Рішення № 13834696, 10.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 рокуСправа № 02/1780

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: Данилевський В.Л. - за довіреністю, відповідач: не з`явився, третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Мегабанк”

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фермерське господарство “Уелсі”,

про розірвання кредитного договору та стягнення 307951 грн. 19 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про розірвання кредитного договору № 44/2007-23 від 02 листопада 2007 року з мотивів істотного порушення відповідачем його умов та про стягнення з відповідача коштів в сумі 307951 грн. 19 коп., в тому числі 233148 грн. 35 коп. боргу по кредиту, отриманому відповідачем у позивача по вказаному кредитному договору, 48753 грн. 18 коп. відсотків за користування кредитом, 26049 грн. 66 коп. штрафу за порушення умов кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.11.2010 було задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до вирішення питання погашення вимог ПАТ "Мегабанк" за рахунок реалізації предмета застави у справі № 01/555 про банкрутство ФГ "Уелсі".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Мегабанк" та скасовано ухвалу місцевого суду від 18.11.2010. У постанові апеляційного суду вказано, що із обставин справи не вбачається, що справа про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи про банкрутство.

У судовому засіданні 10.02.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обємі, просив розірвати кредитний договір і стягнути з відповідача заявлену у позовній заяві суму, та пояснив, що відповідач істотно порушує умови кредитного договору, більше двох років не сплачує платежі по кредиту та процентах, що є підставою для розірвання кредитного договору; заперечив проти відкладення розгляду справи, вважаючи клопотання відповідача необґрунтованим та направленим на затягування розгляду справи.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання 10.02.2011 не з`явилися.

Відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з відрядженням. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, оскільки відповідач не подав доказів знаходження його у відрядженні та неможливості проведення судового засідання та розгляду справи за його відсутності, не подав суду додаткових заперечень проти позову чи додаткових документів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог позивача; справа знаходиться у провадженні господарського суду Черкаської області із вересня 2010 року, клопотання про продовження строку розгляду спору відповідачем не подавалося.

Представник третьої особи арбітражний керуючий Новосельцев В.П. надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з участю в судовому засіданні по іншій справі. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи, виходячи з того, що представник третьої особи не обґрунтував та не підтвердив належними доказами неможливість розгляду справи за його відсутності, не подав суду додаткових документів, які б мали відношення до даної справи та яків перешкоджали б розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача та/чи третьої особи.

З огляду на викладене, суд залишає без задоволення клопотання відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи по суті позовних вимог.

У заяві від 12.11.2010 (а.с. 141-143) відповідач заперечив проти позову з наступних підстав: 1) сума заборгованості заявлена необґрунтовано, оскільки відповідно до довідки позивача від 02.11.2010 було погашення заборгованості по кредиту на суму 159109 грн., таким чином сума заборгованості станом на 12.11.2010 становила 148842,19 грн.; 2) позивачем порушено встановлений законом річний строк для звернення з вимогою про стягнення штрафу; 3) позивач подав заяву про визнання його кредитором на суму 301000 грн. у справу № 01/555 про визнання банкрутом ФГ «Уелсі»(як до майнового поручителя) і суд визнав його вимоги на цю суму, тому позов у даній справі не може бути задоволений, банк отримав заставлене майно на зберігання, однак, не зберігав його, а продав за заниженою ціною; в звязку з цим та виходячи із того, що позивач не подав документів щодо продажу предмета застави і тому неможливо встановити ціну, за якою дійсно було продано заставне майно, у відповідача виникають сумніви відносно ринкової вартості заставного майна та правильності проведення оцінки експертом, відповідач подав письмове клопотання про проведення експертизи висновку та звіту про ринкову вартість обєкта оцінки - заставного майна ФГ «Уелсі»(а.с. 116);

Представник третьої особи - арбітражний керуючий Новосельцев В.П. - пояснив, що на його запит щодо наявності предмета застави позивач надав ті ж документи, що й суду в засіданні 02.11.2010, однак, не надав документи щодо продажу заставного майна; надав листи ліквідатора Чернець по розшуку предмета застави; подав письмове клопотання від 09.11.2010 (а.с. 117) про проведення експертизи висновку та звіту про ринкову вартість обєкта оцінки - заставного майна ФГ "Уельсі".

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 02.11.2010 по 09.11.2010 року, по 10.11.2010, по 12.11.2010, по 18.11.2010 на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" (Кредитодавець за договором, правонаступником якого є позивач у справі) в особі заступника директора Черкаського ЦРВ ВАТ "Мегабанк" Баранцова Вадима Андрійовича, діючого на підставі довіреності, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Позичальник за договором, відповідач у справі), діючий на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, уклали кредитний договір № 44/2007-23 від 02 листопада 2007 року (далі - Договір), за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу грошові кошти (відкрити невідновлювану кредитну лінію) в розмірі 375000 грн. на строк з 02.11.2007 до 01.11.2010, на поповнення обігових коштів та погашення кредиторської заборгованості, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити 18% річних на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору надання кредиту здійснюється шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку № 20635230016 та/або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника № 26008230249 в ВАТ "Мегабанк".

Як вбачається із матеріалів справи, виписок із позичкового рахунку відповідача (а.с. 14) і ним не заперечується, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 375000 грн. відповідно до умов Договору шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника № 26008230249 у ВАТ "Мегабанк".

Згідно пункту 2.3. Договору днем повернення кредиту вважається день повної сплати Позичальником Кредитодавцеві усієї заборгованості за кредитом на позичковий рахунок.

Відповідно до пункту 2.4. Договору повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком повернення кредиту, зазначеним в Додатку № 1, який є невідємною частиною договору. У вказаному Додатку визначені дати і суми щомісячних платежів по кредиту та залишок суми боргу на кожну дату при строку погашення всієї суми кредиту до 01 листопада 2010 року.

Додатковою угодою № 1 від 09 червня 2008 року до кредитного Договору сторони встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 22% річних.

Відповідно до пункту 5.1. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється позикодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбачено п. 1.1. Договору.

За умовами пункту 5.2. договору сплата відповідачем процентів за користування кредитом повинна здійснюватися щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту, на рахунок позивача № 20680230016, вказаний у Договорі.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що із поточного рахунку відповідача були перераховані 27.12.2007, 30.01.2008, 28.02.2008, 29.04.2008 кошти по 10 715 грн. на погашення кредиту (в загальній сумі 42 860 грн.), 29.09.2008 списана сума для погашення заборгованості згідно графіку зменшення ліміту згідно розпорядження та 20.10.2009 перераховані кошти в сумі 88 061,43 грн. на погашення кредиту згідно розпорядження від 20.10.2009. Таким чином, кредит погашений на загальну суму 141 851 грн. 65 коп.

Залишок боргу відповідача по кредиту складає 233 148 грн. 35 коп.

За період з 01.09.2008 по 31.08.2010 сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом складає 48 753 грн. 18 коп.

В звязку з порушенням відповідачем строків сплати кредиту та процентів за користування кредитом позивач направив відповідачу вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором і претензію-вимогу про виконання обовязків за кредитним договором та про розірвання кредитного договору, які відповідач отримав, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив взяті на себе зобовязання за кредитним договором, графік погашення кредиту порушений, фактично відповідач припинив сплату та перерахування коштів із травня 2008 року, він не повернув позивачу кредит у повній сумі та протягом майже двох років не сплачує проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обовязків (господарських зобовязань), які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не спростував встановлені факти, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 233148 грн. 35 коп. боргу по кредиту та 48753 грн. 18 коп. процентів за користування кредитом є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Суд оцінив подані до справи докази щодо реалізації предмета застави та приходить до таких висновків:

- позивачем подано до справи копію платіжного доручення (а. с. 124) на підтвердження суми коштів, які фактично надійшли від реалізації предмета застави, іншого відповідачем суду не подано. Доводи відповідача щодо неправильного розподілу банком коштів, які надійшли від реалізації предмета застави, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем прийнято розпорядження від 20.10.2009, в якому чітко вказані рахунки, на які повинно бути направлено зарахування певних сум, при цьому вірно частково направлено кошти на погашення процентів, оскільки такий порядок зарахування коштів відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 534 ЦК України;

