Ухвала суду № 138343409, 16.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.07.2026Справа № 554/18223/25 Провадження № 1-кп/554/497/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22025170000000382 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, кожного,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, кожного.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , відповідно, на 2 (два) місяці.

Так, в обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 здійснення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Кримінальне правопорушення належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки України.

Прокурор зазначає, що 24 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29 листопада 2025 року, без визначення розміру застави. 13 жовтня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду зазначену ухвалу слідчого судді від 24 вересня 2025 року залишено без змін. 17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року. 22 грудня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжено до 19 лютого 2026 року. 16 лютого 2026 року ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою обвинувачених до 15 квітня 2026 року. 07 квітня 2026 року ухвалою суду строк тримання під вартою обвинувачених продовжено до 04 червня 2026 року. 01 червня 2026 року ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою обвинувачених до 29 липня 2026 року, одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 998400,00 грн, а обвинуваченому ОСОБА_5 в розмірі 200 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 665600,00 грн, з покладенням на кожного з обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави. Надалі обвинувачені звільнені з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної ухвалою суду. 09 червня 2026 року ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_6 змінено обов`язок не відлучатися без дозволу суду за межі України.

У клопотанні прокурор покликається, що строк дії обов`язків, пов`язаних із внесенням розміру застави, відносно кожного з обвинувачених, спливає 29 липня 2026 року. Водночас, враховуючи, що встановлені ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, у прокурора виникла необхідність продовження строку дії покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Зокрема, прокурор зазначає, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на експертів, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються. Зазначені ризики прокурор обґрунтовує тим, що кожному із обвинувачених інкримінується тяжке кримінальне правопорушення, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На переконання прокурора, саме по собі зазначене слугує підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів прокуратури та суду. Прокурор вважає, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, можуть планувати втечу та переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; обвинувачені можуть переховуватися від суду та мають реальні можливості залишити територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватися на території України. Разом з тим, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 можуть незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження з метою зміни раніше наданих показань задля уникнення кримінальної відповідальності тощо.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні з клопотанням прокурора не погодилися. Зазначили про необґрунтованість ризиків, заявлених прокурором. Крім того, просили скасувати або змінити покладений на обвинуваченого обов`язок не залишати місце проживання без дозволу суду, оскільки він обмежує право вільного пересування обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник із клопотанням прокурора про продовження строку обов`язків не погодилися, про що захисник надіслав на адресу суду письмові заперечення, в якому заперечив наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що прокурором ризики абсолютно не доведені. Покликається на безпідставність вимог прокурора про покладення на обвинуваченого окремих обов`язків, зокрема, здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, оскільки обвинувачений 16 червня 2026 року на виконання ухвали суду здав на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 . Прокурор у своєму клопотанні не здійснив індивідуальної оцінки можливості обмеження прав щодо кожного з обвинувачених, їхньої поведінки, соціальних зв`язків, стану здоров`я, процесуальної дисципліни та інших обставин, визначених ст. 178 КПК України. Крім того, клопотання прокурора взагалі не містить доказів, якими прокурор обґрунтовує заявлені ризики, підтвердження вручення клопотання, що не відповідає вимогам ч. ч. 2, 3 ст. 184 КПК України. Прокурор лише відтворив назви ризиків та висловив припущення, однак не навів жодної нової обставини, що виникла після ухвали суду від 01 червня 2026 року та після звільнення ОСОБА_6 під заставу.

Також сторона захисту наголошує, що прокурор не довів, що заявлені ризики збереглися до теперішнього часу. Зокрема, ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує фактично єдиною підставою тяжкістю інкримінованого злочину та можливими покаранням. При цьому жодного факту, який би свідчив про намір або підготовку ОСОБА_6 до переховування не зазначив. Особливо неприйнятним є твердження прокурора про усвідомлення обвинуваченим невідворотності покарання, оскільки до набрання законної сили обвинувальним вироком суду ОСОБА_6 вважається невинуватим. Використання стороною обвинувачення таких категорій та тверджень до завршення судового розгляду суперечить ст. 17 КПК України та фактично підміняє оцінку ризику припущенням про наперед визначений результат справи. Захисник стверджує, що фактична поведінка ОСОБА_6 спростовує зазначений ризик, оскільки після звільнення з-під варти він не ухилився від суду, не порушував встановлених обмежень і не вчиняв дій, спрямованих на виїзд або переховування. При цьому, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України дотримання умов застосованого запобіжного заходу є окремою обставиною, яку суд зобов`язаний врахувати, однак прокурор її повністю проігнорував. Щодо ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження, то прокурор не навів обставин, що могли б свідчити, що після 01 червня 2026 року відновився або збільшився такий ризик, не названо жодного свідка чи іншого учасника, на якого ОСОБА_6 нібито може впливати, не описано характер їхніх відносин, не наведено жодної спроби контакту, погрози, прохання змінити показання чи іншої неправомірної поведінки. На теперішній час не допитано лише одного свідка, явку якого прокурор сам же і не забезпечує. Ризик вчинення іншого або продовження кримінального правопорушення взагалі наведено без будь-якого обґрунтування. Прокурор не зазначив, яке саме кримінальне правопорушення обвинувачений може вчинити, які дії він нібито готує, які засоби або можливості має для цього, чи існують нові кримінальні провадження або повідомлення про підозру тощо. Крім того, захисник покликається на необґрунтованість кожного конкретного обов`язку, продовжити строк дії яких просить прокурор.

На противагу цьому сторона захисту зазначає, що ОСОБА_6 має має міцні соціальні зв`язки, власну сім`ю, а також позитивні характеристики за час його роботи в Полтавській районній раді. Також від початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_6 пішов добровільно захищати Батьківщину, вступивши до лав ЗСУ, неодноразово нагороджувався державними нагородами та відзнаками. Тому, захисник просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити, а в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність часткового продовження дії обов`язків, то просить відмовити щонайменше в продовженні обов`язків не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, утримуватися від спілкування з невизначеним колом свідків та іншим обвинуваченим, здавати на зберігання документи для виїзду за кордон.

Крім того, захисник ОСОБА_4 надіслав до суду клопотання про зменшення розміру застави, визначеної ухвалою суду від 01 червня 2026 року, з 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9988400,00 грн, до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн, або визначити інший, суттєво менший, спів мірний та реальний до внесення розмір застави, з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_6 , необхідності термінового лікування та придбання дорого вартісних лікарських засобів, проходження обстежень, консультацій лікарів-спеціалістів та реабілітаційних заходів. В обґрунтування клопотання покликається на ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 потребує госпіталізації, стаціонарного обстеження, лікування та значних коштів на реабілітацію та лікарські засоби після звільнення з-під варти, внаслідок чого стан здоров`я обвинуваченого погіршився. 04 червня 2026 року обвинуваченого госпіталізовано до КП 4 МКЛ ПМР ім. Л. Куроєдова з гіпертонічною хворобою, гіпертонічним кризом. На думку сторони захисту, це прямо впливає на питання співмірності визначеного судом розміру застави. Зазначає, що застава в розмірі 998400,00 грн є значною для родини обвинуваченого, крім того, останній має інвалідність 2 групи, має в анамнезі перенесене гостре порушення мозкового кровообігу, інсульт, підтверджені патологічні показники крові, наявні серцево-судинні ризики тощо, потребує медичного обстеження. У зв`язку з цим визначений розмір застави створює для обвинуваченого та його родини непропорційний важкий тягар, оскільки ці кошти потрібні йому для госпіталізації, лікування, діагностики, придбання лікарських засобів та забезпечення реабілітації. Крім того, захисник покликається на зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в цьому кримінальному провадженні та позитивні соціальні характеристики особи обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, кожен окремо, клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти вимог клопотання захисника про зменшення розміру застави, що визначений ухвалою суду від 01 червня 2026 року. Просив відмовити у задоволенні такого клопотання сторони захисту.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо вирішення процесуальних питань, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Норми кримінального процесуального закону, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку з внесенням застави.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_6 продовжено до 19 лютого 2026 року включно.

16 лютого 2026 року суд обрав (продовжив строк) до 15 квітня 2026 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6

10 березня 2026 року Полтавський апеляційний суд зазначену ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави залишив без змін.

Зрештою, згідно з ухвалою суду від 07 квітня 2026 року строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 04 червня 2026 року включно.

01 червня 2026 року суд своєю ухвалою, серед іншого, задовольнив частково клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 без визначення розміру застави; продовжив строк до 29 липня 2026 року включно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 ; визначив ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400,00 (дев`ятсот дев`яності вісім тисяч чотириста гривень 00 копійок) грн, після внесення якої обвинувачений ОСОБА_6 звільняється з-під варти під заставу.

Надалі обвинувачений ОСОБА_6 у зв`язку з внесенням розміру застави, визначеного ухвалою суду від 01 червня 2026 року, вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у виді застави із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

09 червня 2026 року ухвалою суду змінено обов`язок, покладений на обвинуваченого ОСОБА_6 згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 червня 2026 року, а саме: "не відлучатися з місця проживання без дозволу суду" - на процесуальний обов`язок "не відлучатися без дозволу суду за межі території України".

Зокрема, під час досудового розслідування та судового розгляду, а також обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було встановлено наявність таких ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 сторона обвинувачення інкримінує обвинуваченому ОСОБА_6 перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є тяжким злочином, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.

Суд вважає, що вказані прокурором ризики, передбачені п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, на теперішній час імовірність настання таких ризиків повністю не зникла.

Так, прокурор у судовому засіданні довів, що у цьому кримінальному провадженні є достатні підстави вважати, що є ризики переховування обвинуваченого від суду, в тому числі можливого виїзду за межі України, як наслідок, перешкоджання розгляду кримінального провадження. Імовірність такого ризики підсилюється обставинами введеного в Україні воєнного стану, що продовжений до теперішнього часу.

Доводи ж захисника щодо відсутності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду є безпідставними, оскільки незважаючи на обмеження, які наразі діють в Україні щодо перетину державного кордону чоловіками, ризик можливого переховування обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні залишається.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. На думку суду, сама по собі ця обставина підсилює вказані вище ризики, а жоден інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може їм запобігти.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 має вищу освіту, офіційно працює на посаді радника голови Полтавської районної ради, не одружений, проживає разом зі співмешканкою. Також ОСОБА_6 , має позитивні характеристики, статус учасника бойових дій, інвалідність 2 групи, за час проходження військової служби отримав декілька державних нагород та відзнак, у тому числі від вищого військового керівництва держави, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження.

Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду цього кримінального провадження вказані обставини у їх сукупності не спростовують вищевказані ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наведені прокурором та встановлені під час судового розгляду.

Так, про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може перешкоджати здійсненню кримінального провадження, зокрема, шляхом переховування від суду, свідчить і те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану з високим ступенем його спланованості та узгодженості у співучасті з іншим обвинуваченим, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки з посяганням на суспільні відносини, які спрямовані, зокрема, на забезпечення державної безпеки та обороноздатності України, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у пред`явленому обвинуваченні.

Крім того, не всі свідки у цьому кримінальному провадженні допитувалися в судовому засіданні. Ймовірність настання ризику неправомірного впливу на свідків у різний спосіб з боку обвинуваченого досі залишається на високому рівні.

Водночас, прокурор у судовому засіданні довів існування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та іншого обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин шляхом впливу на зміст їх показань, що перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні.

При цьому суд зазначає, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - під час допиту особи в судовому засіданні. Разом з тим, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а навпаки більше активізується на стадії судового розгляду, під час якого, до того ж, не виключено здійснення додаткового допиту вже допитаних свідків.

Тому, доводи сторони захисту про відсутність будь-яких ризиків протиправного впливу на свідків є передчасними та необґрунтованими.

У зв`язку з цим необхідність досягнення мети запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого є виправданою.

Тому, враховуючи наведені вище ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і не зникли повністю, суд вважає, що є правові підстави для продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого у зв`язку з дією відносно нього запобіжного заходу у виді застави, визначеного ухвалою слідчого судді від 01 червня 2026 року.

Водночас встановлені під час судового розгляду обставини в їх сукупності не дають підстав для висновку про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення цього кримінального провадження в умовах лише певного контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 без продовження строку дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого у зв`язку із внесенням розміру застави.

Таким чином, клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Щодо вирішення клопотання про зменшення розміру застави, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 згідно з ухвалою суду від 01 червня 2026 року.

Сторона захисту в клопотанні про зміну запобіжного заходу, що подане до суду 16 липня 2026 року, покликається на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, погіршення такого стану за час перебування обвинуваченого в умовах несвободи, необхідність отримання дороговартісного лікування, придбання ліків, необхідність медичного обстеження, лікування та реабілітації, а також позитивні характеристики особи обвинуваченого.

Проте, стан здоров`я обвинуваченого, дані про його особу, майновий стан, соціальні зв`язки, а також ризики вже були предметом дослідження в судових засіданнях як під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовження строку такого запобіжного заходу, обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави 01 червня 2026 року, а також розгляду клопотання сторони захисту про зміну альтернативного запобіжного заходу 09 червня 2026 року.

Таким чином, стороною захисту не наведено нових обставин, які не були предметом розгляду при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу в судовому засіданні.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для задоволення зазначеного клопотання та зменшення розміру застави.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у зв`язку з внесенням застави.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_5 продовжено до 19 лютого 2026 року включно, а 16 лютого 2026 року суд своєю ухвалою обрав (продовжив строк) запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 квітня 2026 року включно.

Зрештою, згідно з ухвалою суду від 07 квітня 2026 року строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 04 червня 2026 року включно.

01 червня 2026 року суд своєю ухвалою, серед іншого, задовольнив частково клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави; продовжив строк до 29 липня 2026 року включно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 ; визначив ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665600,00 (шістсот шістдесят п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) грн, після внесення якої обвинувачений ОСОБА_5 звільняється з-під варти під заставу.

Надалі обвинувачений ОСОБА_5 у зв`язку з внесенням розміру застави, визначеного ухвалою суду від 01 червня 2026 року, вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у виді застави із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Аналізуючи клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що вказані прокурором ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати з огляду на таке.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Зокрема, як під час досудового розслідування, так і судового розгляду при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 встановлено наявність таких ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 ОСОБА_5 інкримінується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, проживає разом із співмешканкою, не має на утриманні інших осіб. Водночас ОСОБА_5 має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю.

Також встановлено, що ОСОБА_5 офіційно працює, має інвалідність 2 групи, вищу освіту, позитивні характеристики, статус учасника бойових дій. Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду вказані обставини не спростовують вищевказаних ризиків.

Судовий розгляд справи триває, не всі свідки у справі допитані в судовому засіданні. Тому, ймовірність настання ризиків незаконного впливу на них у різний спосіб з боку обвинуваченого досі залишається на високому рівні.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Так, про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може перешкоджати здійсненню кримінального провадження, в тому числі шляхом переховування від суду, свідчить і те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану з високим ступенем його спланованості та узгодженості у співучасті з іншим обвинуваченим, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки з посяганням на суспільні відносини, які спрямовані, зокрема, на забезпечення державної безпеки та обороноздатності України, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у пред`явленому обвинуваченні.

Водночас прокурор у судовому засіданні довів існування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та іншого обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин шляхом впливу на зміст їх показань, що перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні.

При цьому, суд зазначає, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - під час допиту особи в судовому засіданні. Разом з тим, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, ризик впливу на свідків та іншого обвинуваченого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а навпаки більше активізується на стадії судового розгляду, під час якого, до того ж, не виключено здійснення додаткового допиту вже допитаних свідків.

Тому, доводи сторони захисту про відсутність будь-яких ризиків протиправного впливу на свідків, які вже допитані в суді, є передчасними та необґрунтованими.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. На думку суду, сама по собі ця обставина підсилює вказані вище ризики, а жоден інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може їм запобігти.

Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого необхідно задовольнити.

Водночас заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що обвинуваченому обрано обов`язок не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, який є непропорційним з огляду на гарантоване право вільного пересування для отримання обвинуваченим необхідного лікування, виконання програми реабілітації інваліда. У зв`язку з цим суд вважає змінити покладений на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язок не відлучатися з місця проживання без дозволу суду на обов`язок не відлучатися без дозволу суду за межі території України, що відповідає приписам ч. 5 ст. 195 КПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 199, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити до 15 вересня 2026 року включно строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, пов`язаних із внесенням розміру застави, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) не відлучатися без дозволу суду за межі території України;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у справі, іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

5) здати на зберігання (продовжити зберігання) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити до 15 вересня 2026 року включно строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, пов`язаних із внесенням розміру застави, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) не відлучатися без дозволу суду за межі території України;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у справі, іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

5) здати на зберігання (продовжити зберігання) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави та скасування обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1