Постанова № 13834788, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 № 31/321

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Поляк О.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача - Чередниченко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2010

у справі № 31/321 ( .....)

за позовом СПД Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

про стягнення 228695,92 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У жовтні 2010 року СПД ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» про стягнення 228695,92 грн. заборгованості та пені за договором № ТЕО-6 УАЛК від 09.09.2009р. на транспортне обслуговування, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних зобовязань та умов щодо оплати послуг.

До вирішення судом першої інстанції справи по суті позивач уточнив розмір заявлених позовних вимог, зменшивши розмір заявленої до стягнення пені до 18304,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року (дата підписання 03.12.2010 року) у справі № 31/321 (суддя Качан Н.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 193987 грн. 70 коп., пеню у розмірі 18304 грн. 68 коп., 2122 грн. 92 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято судом за відсутності повноважного представника останнього, чим порушено його процесуальні права, закріплені ГПК України. Крім того, господарським судом міста Києва не вірно встановлена сума, що підлягає з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року у справі № 31/321 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2011 року.

У судове засідання, призначене на 17.01.2011 року, зявився лише представник відповідача, представник позивача в призначене судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційного подання , дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних в матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) та актів виконаних робіт (а. с. 13-20), позивачем були здійснені перевезення вантажів відповідача в міжнародному сполученні.

Так, 11.09.2009р. автомобілем позивача МАN №НОМЕР_1 доставлено вантаж з м. Бременхафен (Німеччина) на адресу відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 03.09.2009р. та актом виконаних робіт № 50/09 від 09.09.2009 року. Згідно вказаного акта сума перевезення становить 4078,00 євро, розрахунок провести у гривнях в розмірі 49955,90 грн. по курсу 12,25 євро/грн. відповідно до курсу УМВБ станом на 09.09.2009 року.

11.09.2009р. автомобілем позивача МАN №НОМЕР_2 доставлено вантаж з м. Бременхафен (Німеччина) на адресу відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 03.09.2009р. та актом виконаних робіт № 49/09 від 09.09.2009 року. Згідно вказаного акта сума перевезення становить 4078,00 євро, розрахунок провести у гривнях в розмірі 49955,90 грн. по курсу 12,25 євро/грн. відповідно до курсу УМВБ станом на 09.09.2009 року.

11.09.2009р. автомобілем позивача МАN №НОМЕР_3 доставлено вантаж з м. Бременхафен (Німеччина) на адресу відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 03.09.2009р. та актом виконаних робіт № 48/09 від 09.09.2009 року. Згідно вказаного акта сума перевезення становить 4078,00 євро, розрахунок провести у гривнях в розмірі 49955,90 грн. по курсу 12,25 євро/грн. відповідно до курсу УМВБ станом на 09.09.2009 року.

14.09.2009р. автомобілем позивача Мерседес Бенц №НОМЕР_4 доставлено вантаж з м. Харзевінкель (Німеччина) на адресу відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 09.09.2009р. та актом виконаних робіт № 47/09 від 14.09.2009 року. Згідно вказаного акта сума перевезення становить 4496,00 євро, розрахунок провести у гривнях в розмірі 56200,00 грн. по курсу 12,5 євро/грн. відповідно до курсу УМВБ станом на 14.09.2009 року.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач надані йому послуги щодо перевезення вантажів за вищевказаними міжнародними товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт не оплатив у повному обсязі.

Згідно листа відповідача № 03/22 від 22.09.2009р. останній частково оплатив надані йому послуги з перевезення вантажів в сумі 12 080 грн., що також підтверджується двохстороннім актом звірки взаєморозрахунків, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за здійснені перевезення вантажу становить 193 987,7 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 185 від 15.06.2010 року, згідно якої вимагав сплатити вказану заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2009р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» (замовник) було укладено договір на транспортне обслуговування № ТЕО-6УАЛК (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник взяв на себе зобовязання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник взяв на себе зобовязання сплатити за перевезення вантажу.

Згідно п. 1.3 договору вантаж для перевезення надається на підставі узгодженого сторонами замовлення на перевезення, що є невідємною частиною даного договору і є обовязковим для виконання сторонами. Замовлення оформляється за допомогою факсимільного звязку і надається замовником перевізнику перед кожним конкретним перевезенням. Підтвердженим вважається замовлення, що підписане сторонами і скріплене їх печатками (штампами).

Замовлення повинно бути укладеним в письмовій формі та завірено печатками сторін, у ньому вказується: пункт завантаження, дата та час прибуття в пункт завантаження/розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, обєм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

У п. 2.1 договору сторони погодили права та обовязки замовника, зокрема, останній зобовязаний повідомити перевізника про необхідність перевезення вантажу не пізніше як за 3 робочих дні до початку перевезення. Повідомлення здійснюється шляхом надання перевізнику замовлення, у якому визначаються всі необхідні для перевезення відомості (пп. 2.1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору закріплено, що розмір плати за перевезення вантажу узгоджується сторонами в замовленні і вказується у рахунку-фактурі перевізника.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях шляхом переведення грошових коштів на рахунок перевізника по курсу УМВБ на день оплати протягом 3 банківських днів з моменту розвантаження.

