Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2011 № 21/145
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Павенко К.А.
від відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2010
у справі № 21/145 ( .....)
за позовом Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком"
до Чернігівського обласного військового комісаріату
про стягнення 5920,47 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У жовтні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення 5 920,47 грн., з яких 4 957,53 грн. боргу, 214,24 грн. пені, 570,86 грн. інфляційних нарахувань, 177,84 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.10.2010 року у справі № 21/145 (суддя – Белов С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” 4 957,53 грн. боргу, 570,86 грн. інфляційних нарахувань, 177,84 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов’язання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.01.2011 року.
23.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу. У якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року № 01-23/1/6 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №21/145 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Кропивна Л.В.
У судове засідання 17.01.2011 року з’явився лише представник позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” (орендодавець) та Чернігівським обласним військовим комісаріатом (орендар) було укладено договір № 34-114 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП, загальною площею до 20 кв. м (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язався передати відповідачу, а відповідач прийняти у строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком”, що знаходиться на 3-му поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: Чернігівська область, м. Борзна, вул. П. Куліша, 100, площею 1,0 кв. м. для розміщення обладнання типу П-160-31 (1 одиниця) для забезпечення доступу до мережі загального користування.
Згідно п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору.
У п. 3.1 договору закріплено, що орендна плата перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Орендна плата за базовий місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плат, згідно з додатком № 3 становить за 1 кв. м орендованих спеціалізованих приміщень з ПДВ (20%) 129,15 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди майна розраховується шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період між базовим і першим місяцем оренди (п. 3.2 договору).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 договору).
В силу пп. 6.1.3 договору орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат за договором відповідач сплачує позивачу пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу в оренду частину спеціалізованих технологічних приміщень, площею 1,0 кв. м, які розташовані за адресою: Чернігівська область, м. Борзна, вул. П.Куліша, 100, що підтверджується наявним в матеріалах актом приймання-передачі майна від 01.02.2007 року (а. с. 17) та актом передачі - приймання об’єкта оренди від 09.07.2010 року (а. с. 22).
Однак відповідач, у порушення умов договору, взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки (а. с. 23 – 51) не сплатив, внаслідок чого за період з березня 2008 року по липень 2010 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 4 957,53 грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4957,53 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір № 34-114 за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 6 вказаної норми до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 вказаного Кодексу).
Як уже зазначалось, згідно п. 3.1 договору орендна плата перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Наявними матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором № 34-114 від 01.02.2007 року в розмірі 4957,53 грн., а відтак колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги ВАТ „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” в частині стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату вказаної суми боргу.
Крім того, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 570,86 грн. інфляційних нарахувань, а також 177,84 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Перерахувавши розмір інфляційних нарахувань та 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню 570,86 грн. інфляційних нарахувань та 177,84 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.
Також позивач просив стягнути з відповідача 214,24 грн. пені на підставі п. 8.2. договору.
Господарський суд Чернігівської області дійшов висновку про звільнення відповідача від сплати пені, посилаючись при цьому на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язанні незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 вказаного Кодексу).
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржнику, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
З аналізу вказаних норм слідує, що останніми передбачене право суду у виняткових випадках, зокрема, зменшити розмір пені. Разом з цим, право суду звільнити боржника від сплати пені вищенаведеними нормами не закріплене.
В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як уже зазначалось, за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат за договором відповідач сплачує позивачу пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 8.2 договору).
Перерахувавши розмір заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що останній розрахований позивачем не виходячи за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 214,24 грн.
Посилання відповідача на ту обставину, що він є бюджетною установою та фінансується лише за кошти Державного бюджету України, а тому вина останнього у виникненні боргу в розмірі 4957,53 грн. за договором оренди № 34-114 від 01.02.2007 року відсутня, не звільняє останнього в силу ст. 617 Цивільного кодексу України від відповідальності за порушення зобов’язання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області в частині відмови у стягненні пені підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” частково задовольнити.
2.Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.10.2010 року у справі № 21/145 в частині відмови у стягненні 214 (двісті чотирнадцяти) грн. 24 коп. пені скасувати.
В цій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату (вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08536958) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (14000, м.Чернігів, проспект Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425) 214 (двісті чотирнадцяти) грн. 24 коп. пені.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5.Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату (вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08536958) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (14000, м.Чернігів, проспект Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425) 51 (пятьдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
6.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.
7.Матеріали справи № 21/145 скерувати до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді
Судове рішення № 13834787, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 17.01.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 21/145. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: