Ухвала суду № 138342444, 15.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"15" липня 2026 р. Справа № 939/203/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі ВКЗ),

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_12 про продовження відносно обвинувачених у кримінальному провадженні №12024100090002208 від 25.07.2024 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець

м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше на судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Зоря Володарського району Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Балаклії Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває вказаний вище обвинувальний акт.

13.07.2026 до суду надійшли окремі клопотання прокурора щодо ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави, з тих підстав, що ризики, які слугували для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились, розгляд обвинувального акту не завершено, а строк дії застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується.

Так, зазначаючи про обставини вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень, наслідки та їх тяжкість, суворість покарання, яке загрожує кожному із обвинувачених, у разі доведення їх провини у суді, прокурор вказує про існування об`єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик переховування, на думку прокурора, зумовлений особливою тяжкістю обвинувачення, суворістю можливого покарання, а також тим, що, за версією сторони обвинувачення, після події обвинувачені залишили місце вчинення кримінального правопорушення та вчинили дії, спрямовані на приховування тіла потерпілого. Також, прокурор послався на воєнний стан, тимчасову окупацію частини території України, наявність неконтрольованих ділянок державного кордону та ускладнення міжнародної взаємодії з державою-агресором.

Ризик незаконного впливу прокурор обґрунтував тим, що не всі свідки та експерти допитані безпосередньо судом, обвинуваченим відомі анкетні дані окремих учасників провадження, а тому, перебуваючи на волі, вони можуть шляхом вмовляння, підкупу, залякування або іншого тиску схиляти їх до зміни показань чи відмови від показань, а також намагатися вплинути на експертів.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор зазначив, що обвинувачені можуть учинити інше корисливе кримінальне правопорушення для забезпечення майнових потреб, а у разі ухилення від суду як військовослужбовці можуть допустити дії, відповідальність за які передбачена статтями 407409 КК України. Прокурор вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, а з огляду на насильницький характер інкримінованих діянь та загибель людини просив скористатися правом, передбаченим ч. 4 ст. 183 КПК України, і заставу не визначати.

14.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 15.04.2026), захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_11 подано письмові заперечення на клопотання прокурора, у яких зазначив, що наведені прокурором обставини, не підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, оскільки вважає, що прокурор не довів актуальність кожного ризику конкретними фактичними даними та не обґрунтував, чому процесуальні обов`язки, застава, домашній арешт або інший менш суворий захід не здатні забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 після події залишив місце її вчинення, добровільно не повідомив правоохоронні органи та, за версією обвинувачення, виконував організуючу роль, описують обставини пред`явленого обвинувачення, але самі по собі не доводять наявності у нього теперішнього наміру ухилятися від суду. Загальні посилання на воєнний стан, тимчасову окупацію частини території та складність контролю окремих ділянок кордону, на думку захисту, не індивідуалізують ризик саме щодо ОСОБА_7 . Захисник вказав на відсутність відомостей про те, що ОСОБА_7 особисто або через інших осіб намагався контактувати зі свідками, погрожував їм, пропонував неправомірну вигоду, схиляв до зміни показань або втручався у проведення експертиз. За твердженням захисту, матеріали досудового розслідування вже зібрані та перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення і суду, а можливий залишковий ризик контакту з учасниками провадження може бути нейтралізований забороною спілкування з визначеними особами, обов`язком прибувати до суду, територіальними обмеженнями та електронним контролем. Захисник вказує, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є припущенням, оскільки ОСОБА_7 раніше не судимий, даних про повторювану кримінальну поведінку або підготовку нового правопорушення не наведено, а твердження про можливість учинення корисливого злочину для забезпечення майнових потреб не підкріплено відомостями про його матеріальну скруту. На підтвердження наявності житла до заперечень додано копію договору оренди приміщення та майна від 20.04.2026 щодо квартири АДРЕСА_5 , орендарем за договором є ОСОБА_13 , яка, за твердженнями сторони захисту, є цивільною дружиною ОСОБА_7 та на останній сторінці договору міститься окремий рукописний запис про надання ОСОБА_7 права проживання у цій квартирі. Захисник просить врахувати, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, цивільну дружину та забезпечене місце проживання у місті Києві за договором оренди від 20.04.2026. До заперечень, на підтвердження даних про особу ОСОБА_7 , захисником долучено копії відзнак, грамот і сертифікатів, а також долучено письмову позитивну характеристику особи ОСОБА_7 , надану йому координатором благодійного проєкту ОСОБА_14 . Крім цього, захист ОСОБА_7 послався на стан його здоров`я, долучивши відповідь медичної частини ДКВС, у якій наведено перелік діагностованих у ОСОБА_7 хвороб, при цьому, зазначено, що стан здоров`я оцінено як задовільний і він отримує призначене лікування. Як на додаткову обставину, що підлягає оцінці разом із тривалістю перебування під вартою, захисник додав до заперечень лист ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 02.06.2026 щодо відсутності в установі захисних споруди цивільного захисту під час повітряної тривоги та наведено інструктаж щодо дій обвинувачених у разі оголошення повітряної тривоги. На підставі викладеного у запереченнях, захисник ОСОБА_11 просив залишити без задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Також, адвокат ОСОБА_11 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , 14.07.2026 подав до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 15.04.2026), аналогічні письмові заперечення на клопотання прокурора, вказуючи про відсутність обґрунтування прокурором наявності ризиків, відсутність конкретних фактів підготовки до втечі, контактів зі свідками, погроз, підкупу або будь-якого іншого перешкоджання розгляду справи. Зазначив, що ОСОБА_9 раніше не судимий, є військовослужбовцем, має зареєстроване місце проживання у місті Києві, а припущення про вчинення ним нового корисливого кримінального правопорушення не підтверджено відомостями про його матеріальне становище чи попередню протиправну поведінку. На підставі викладеного у запереченнях, захисник просив залишити без задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. До заперечень також додано копію листа ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 02.06.2026.

15.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», захисником обвинуваченого ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_10 подано клопотання про зміну запобіжного заходу щодо її підзахисного, зазначаючи, що ОСОБА_8 раніше не судимий, проходив військову службу, брав участь в АТО та у захисті України після початку повномасштабної агресії, має постійне місце проживання, родину, позитивні характеристики та не вчиняв дій, спрямованих на порушення процесуальних обов`язків. Додавши до клопотання копію Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 у справі № 3-50/2025(102/25), яким визнано неконституційною ч. 8 ст. 176 КПК України, захисник ОСОБА_10 вважає це новою обставиною, яка підтверджує необхідність індивідуальної оцінки ризиків і можливість застосування до військовослужбовця альтернативного запобіжного заходу. На підставі викладеного у клопотанні, ОСОБА_10 просила змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний із позбавленням волі, або визначити альтернативу у вигляді застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання з наведених у них підстав, заперечуючи проти клопотань захисників оскільки, на його думку, інший більш м`який запобіжний захід не спроможний забезпечити процесуальну поведінку обвинувачених.

Представник потерпілої особи адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора, вказуючи про передчасність клопотань захисників, оскільки обвинувачені показань суду ще не надавали та свідки не допитувалися, не встановлювалися обставини щодо ОСОБА_8 .

Захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, з підстав викладених у письмових запереченнях та долучених до них листів, стверджуючи про однотипність клопотань прокурора, відсутність належних доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні, а наведена статистика щодо незаконного перетину іншими особами державного кордону, у даному випадку, є незрозумілою та безпідставною. Зазначаючи про те, що судовий розгляд справи розпочався, просив суд обрати щодо обвинувачених інший вид запобіжного заходу, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт із покладенням відповідних обов`язків.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заперечували проти клопотання прокурора, підтримавши позицію захисника ОСОБА_11 . ОСОБА_7 зазначив, що уразі зміни йому запобіжного заходу, він буде сприяти судовому розгляду справи, а ОСОБА_9 , посилаючись на набуті військові навички, просив надати йому можливість виконувати обов`язки у військовій частині.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 заперечувала щодо клопотання прокурора, стверджуючи про непричетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 КК України, що він не міг знати про вчинення вказаного злочину, не бачив та не міг попередити. Просила суд врахувати рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 і те, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем та згідно раніше поданих матеріалів, які позитивно характеризую його особу, він не може ухилятися від суду, не може залишити територію України, зважаючи на засоби контролю. Крім цього, у судовому засіданні захисник ОСОБА_10 подала окремо заяву про бажання взяти ОСОБА_8 на поруки, у якій вона зазначила, що є адвокатом, правозахисницею та громадською діячкою, знає ОСОБА_8 з дитинства, знає його родину, позитивно оцінює його патріотизм, військову службу, дисциплінованість і соціальні зв`язки, усвідомлює зміст обвинувачення, обов`язки та наслідки поруки і готова забезпечувати явку обвинуваченого до суду.

Обвинувачений ОСОБА_8 погодившись із захисником, зазначив, що сприятиме судовому розгляду, у разі зміни йому запобіжного заходу та не порушуватиме покладені на нього обов`язки.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, заперечення та додані до них матеріали в межах питання, що вирішується, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань прокурора та відмову в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів з таких підстав.

Відповідно до частин першої третьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Розділом ІІ глави 18 КПК України, зокрема статтями 131, 176 вказаного Кодексу передбачено, що запобіжні заходи, в тому числі і тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, випливає зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, частина п`ята статті 9 КПК України наголошує, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Так, частина перша статті 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим

ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч. 8 ст. 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, випливає зі змісту пункту 4 частини другої статті 183 КПК України.

Суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 та ч.2 ст. 115 КК України).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27.07.2024 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після надходження обвинувального акту до суду вказаний запобіжний захід продовжувався ухвалами суду.

Так, ухвалою суду від 01.04.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду. У судовому засіданні 06.05.2026 оголошено обвинувальний акт, прийнято цивільний позов для спільного розгляду та з`ясовано ставлення обвинувачених до пред`явленого обвинувачення, а 18.05.2026 суд перейшов до дослідження письмових доказів. На час вирішення порушеного питання судовий розгляд триває на стадії дослідження доказів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.05.2026 строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 18.07.2026.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини - ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого, тобто ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд ретельно вислухавши позицію сторін кримінального провадження вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та попередньому продовженні запобіжних заходів, не відпали та не зменшилися настільки, щоб втратити процесуальне значення:

переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інкримінуються сукупності тяжких і особливо тяжких насильницьких злочинів, у тому числі умисне вбивство за обтяжуючих обставин, за яке передбачено покарання аж до довічного позбавлення волі. Очікування суворого покарання саме по собі не доводить наміру втекти, проте є істотним чинником, який у сукупності з іншими обставинами посилює мотивацію до ухилення. Суд також ураховує викладену в обвинувальному акті версію про узгоджені дії після події, залишення місця події та приховування тіла потерпілого, що належить перевірити під час розгляду справи по суті, однак для оцінки майбутньої процесуальної поведінки вони мають певне значення, оскільки, у разі доведення, можуть свідчити про готовність вчиняти дії з метою уникнення відповідальності;

незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів суд ураховує, що судовий розгляд перебуває на стадії дослідження доказів, а безпосередня перевірка всіх показань і висновків судом не завершена. Обвинувачені знайомі між собою, а матеріали, відкриті стороні захисту, містять відомості про окремих свідків та експертів. Отже, можливість неналежного контакту з учасниками провадження повністю не усунута;

вчинення іншого кримінального правопорушення, суд ураховує характер і обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, їх груповий характер та, за версією обвинувачення, корисливий мотив та, з урахуванням того, що судове дослідження обставин інкримінованих діянь ще триває, суд не вважає зазначений ризик повністю спростованим стороною захисту.

Таким чином, сукупність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої

статті 177 КПК України, продовжує існувати та є достатньою для висновку про необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Так, на підтвердження зазначених ризиків, відповідно до вимог статті 178 КПК України, свідчить: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що їм загрожує, у разі визнання їх винуватими; вік та стан здоров`я обвинувачених; міцність їх соціальних зав`язків, позитивні характеристики, майновий стан, відсутність судимостей.

З огляду на приписи статей 131, частин першої та третьої 176, статті 177,

частини першої статті 183 КПК України - запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м`якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров`ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочину, у якому обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов`язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв`язку із цим загрози низці публічних інтересів.

Як вбачається, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебуває в статусі обвинувачених і, щодо висунутого їм обвинувачення здійснюється судовий розгляд, а тому з метою забезпечення судового розгляду, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора у цій частині.

Доводи захисників про відсутність належного підтвердження ризиків, тривалість перебування обвинувачених під вартою, їхню несудимість, позитивні характеристики, проходження військової служби, наявність нагород, постійного місця проживання, родинних і соціальних зв`язків, стан здоров`я, належну процесуальну поведінку, готовність виконувати покладені судом обов`язки, а також про можливість застосування домашнього арешту чи особистої поруки,не є достатніми для висновку про повне припинення або істотне зменшення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Відсутність відомостей про конкретні спроби обвинувачених переховуватися, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення протягом часу їх перебування під вартою, не свідчить про неможливість реалізації таких ризиків після звільнення та суд не може достеменно передбачити майбутню поведінку обвинувачених, зокрема встановити, чи виникне у них намір залишити територію України. При цьому, суд зобов`язаний оцінити ймовірність такої поведінки з огляду на особливу тяжкість висунутого обвинувачення, суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання їх винуватими, обставини поведінки після інкримінованої події, незавершеність судового розгляду та безпосереднього дослідження доказів.

Суд також ураховує, що дослідження доказів триває, обвинувачені показань суду ще не давали, а показання свідків та висновки експертів підлягають перевірці судом у порядку безпосередності, у зв`язку з чим ризик незаконного впливу не втратив актуальності.

Надані медичні документи щодо ОСОБА_7 підтверджують наявність певних захворювань, однак одночасно містять відомості про задовільний стан його здоров`я та отримання призначеного лікування, а інформація про безпекові умови у Київському слідчому ізоляторі, хоча й підлягає врахуванню під час оцінки пропорційності подальшого обмеження свободи, однак не доводить неможливості подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заява адвоката ОСОБА_10 про особисту поруку свідчить про її довіру до

ОСОБА_8 та готовність сприяти забезпеченню його належної поведінки, однак з огляду на характер обвинувачення і сукупність установлених ризиків, одна особиста порука не забезпечує достатнього рівня контролю за виконанням усіх процесуальних обов`язків.

Посилання ОСОБА_10 на Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 також не є самостійною підставою для негайної зміни запобіжного заходу, оскільки цим рішенням визнано неконституційною частину восьму статті 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжних заходів до військовослужбовців, обвинувачених у конкретно визначених військових кримінальних правопорушеннях, тоді як у цьому провадженні ОСОБА_8 інкриміновано кримінальні правопорушення, передбачені статтями 115, 146, 187 КК України.

За таких обставин вимоги захисників про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, особисту поруку задоволенню не підлягають.

Водночас, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України» - при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійсно має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

А тому, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 183 КПК України у провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, або злочину, який спричинив загибель людини, суд має право не визначати розмір застави.

Формулювання «має право» свідчить про дискреційний, а не імперативний характер цього повноваження: закон дозволяє суду відмовитися від застави, але не забороняє її визначити після індивідуальної оцінки ризиків, тривалості тримання під вартою та можливості забезпечити належну поведінку сукупністю майнової гарантії й процесуальних обов`язків.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №490/2455/17 (пункт 5.2) роз`яснив, що застава, визначена одночасно з триманням під вартою, є альтернативним запобіжним заходом та невід`ємною частиною відповідного судового рішення.

У постанові від 26.01.2022 у справі №554/8481/18 Верховний Суд додатково наголосив, що на підставі ч. 3 ст. 183 КПК визначення розміру застави є обов`язковим для суду під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не окремим запобіжним заходом у цьому кримінальному провадженні.

Отже, відмова у негайній зміні тримання під вартою на інший запобіжний захід, не перешкоджає суду, продовжуючи строк тримання під вартою, визначити можливість звільнення особи після внесення застави. До фактичного внесення застави обраним і чинним запобіжним заходом залишається тримання під вартою, а з моменту звільнення, у зв`язку з внесенням застави, особа вважається такою, до якої застосовано заставу, та зобов`язана виконувати покладені судом обов`язки.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора продовжити строк тримання під вартою щодо кожного обвинуваченого до 15.09.2026 включно, але визначити можливість звільнення після внесення застави. Така конструкція не означає, що ризики відпали або істотно зменшилися, навпаки, саме збереження ризиків обумовлює продовження тримання під вартою до внесення застави. Визначення альтернативи свідчить про те, що після надання значної майнової гарантії, здачі документів для виїзду за кордон, територіального обмеження та застосування електронного засобу контролю, ризики можуть бути знижені до прийнятного рівня без подальшої безумовної ізоляції.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключному випадку, якщо суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, вона може бути призначена в розмірі, який перевищує триста прожиткових мінімумів.

Це кримінальне провадження суд визнає виключним з огляду на сукупність обставин: кожному з обвинувачених інкримінується кілька тяжких та особливо тяжких насильницьких кримінальних правопорушень, наслідком яких стала смерть людини. Санкція пп. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає можливість довічного позбавлення волі та за версією сторони обвинувачення, діяння вчинено за попередньою змовою та узгоджено групою осіб, інкриміновано корисливий мотив, а також зберігається істотний ризик ухилення від суду.

Верхня межа загального діапазону - триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у 2026 році становить 998 400 грн, - з огляду на тяжкість можливого покарання, характер обвинувачення та масштаб інкримінованого майнового інтересу не створила б достатнього стримувального наслідку й не була б співмірною силі ризику переховування в цій справі.

Визначаючи розмір застави, суд ураховує підхід Європейського суду з прав людини, за яким сума гарантії повинна встановлюватися насамперед для забезпечення явки особи, не мати карального характеру та не бути явно непропорційною. Водночас у виключних обставинах можуть ураховуватися не лише особисті доходи обвинуваченого, а й характер справи, масштаб інкримінованих наслідків та реальна можливість внесення коштів іншою особою.

Суд бере до уваги, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, а також що в разі появи нових достовірних відомостей про майновий стан сторона захисту не позбавлена права порушити питання про зміну запобіжного заходу або розміру застави в порядку, передбаченому КПК України.

З урахуванням наведеного суд визначає кожному обвинуваченому заставу у розмірі 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3 328 грн, тому сума застави дорівнює 11 648 000 грн. Цей розмір є значним, однак, на переконання суду, не має каральної мети, співвідноситься з сукупністю встановлених ризиків та виключним характером провадження і повинен створювати реальний майновий стримувальний наслідок у разі порушення обов`язків.

У разі внесення застави належна процесуальна поведінка кожного обвинуваченого додатково забезпечуватиметься обов`язком, передбачені частиною пятою статті 194 КК України: прибувати до суду за кожним викликом, не відлучатися з міста Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання, здати на зберігання паспорти та інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а також носити електронний засіб контролю. Значна майнова гарантія у поєднанні з електронним моніторингом, територіальним обмеженням і вилученням документів для виїзду за кордон є достатньою для зменшення ризиків до прийнятного рівня після звільнення.

Суд також ураховує, що невиконання покладених обов`язків або неявка без поважних причин можуть мати наслідком звернення застави в дохід держави, вирішення питання про застосування більш суворого запобіжного заходу та покладення інших передбачених законом обов`язків. Отже, визначення застави не є безумовним звільненням, а встановлює контрольований режим процесуальної поведінки з істотними правовими та майновими наслідками його порушення.

Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 176178, 180, 182, 183, 194, 197199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 , про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.09.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_6 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.09.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_8 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_7 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.09.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_9 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, 19-А;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 20.07.2026 о 13:45.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2