Рішення № 13834277, 10.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 року справа № 5020-10/319 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар»

(02110, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, Н.П. №43)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99055, АДРЕСА_1)

про стягнення 96525, 38 грн.,

за участю представників сторін:

позивача Мошківського І.М., довіреність б/н від 04.10.2010;

відповідача не зявився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 96525, 38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №14/04-10 від 14.04.2010, а саме, обовязку щодо оплати отриманого товару.

Представник Позивача у судовому засіданні 10.02.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання 20.01.2011, 10.02.2011 не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (поштові повернення /а.с.48-51, 52-61/), про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.12.2010, 20.01.201 не виконав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар»(далі - Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №14/04-10 (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязався продати, а Покупець купити Товар в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних (рахунків-фактур), які є невідємною частино цього Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.9-10/.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2010. В тому випадку, якщо зобовязання за цим Договором будуть не виконані Сторонами чи однією із Сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобовязань за цим договором (пункт 9.1 Договору).

14.04.2010 сторони договору уклали Додаткову угоду №1, якою встановлені додаткові обовязки Покупця та Додаткову угоду №4, яка визначає дистрибюторські умови Договору.

У пункті 4.1. Договору Сторони встановили, що Продавець зобовязується поставити, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити Товар у відповідності до погодженого асортименту, кількості та за ціною відповідно до даного Договору. Асортимент, кількість і ціна Товару на кожну конкретну партію відображається в видаткових накладних на Товар, що постачається (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору Товар вважається прийнятим Покупцем згідно кількості, яка вказана у видаткових накладних. Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі Покупця у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розділу 3 «Умови оплати»: оплата здійснюється з відстроченням платежу на 30 днів. Даний строк починається з моменту передачі Товару від Продавця до Покупця, що засвідчується накладною.

Відповідно до умов вказаного Договору Продавцем був поставлений товар на суму 96525,38 грн., що підтверджується видатковими накладними №СК00153 від 28.04.2010 на суму 8020,36 грн., №СК00154 від 28.04.2010 на суму 951,41 грн., №СК00155 від 28.04.2010 на суму 10905,36 грн., №СК00156 від 28.04.2010 на суму 4272,26 грн., №СК00326 від 14.05.2010 на суму 12255,89 грн., №СК00327 від 14.05.2010 на суму 8310,43 грн., №СК00545 від 31.05.2010 на суму 35306,28 грн., №СК01062 від 21.07.2010 на суму 3243,07 грн., №СК01049 від 21.07.2010 на суму 17826,36 грн., №СК01050 від 21.07.2010 на суму 14379,12 грн., №СК01052 від 21.07.2010 на суму 537,60 грн., №СК01056 від 21.07.2010 на суму 141,60 грн., №СК01057 від 21.07.2010 на суму 396,00 грн., підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін /а.с.13-25/.

Проте, Відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару не виконав у повному обсязі, у звязку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 96525,38 грн.

14.11.2010 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 81 з проханням погасити заборгованість в сумі 96525,38 грн.

Несплата зазначеної заборгованості зявилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою оплати за отриманий товар.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 96525,38 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 96525,38 грн. є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем сплачено державне мито в розмірі 970,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням /а.с.7/, тоді як відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 “Про державне мито” розмір оплати державного мита складає 1% від суми позову - 965,25 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Таким чином, суд повертає з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 4,75 грн.

Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар»(02110, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, Н.П. №43, ідентифікаційний код 32381641, р/р 26000210079313 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) 96525,38 грн. (девяносто шість тисяч пятсот двадцять пять грн. 38 коп.), а також державне мито в розмірі 965,25 грн. (девятсот шістдесят пять грн. 25 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3. Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22090200) Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар»(02110, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, Н.П. №43, ідентифікаційний код 32381641, р/р 26000210079313 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) надмірно сплачене державне мито в розмірі 4,75 грн. (чотири грн. 75 коп.), сплачене платіжним дорученням №1185 від 24.11.2010, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 15.02.2011.