У разі несплати замовником коштів за перевезений вантаж протягом терміну, вказаного в п. 3.2 договору, він сплачує перевізнику пеню за кожний день прострочення в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Сплата пені не звільняє замовника від договірних зобовязань (п. 3.3 договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, договір діє до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 7.1 договору).

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що перевезення вантажу відповідача були здійснені позивачем на виконання умов договору № ТЕО-6УАЛК, укладеного сторонами 09.09.2009 року, а відтак позовні вимоги про стягнення 193987,70 грн. заборгованості та 18304,68 грн. пені на підставі зазначеного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 202 вказаного Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За приписами ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно положень ст. 4 Конвенції «Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)» від 19.05.1956 року договір перевезення підтверджується вантажною накладною.

З наведеного слідує, що складання міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) і є укладенням договору міжнародного перевезення вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) (а. с. 16, 18, 20) датовані 03.09.2009 р.

Разом з цим, сторони уклали договір № ТЕО-6УАЛК 09.09.2009 року, який набрав чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та не поширили при цьому його дію на правовідносини, що виникли до його укладення.

Щодо міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), датованої 09.09.2009 р., колегія суддів зазначає, що остання не може вважатися складеною на виконання умов договору № ТЕО-6УАЛК з огляду на наступне.

Як уже зазначалось, згідно п. 1.3 договору вантаж для перевезення надається на підставі узгодженого сторонами замовлення на перевезення, що є невідємною частиною даного договору і є обовязковим для виконання сторонами. Замовлення оформляється за допомогою факсимільного звязку і надається замовником перевізнику перед кожним конкретним перевезенням. Підтвердженим вважається замовлення, що підписане сторонами і скріплене їх печатками (штампами).

Замовлення повинно бути укладеним в письмовій формі та завіреним печатками сторін, у ньому вказується: пункт завантаження, дата та час прибуття в пункт завантаження/розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, обєм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Замовник зобовязаний повідомити перевізника про необхідність перевезення вантажу не пізніше як за 3 робочих дні до початку перевезення. Повідомлення здійснюється шляхом надання перевізнику замовлення, у якому визначаються всі необхідні для перевезення відомості (п. 2.1.1 договору).

З наведеного слідує, що згідно умов договору складанню СМR та здійсненню перевезення за нею повинно передувати замовлення відповідача, укладене у письмовій формі, підписане сторонами та скріплене їх печатками.

Однак, такі замовлення в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неоплачені відповідачем перевезення вантажу були здійснені позивачем на виконання умов договору № ТЕО-6УАЛК, укладеного сторонами 09.09.2009 року, та вважає, що останні здійснені на підставі СМR від 03.09.2009 р. та 09.09.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, про виконання позивачем перевезень сторонами були складені, підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт №№ 50/09, 49/09, 48/09 та 47/09, згідно яких вартість перевезень встановлена в євро по курсу УМВБ станом на день складання вказаних актів та підлягає сплаті в гривнях у визначених сумах, а саме: 49955,90 грн., 49955,90 грн., 49955,90 грн. та 56200,00 грн. відповідно.

Як уже зазначалось, згідно листа № 03/22 від 22.09.2009р. та двостороннього акта звірки взаєморозрахунків відповідач лише частково оплатив перевезення вантажів в сумі 12 080 грн.

У звязку з чим позивач звернувся до нього з претензією № 185 від 15.06.2010 року про сплату заборгованості за здійснені перевезення вантажу.

В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми, у відповідача виник обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити заборгованість в розмірі 193987,70 грн.

Проте докази сплати вказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 193987,70 грн. основного боргу за надані останнім послуги з перевезення вантажів згідно наявних в матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) та актів виконаних робіт.

Крім того, оскільки перевезення були здійснені згідно СМR, а не на виконання умов договору № ТЕО-6УАЛК, колегія суддів вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 18304,68 грн. у відповідності до п. 3.3 вказаного договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 вказаного Кодексу).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи письмового погодження сторонами розміру штрафних санкцій, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у справі № 31/321 в частині стягнення 18304,68 грн. пені скасуванню.

Витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» частково задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у справі № 31/321 в частині стягнення 18304,68 грн. пені скасувати.

В цій частині у позові відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2; 03045, м. Київ, вул. Новопироговська, 66, код ЄДРПОУ 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 1939 (одну тисячу девятсот тридцять девять) грн. 88 коп. державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2; 03045, м. Київ, вул. Новопироговська, 66, код ЄДРПОУ 31245438) 98 (девяносто вісім) грн. 72 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №31/321 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя

Судді