Рішення № 13834221, 04.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.Справа № 16/161-10-4774 Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбанової А.Р.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Доброжан Н.І. згідно посвідчення № 69 від 19.06.2009р.

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: представник ОСОБА_2- гр. ОСОБА_3 за довіреністю від 25.01.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача гр.. ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, зобовязання повернути земельну ділянку та стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Маліновського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ПП ОСОБА_4.) про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та ПП ОСОБА_4 05.07.2007 р., зобовязання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а також про стягнення з ПП ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Свої вимоги перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобовязань з цільового використання земельної ділянки та здійсненням на орендованій земельній ділянці самочинного будівництва без одержання дозволу на це з боку орендодавця Одеської міської ради. Додатково прокурор посилається на порушення ПП ОСОБА_4 умов п. 9.4.6 договору оренди землі від 05.07.2007р. шляхом неповідомлення Орендодавця про відчуження частини будівель, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з усними поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні 24.12.2010р., Одеською міською радою позов прокурора був підтриманий.

Крім того, у тому ж судовому засіданні представником прокурора було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи №16/118 09 2838 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне. Предметом судового розгляду у справі № 16/118 09 2838 є вимоги про визнання за ПП ОСОБА_4 права власності на обєкти нерухомості, в той час як в межах даної справи вирішується питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання укладеного між сторонами по справі договору оренди землі, у звязку з чим досліджуються обставини належного чи неналежного виконання даної угоди. З урахуванням викладеного, результати вирішення спору у справі №16/118 09 2838 жодним чином не впливають на наслідки вирішення спору у даній справі, у звязку з чим судом викладене вище клопотання представника прокурора про зупинення провадження по даній справі було відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на вимогу суду в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Ухвалою від 04.02.2011р. господарським судом Одеської області з метою повного та всебічного розгляду справи до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено гр. ОСОБА_2.

Згідно з відзивом на позовом, наданим представником гр. ОСОБА_2, останній проти задоволення позову в частині вимог про розірвання договору оренди землі та зобовязання відповідача повернути орендовану земельну ділянку заперечував, наголошуючи на відсутності будь-яких істотних порушень умов договору оренди землі з боку ПП ОСОБА_4, а відтак, підстав для його розірвання. Вимоги прокурора про стягнення з відповідача штрафу вважає правомірними та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

На підставі укладеного 04.07.2003р. між Управлінням з питань використання майна та приватизації Одеської обласної ради та СПД ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спільного майна територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу, який був посвідчений у нотаріальному порядку, позивачем було придбано у власність будівлі та споруди колишнього деревообробного цеху обласного комунального підприємства „Комунбудпостач”, які складалися з літ.А, А1, А2 деревообробний цех, площею 1072,8 кв.м, літ.Б склад площею 485,7 кв.м, літ.В майстерня площею 24,1 кв.м, №1-3 огорожа, І-ІІ мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В подальшому, 05.07.2007р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов п.п. 1.1, 3.1, 5.1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове (терміном на 25 років), платне володіння, користування земельну ділянку, площею 13413 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, згідно з планом земельної ділянки. При цьому, земельна ділянка надана для експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничого призначення.

Правові засади оренди землі визначені статтею 2 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями), якою встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, крім іншого забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 15 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями), умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, а також існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки віднесено законодавцем до істотних умов договору оренди землі.

Наведені законодавчі положення знайшли своє відображення і в умовах договору оренди земельної ділянки від 05.07.2007р..

Так, у відповідності до п. 9.4.3 вказаної угоди Орендар зобовязався використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, визначеного у п. 5.1 договору. Водночас, згідно з п. 5.2 вказаної угоди категорія орендованих відповідачем земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14 травня 2007р., цільове використання земель, в тому числі згідно з УКЦВЗ для експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничого призначення категорії земель за основним цільовим призначенням відповідно до Земельного кодексу України - землі іншої промисловості із земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, пунктом 8.1 договору оренди відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України обумовлені обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та на будівництво обєктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення.

Між тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у тому числі і постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у справі № 16/118-09-2838 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності, під час дії даного договору оренди землі відповідачем на орендованій земельній ділянці було здійснено будівництво додаткових будівель та споруд майнового виробничого комплексу за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, дане будівництво проводилося ним без дозвільних документів та належним чином затвердженого проекту, у звязку з чим було визнано судом самочинним.

Крім того, у відповідності до п. 9.4.6 договору оренди землі Орендарем було прийнято на себе зобовязання повідомити в тижневий строк Орендодавця про відчуження будинків та споруд (або їх частин) розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право користування земельною ділянкою.

29.01.2010р. ПП ОСОБА_4 частину будівель та споруд, які знаходяться на орендованій ним земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за № 7 було відчужено на користь гр.. ОСОБА_2 на підставі укладеного між ними відповідного договору купівлі-продажу. При цьому, як вбачається з пояснень прокурора та позивача, Орендарем не було повідомлено Одеську міську раду про укладення даної угоди.

Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором оренди, укладеним між Одеською міською радою та ПП ОСОБА_4 05.07.2007р., з цільового використання земельної ділянки, здійснення будівництва з недотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки та за відсутності згоди Орендодавця, а також недотримання умов договору щодо належного повідомлення останнього про відчуження розташованих на земельній ділянці обєктів нерухомості, першим заступником прокурора Малиновського району м. Одеси в межах даної справи висуваються вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та ПП ОСОБА_4 05.07.2007 р., зобовязання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а також про стягнення з ПП ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду приведені вище доводи прокурора, суд вважає за необхідне дослідити, передусім, наявність або відсутність порушення з боку відповідача цільового призначення земельної ділянки.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Категорії, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням встановленні ст. 19 Земельного кодексу України, якою передбачено такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає за своєю сутністю недодержання землекористувачем цілей експлуатації наданої йому землі, які передбачені у договорі оренди.

При цьому, слід зауважити, що згідно зі статтею 1 Закону України „Про землеустрій” цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом пункту 2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 30.11.2007 р. N 01-8/918 використання земельної ділянки за цільовим призначенням - це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться відповідно до категорій земель, визначених главою 4 розділу II Земельного кодексу України.

Зважаючи на вказані положення земельного законодавства, вбачається, що передбачене договором оренди землі від 05.07.2007р. використання спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничого призначення, не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди. В свою чергу, за цільовим призначенням згідно з п. 5.2 вказаної угоди орендована відповідачем земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В свою чергу, ПП ОСОБА_4 на орендованій земельній ділянці було збудовано прибудову під літ. а до деревообробного цеху, туалет під літ. Г, а також було побудовано майстерні під літ. Д, Е, Ж. Призначення даних обєктів цілком відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій вони збудовані. Таким чином, суд доходить висновку, що будь-яких порушень з боку відповідача саме в частині нецільового використання земельної ділянки прокурором та позивачем суду доведено не було.

Між тим, надаючи правову оцінку іншим доводам прокурора, покладеним ним в обґрунтування заявленого позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 25 Закону України „Про оренду землі” (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) орендар земельної ділянки має право зводити жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди в установленому законодавством порядку лише за письмовою згодою орендодавця. Даною законодавчою нормою також визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

В свою чергу, як було зазначено по тексту рішення вище, пунктом 8.1 договору оренди обумовлені обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, заборона на будівництво обєктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення.

При цьому, у відповідності до п. 9.4.1 договору оренди землі Орендар зобовязався виконувати встановлені щодо обєкта зобовязання, додержуватися вимог, встановлених Законом України „Про оренду землі”, та виконувати обовязки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Проте, у порушення наведених умов договору оренди землі від 05.07.2007р. та законодавчих приписів ст. 25 Закону України „Про оренду землі” (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) відповідачем на орендованій земельній ділянці будівництво додаткових обєктів здійснювалося без дозвільних документів та належним чином затвердженого проекту, а також без письмової згоди на це Орендодавця.

Крім того, у відповідності до п. 9.4.6 договору оренди землі від 05.07.2007р. Орендарем було прийнято на себе зобовязання повідомити в тижневий строк Орендодавця про відчуження будинків та споруд (або їх частин) розташованих на переданій в оренду земельній ділянці та переоформити документи на право користування земельною ділянкою.