- відповідачем не подано суду доказів реалізації предмета застави за суму більшу, ніж вказано позивачем, та/чи надходження позивачу коштів у більшій сумі;

- відповідачем не спростовано ринкову вартість предмета застави, вказану у Висновку експерта про ринкову вартість об`акта оцінки (а. с. 102), та суду не подано доказів недійсності чи невірності такого висновку;

- ні відповідач, ні третя особа не подали суду до дня судового засідання будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача чи заперечували б його позовні вимоги у даній справі;

- відповідач не вказав поважних причин невиконання ним взятих на себе зобовязань щодо сплати позивачу коштів в установлені в Договорі строки та сумах; відповідач є позичальником за Договором, а його доводи стосуються предмета застави за договором застави, укладеним позивачем із іншою особою фермерським господарством "Уелсі"; при цьому не є визначальним для даної справи певне корпоративне відношення ОСОБА_2 до вказаного господарства.

З огляду на викладене та враховуючи те, що вартість оцінки предмета застави та вартість його реалізації не є предметом спору у даній справі, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача та третьої особи (а. с. 116, 117) про призначення судової експертизи висновку та звіту про ринкову вартість обєкта оцінки (заставного майна).

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 7.1.3., 7.1.4. Договору за невиконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань щодо сплати кредиту понад строк, встановлений Графіком повернення кредиту згідно пунктів 2.4. та 4.2.1., позивач нарахував штраф у розмірі 21 174 грн. 34 коп. та нарахував і предявив до стягнення штраф в сумі 4 875 грн. 32 коп. за недотримання строків сплати нарахованих процентів.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В кредитному Договорі, підписаному обома сторонами, встановлена відповідальність позичальника у вигляду штрафу за порушення взятих на себе зобовязань в конкретному розмірі, а відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови Договору щодо сплати штрафу за недотримання строків сплати кредиту та процентів відповідають припису частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, за якою сторонам за договором надано право обирати відповідний вид штрафних санкцій і встановлювати його, зокрема, у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

Судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобовязань та недотримання строків сплати кредиту і процентів за користування кредитом.

Нарахована позивачем сума штрафу відповідно до пункту 7.1.4. є правомірною, розрахованою вірно, тому вказана сума штрафу 4 875 грн. 32 коп. за недотримання строків сплати нарахованих процентів підлягає стягненню з відповідача повністю.

Штраф, нарахований позивачем відповідно до пункту 7.1.3. Договору, підлягає стягненню з відповідача частково в сумі 16070 грн., виходячи із того, що сторонами в пункті 7.1.3. Договору встановлено відповідальність відповідача за користування частиною кредиту понад строку, встановленого Графіком, позовна заява подана позивачем 07.09.2010, відповідачем заявлено про пропущення позивачем річного строку позовної давності для стягнення штрафу, тому суд частково погоджується з доводами відповідача в цій частині, та приходить до висновку, що поза межами річного строку позовної давності знаходяться несплачені частини кредиту по липень 2009 року, тому штраф необхідно розраховувати виходячи із простроченої суми кредиту 160700 грн. (за серпень 2009 листопад 2010 років).

Вимога позивача про розірвання кредитного договору підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним Договором є істотним порушенням відповідачем умов договору, тому суд вважає вимогу позивача про розірвання кредитного договору законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів і належними доказами не підтвердив вжиття ним всіх можливих заходів для виконання взятих на себе зобовязань за кредитним Договором.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 3113 грн. 47 коп. та 232 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 41, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача та третьої особи від 09.11.2010 про призначення експертизи залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити частково.

3. Розірвати кредитний договір № 44/2007-23 від 02 листопада 2007 року, укладений відкритим акціонерним товариством “Мегабанк” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

4. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 30, ідентифікаційний код 09804119) борг по кредиту в сумі 233148 грн. 35 коп., 48 753 грн. 18 коп. процентів, 20945 грн. 32 коп. штрафу, 3 113 грн. 47 коп. витрат на сплату державного мита, 232 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті вимог про стягнення штрафу у позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 16.02.2011