Рішення № 13834292, 08.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 лютого 2011 року

справа № 5020-11/064

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”

(вул. Часника, 66, м. Севастополь, 99008)

до Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер”

(вул. Очаковців, 14, м. Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської Ради

(99011, м.Севастополь, вул.Адм.Октябрьського, б. 8, кв. 2)

про стягнення 3731,37 грн.

за участю представників сторін:

позивача – Довгуняка В.Б., довіреність б/н від 22.11.2010;

відповідача – не з’явився;

третьої особи – Пшеничної С.В., довіреність №1-Д від 04.01.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (далі –Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер” (далі –Відповідач) про стягнення 3 731,37 грн., з яких: 3 607,60 грн. –збитки, 26,80 грн. - 3% річних, 96,97 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неодноразовим затопленням кабінетів першого поверху будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Частніка, 66, яка входить до комплексу будівель і споруд, що були надані Позивачу в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009 та договору №50 від 21.04.2001.

Ухвалою суду від 19.04.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської Ради.

Ухвалою суду від 12.05.2010 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою суду від 23.06.2010 провадження у справі поновлено, оскільки матеріали справи були повернуті експертною установою без проведення дослідження.

Ухвалою суду від 08.07.2010 у справі повторно призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою суду від 10.01.2011 провадження у справі поновлено. Ухвалою від 28.01.2011 розгляд справи призначено на 08.02.2011.

У зв’язку з закінченням повноважень судді господарського суду міста Севастополя Дмитрієва В.Є., розпорядженням керівника апарату №7 від 07.02.2011 було призначено повторний автоматичний розподіл справ, справу розподілено судді Юріній О.М.

Ухвалою суду від 07.02.2011 справа прийнята до провадження судді Юріної О.М.

Представник Позивача у судовому засіданні 08.02.2011 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 19.04.2010, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 08.02.2011 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Відповідно до відзиву від 11.05.2010 на позовну заяву /а.с.85-86 т.1/ Відповідач позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню, та просить у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 08.02.2011 позовні вимоги підтримав, зокрема, з мотивів, викладених у поясненнях по суті спору, що представив у судовому засіданні 12.05.2010.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2001 між Державним комунальним підприємством “Аррікон” (Орендодавець) (правонаступником якого є Комунальне підприємство “Аррікон” Севастопольської міської Ради) та суб’єктом підприємницької діяльності Колієвим Валерієм Каніковичем (Орендар) був укладений договір №50 оренди нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –окремо розташовану будівлю загальною площею 532,2 кв.м (Об’єкт оренди), яка знаходиться на балансі Державного комунального підприємства “Аррікон” та розміщується за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66. Строк дії договору оренди відповідно до пункту 7.1 Договору встановлений Сторонами до 27.03.2008.

15.11.2004 Комунальним підприємством “Аррікон” Севастопольської міської Ради /далі –КП «Аррікон», Товариством з обмеженою відповідальністю “Дерматовенерологія” та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради був підписаний протокол про внесення змін до Договору оренди комунального майна №50 від 21.04.2001. Зазначеним протоколом замінено сторону (орендаря) за Договором –підприємця Колієва Валерія Каніковича на Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.01.2008 у справі №5020-2/173, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008, встановлено, що зміни до Договору оренди в частині зміни орендаря внесені без участі сторони за Договором - фізичної особи - підприємця Колієва В.К., а тому суд не прийняв до уваги протокол від 15.11.2004 узгодження змін до договору оренди №50 від 21.04.2001, як належний доказ наявності між позивачем і відповідачем правовідносин в рамках договору №50 від 21.04.2001. Проте, суд встановив, що між КП СМР “Аррікон” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” з 15.11.2004 фактично існували правовідносини по користуванню окремою будівлею по вулиці Частніка, 66 у м. Севастополі на умовах, передбачених договором №50 від 21.04.2001 оренди нерухомого майна, який був укладений ДКП “Аррікон” і приватним підприємцем Колієвим В.К.

23.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (Орендар) та Комунальним підприємством Севастопольської міської ради “Аррікон”(орендодавець) укладений договір №50 (далі –Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду комплекс будівель і споруд в цілому, розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця Частніка, будинок №66, які знаходяться на балансі КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” /а.с. 8/.

З вищевикладеного вбачається, що між КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” та Позивачем у період з 15.11.2004 до березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2010 існували орендні правовідносини згідно договору оренди №50 від 2001 року та договору оренди №50 від 23.06.2009, що відповідають вимогам статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України та іншим законодавчим актам та іншим законодавчім актам.

Факт правомірності та законності користування Об’єктом оренди Позивачем встановлений господарським судом у справах №5020-2/173, №5020-12/299 (в частині, яка не скасована постановою Вищого господарського суду України) та не потребує доведення згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що Відповідач без достатніх на то правових підстав займав приміщення загальною площею 207 кв.м на другому поверсі будівлі за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66 у період з 15.11.2004 до березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2009.

Кабінети першого поверху будівлі за вказаною адресою, якими на правах оренди користується Позивач, були затоплені, це підтверджується актами перевірки технічного стану приміщення від 04.10.2007, 08.11.2007, складеними представниками Позивача та КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” /а.с. 14-15 т.1/. Внаслідок чого збитки, завдані затопленням, склали 873,60 грн. Це підтверджується висновком КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” про вартість розміру понесених збитків №1/19 від 12.11.2007 /а.с. 16-17 т.1/, договірною ціною на ремонтні роботи вбудованих нежитлових приміщень по вул. Часника, 66, в 2007 році /а.с.79-80 т.2/, пояснювальною запискою /а.с.81 т.2/, локальним кошторисом 1-1-1 станом на 15.10.2007 /а.с.82-86 т.2/.

Актом від 16.12.2009 огляду об’єкта комунальної власності, розташованого за адресою: вул. Частника, б. 66, м. Севастополь, складеним представниками Позивача та КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” /а.с. 18 т.1/, встановлений факт затоплення приміщень першого поверху зазначеної будівлі. Відповідно до договірної ціни на ремонтні роботи вбудованих нежитлових приміщень по вул. Часника, 66, в 2009 році /а.с.87-88 т.2/, локального кошториса 2-1-1 станом на 20.10.2009 /а.с.89-94 т.2/ вартість робіт з усунення наслідків затоплення складає 2734,00 грн.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №619 від 10.12.2010 Севастопольського відділення Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса /а.с.14-22 т.2/ причини затоплення приміщень першого поверху встановити неможливо.

Судом встановлено, що будівля за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66, перебуває в комунальній власності, та знаходиться на балансі КП Севастопольської міської Ради “Аррікон”, але договорами оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009, №50 від 21.04.2001 утримання об’єкту оренди покладено на Позивача (орендаря), в тому числі: поточний та капітальний ремонт орендар зобов’язаний проводити власними силами та за свій рахунок (пункт 4.7).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.

Частинами першою, другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв‘язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За наявності вищевказаних умов до особи можуть бути застосовані заходи відповідальності щодо відшкодування завданої шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами цивільного права, як відсутність вини, так і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження Позивача про завдання збитків внаслідок його протиправних винних дій, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач внаслідок недобросовісного ставлення до прав та законних інтересів інших осіб, користуючись без достатніх на то правових підстав приміщеннями загальною площею 207 кв.м на другому поверсі будівлі за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66, допустив затоплення приміщень першого поверху зазначеної будівлі, чим завдав збитків на суму 3 607,60 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 607,60 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 96,97 грн. за період з лютий 2009 року по січень 2010 року та 3% річних у розмірі 26,80 грн. за період з 20.02.2009 року по 20.02.2010 суд відмовляє Позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22, 623 ЦК України встановлюють спеціальні правила щодо відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання. Ці правила не передбачають застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того, слід враховувати, що статті 22, 623 Цивільного кодексу України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальності у вигляді індексації грошової суми та сплати 3% річних, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер” (вул. Очаковців, 14, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 05483753, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (вул. Часника, 66, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 33197025, р/р 2600502670752 в АКБ “Правекс-Банк”, м. Київ, МФО 321983) 3 607,60 грн. (три тисячі шістсот сім грн. 60 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 98,61 грн. (дев’яносто вісім грн. 61 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,17 грн. (двісті двадцять вісім грн. 17 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 14.02.2011