Як було встановлено судом 29.01.2010р. ПП ОСОБА_4 частину будівель та споруд, які знаходяться на орендованій ним земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за № 7 було відчужено на користь гр.. ОСОБА_2 на підставі укладеного між ними відповідного договору купівлі-продажу. Проте, у порушенням умов п. 9.4.6 договору оренди землі від 05.07.2007р. Орендарем не було повідомлено Одеську міську раду про укладення даної угоди.

У відповідності до ст. 32 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Умовами п. 12.2 договору також передбачено, що на вимогу однієї із сторін даний договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обовязків, передбачених Законом України „Про оренду землі”, даною угодою, у разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, в силу приведених законодавчих приписів та положень договору оренди землі від 05.07.2007р., суд доходить висновку, що Орендарем були допущені істотні порушення умов даної угоди. Наведені висновки суду, в свою чергу, мають своїм наслідком необхідність задоволення позову прокурора в частині вимог про розірвання договору оренди землі від 05.07.2007р.

Крім того, враховуючи, що прокурором в межах даної справи також висуваються вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, нарахованого за допущені Орендарем порушення умов договору оренди землі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Відповідно до п. 13.3 договору оренди землі від 05.07.2007р. за порушення умов цього договору Орендар зобовязався сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи встановлення судом в межах даної справи порушення відповідачем умов даного договору оренди землі, суд оцінює позовні вимоги прокурора в частині стягнення з ПП ОСОБА_4 штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас розглядаючи вимоги прокурора про зобовязання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно у відповідності до ст.. 34 Закону України „Про оренду землі” (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV з наступними змінами та доповненнями) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи на спірній земельній ділянці розташовані належні відповідачу і на теперішній час на праві власності будівлі та споруди колишнього деревообробного цеху обласного комунального підприємства „Комунбудпостач”, які складаються з літ.А, А1, А2 деревообробний цех, літ.Б склад, літ.В майстерня, що були набуті відповідачем на підставі укладеного 04.07.2003р. між Управлінням з питань використання майна та приватизації Одеської обласної ради та СПД ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спільного майна територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу. Таким чином, дані обставини свідчать про розташування на спірній земельній ділянці належних відповідачу об'єктів нерухомого майна, тобто об'єктів, переміщення яких є неможливим без його знецінення та зміни його цільового призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України).

В силу вимог частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги прокурора заявлені в інтересах міської ради про зобовязання відповідача повернути Орендодавцю земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташовані нежитлової будівлі відповідача мотивовані лише необхідністю розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій ці будівлі розташовані. Обставини наявності передбачених законом підстав для примусового відчуження цього об'єкту з мотивів суспільної необхідності та дотримання порядку такого відчуження з попереднім та повним відшкодуванням його вартості ані прокурором ані Одеською міською радою не доводились.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги про зобовязання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташовані нежитлової будівлі відповідача не відповідають приписам Конституції України, Цивільного кодексу України.

При цьому, зважаючи, що прокурором не доведено, а з матеріалів справи не можливо встановити, який розмір земельної ділянки, що надавалась відповідачу в оренду, співвідноситься з розміром земельної ділянки, на якій розташовані належні останньому будівлі і споруди та яка необхідна для їх обслуговування, суд вважає за правомірне у задоволенні позову в цій частині вимог прокурору відмовити повністю.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позов першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задовольнити в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та ПП ОСОБА_4.05.07.2007 р., а також про стягнення з ПП ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради штрафу. У задоволенні вимоги про зобовязання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 13413 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 необхідно відмовити повністю.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст..ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 2, 13, 15, 25, 32 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 19, 96 Земельного кодексу України, ст. ст. 321, 549, 610, 611, 651 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.07.2007 року, укладений між Одеською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь Одеської міської ради /65004, м. Одеса, Думська площа, 1, банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача ВДК у місті Одесі, код ЄДРПОУ 23862106, до місцевого бюджету Малиновського району № 33211815600007, код бюджетної класифікації 13050500/ штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп. /одна тисяча сімсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

4.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 187 грн. 00 коп. / сто вісімдесят сім грн. 00 коп./ Наказ видати.

5.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050003, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

6.В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 09.02.2011р.

Суддя Желєзна С.П.