживача, створений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7») тексту даного договору та підписання його відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді коду - 49675, автоматично сформованого та надісланого їй товариством на зазначений нею, як клієнтом, номер мобільного телефону (пункти 1.1, 9.7, розділ 10 Договору «Реквізити та підписи сторін») (а.с.7-20).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1.2, 2.1, 2.2) ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу ОСОБА_1 на умовах, встановлених цим Договором, кредит в розмірі 10000,00 грн. в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом двох календарних днів з моменту укладення договору (19.06.2025 або 20.06.2025), а відповідач зобовязується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обовязки, передбачені Договором.

19 червня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов Договору №5622610 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача згідно з п.п.1.3, 2.1 Договору, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Пейтек Україна» про проведення 19 червня 2025 року операції з переказу грошових коштів в сумі 10000,00 грн. на електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 (а.с.28).

За змістом пунктів 1.3, 1.4, 1.4.1, 1.4.2 Договору: 1) строк кредитування складає 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів; 2) комісія за надання кредиту - 1000,00 грн.; 3) стандартна процента ставка за користування кредитом становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; 4) детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору; 5) знижена процентна ставка становить 0,9025% в день та застосовується у разі, якщо клієнт до 08 липня 2025 року сплатить кошти в сумі не менше першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно підписаного відповідачем Додатку №1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 9.12), чиста сума кредиту складає 45105,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума кредиту, а 34105 грн. - проценти за користування кредитом, сума щомісячного платежу за процентами, крім першого (805,00 грн.) складає по 900,00 грн. (а.с.21).

Судом встановлено, що 19 червня 2025 року відповідач по справі ОСОБА_1 також була ознайомлена з умовами кредитування шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора 92327 паспорту споживчого кредиту (а.с.23-25).

27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) було укладено договір факторингу №С7-270126-1, за яким фактор зобовязується передати клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій в п.3.2 цього договору, а клієнт зобовязується відступити факторові права вимоги за кредитним договором або за декількома кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором; право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту надходження грошових коштів, визначених в п.3.2 договору на рахунок клієнта та після підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (пункти 2.1, 2.2, 2.4) (а.с.34-37).

Ціна продажу, зазначена в п.3.2 договору факторингу була сплачена фактором на рахунок клієнта 27 січня 2026 року (а.с.42).

Акт прийому-передачі Переліку №1 до договору факторингу №С7-270126-1 був підписаний його сторонами 27 січня 2026 року (а.с.39.

Як вбачається із витягу з Переліку №1 від 27 січня 2026 року до договору факторингу №С7-27012026, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №5622610 від 19 червня 2025 на загальну суму заборгованості 37185,00 грн., з яких сума основного боргу складає 1000,00 грн., заборгованість за відсотками - 21185,00 грн., заборгованість за комісією - 1000,00 грн., заборгованість за неустойкою - 5000,00 грн. (а.с.43-44).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №5622610 від 19 червня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача за період з 19 червня 2025 року (дата видачі кредиту) по 26 січня 2026 року (дата відступлення права вимоги) складає 37090,00 грн., з яких: основний борг - 10000,00 грн., проценти - 21090,00 грн., комісія - 1000,00 грн. та штрафні санкції - 5000 грн. 00 коп.. Суми внесених відповідачем платежів відсутні (а.с.30-33).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 19 червня 2025 року кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом повністю або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2025 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після її ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою одноразового ідентифікатора 49675, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавців за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Новий Колектор» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису договору №5622610 за допомогою одноразового ідентифікатора 49675 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до умов кредитного договору (пункт 1.4) плати у формі комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн., відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №5622610 від 19 червня 2025 року вбачається, що сума заборгованості станом на 26 січня 2026 року за тілом кредиту складає 10000,00 грн. таза процентами - 21090,00 грн.. Відповідно на дату відступлення права вимоги за кредитним договором 27 січня 2026 року заборгованість за процентами складає 21185,00 грн. (21090,00 грн. + 95,00 грн. (проценти за один день)).

Наведений позивачем ТОВ «Новий Колектор» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 в частині нарахованих процентів відповідає умовам кредитного договору, в тому числі: 1) нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось в межах загального строку кредитування (360 днів), що відповідає пункту 1.3 Договору; 2) нарахування процентів в період з 19 червня 2025 року по 27 січня 2026 року, за відсутності підстав для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої пунктом 1.4.2 Договору, здійснювалось за стандартною процентною ставкою 0,95% (пункт 1.4.1 Договору) від суми кредиту (10000,00 грн.), що становить 95,00 грн. в день, на загальну суму 1140,00 грн. (223 днів х 95,00 грн.).

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями, як зазначено в позовній заяві, в розмірі 5000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача штрафних санкцій (неустойки, штрафу) представник позивача посилається на пункт 6.3 кредитного договору, яким передбачено відповідальність клієнта за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафу у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту - 19 червня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати штрафу за даним договором, а нарахована заборгованість за такими штрафами, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в сумі 5000 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Новий Колектор» в цій частині задоволенню не підлягає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між нею та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», а також договору факторингу №С7-270126-1 від 27 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «Новий Колектор» права вимоги заборгованості за договором №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2025 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи нею не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі в повному обсязі своїх зобовязань за договором №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом та комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Новий Колектор» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 10000 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 21185 грн. 00 коп. та комісії за надання кредиту в сумі 1000 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 32185 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Новий Колектор» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2304 грн. 41 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 357 грн. 99 коп. (13,446282%), при цьому 13,446282% = 5000 грн. 00 коп. (сума коштів, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Вказані представником позивача в позовній заяві, як понесені позивачем судові витрати, витрати, пов`язані із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 252 грн. 18 коп., не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на те, що за змістом ч.3 ст.133 ЦПК України, зазначені представником позивача витрати не належать до витрат, повязаних з розглядом справи, оскільки стосуються вчинення ТОВ «Новий Колектор» дій, необхідних для вирішення судом питання про прийняття позовної заяви до розгляду, а не дій, необхідних для безпосереднього розгляду цивільної справи, що має місце виключно після відкриття судом провадження у справі.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором №5622610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2025 року в загальній сумі 32185 грн. 00 коп. (тридцять дві тисячі сто вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2304 грн. 41 коп. (дві тисячі триста чотири гривні сорок одна копійка).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса місцезнаходження: вул.Алмазова Генерала, буд.№13, офіс 601 м.Київ, поштовий індекс 01133, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 липня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова