Рішення № 138343585, 17.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1688/26

Провадження № 2/545/1799/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Путрі О.Г.,

за участю секретаря Рубан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача - адвокат Кононець Л.А. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, рішенням тридцять другої сесії Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області сьомого скликання від 11.06.2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва 01.05 в АДРЕСА_1 за рахунок земель ненаданих у власність та користування (для подальшої передачі безкоштовно у приватну власність), орієнтовною площею 0,12 га на території Супрунівської сільської ради Полтавського районуПолтавської області. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не встигнувши завершити процес приватизації відведеної їй земельної ділянки та не оформила у визначений законом спосіб право власності на неї.Спадкоємцем майна ОСОБА_2 , за заповітом, посвідченим Першою полтавською державною нотаріальною конторою 08.05.2020 року, є її онука - ОСОБА_1 . Оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку позивач можливості не має, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації відведеної їй земельної ділянки, не отримала правоустановчий документ на неї (державний акт) та не здійснила її державну реєстрацію.31.03.2026 року позивачем до Полтавської міської ради, як правонаступника Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області було подано заяву про надання дозволу на завершення приватизації та одержання державного акту на право власності на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 . На подану заяву 09.04.2026 року отримано відповідь за №01-04-01.2-14/1058, якою відмовлено позивачу у визнанні права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 20.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити (а.с. 106).

Представник відповідача у судові засідання 17.06.2026 року, 17.07.2026 року не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.115-зворот, 121). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання представником відповідача до суду не подано.

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.07.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням тридцять другої сесії Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області сьомого скликання від 11.06.2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва 01.05 в АДРЕСА_1 за рахунок земель ненаданих у власність та користування (для подальшої передачі безкоштовно у приватну власність), орієнтовною площею 0,12 га на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 16).

На замовлення ОСОБА_2 (договір №604-07/20 від 13.07.2020 року) фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 виконано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 5324085207:07:001:0751 у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

08.10.2020 року Відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Полтавської районної державної адміністрації надано висновок №01-10/581 , яким погоджено вищевказаний проект та вважає за можливе відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05) за адресою: АДРЕСА_1 на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області при умові дотримання режиму використання території (а.с. 49).

08.10.2020 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області також погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що підтверджується Висновком про розгляд документації із землеустрою №16276/82-20 (а.с.48).

12.06.2020 року Супрунівська сільська об`єднана територіальна громада була ліквідована і увійшла до Полтавської міської територіальної громади.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 51).

Спадкоємцем майна ОСОБА_2 , за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори 08.05.2020 року, є її онука - ОСОБА_1 (а.с. 90 зворот), яка у визначений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 12.06.2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 3,1899 га, кадастровий номер 5325782600:00:033:0075 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Шишацький район, Ковалівська сільська рада (а.с.95).

Оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку позивач можливості не має, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації відведеної їй земельної ділянки, не отримала право установчий документ на неї (державний акт) та не здійснила її державну реєстрацію.

31.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання дозволу на завершення приватизації та одержання державного акту на право власності на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 Полтавської міської ради, як правонаступника Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

На подану заяву 09.04.2026 року отримано відповідь за №01-04-01.2-14/1058, якою відмовлено ОСОБА_1 у визнанні права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування. Зазначено, що оскільки спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті не набула права власності, але розпочала приватизацію земельної ділянки, то громадянка ОСОБА_4 має право звернутися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації земельної ділянки (а.с.57).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку(частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду(частина одинадцята статті 118 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 8 грудня 2022 року справа № 692/768/21, провадження № 61-5004св22.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що спадкодавець за життя звернулась із заявою до органу місцевого самоврядування, у якій просила надати дозвіл на розроблення проекту з землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність, та отримала відповідний дозвіл.

Отже, право на приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_2 розпочала у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку з своєю смертю.

Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах, переходить до спадкоємців, та перейшло до позивача, яка є спадкоємцем за заповітом і прийняла спадщину, а отже прийняла у порядку спадкування право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих позивачем, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,280-282,352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право на завершення приватизації та отримання на своє ім`я правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 5324085207:07:001:0751 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на території колишньої Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області), як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. Г. Путря