Рішення № 13834218, 04.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.

Справа № 12/17-243-2011

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиторська компанія „ЗЕКТЕР”

Відповідач: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державних реєстраторів Одеської міської ради

про стягнення 387314,51 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Стоєцький К.М. –довіреність від 25.01.2011 року;

від відповідача: Мішина О.В. –довіреність від 12.01.2011р.

від третьої особи: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиторська компанія „ЗЕКТЕР” (далі по тексту –ТОВ “ТЕК „ЗЕКТЕР”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор (далі по тексту –Одеський портовий елеватор), в якому просить суд стягнути з відповідача за невиконання грошових зобов’язань за договорами № 18-03/Пр від 21.02.2008р. та № 11-04/Пр від 08.04.2010р. з урахуванням неустойки загальну суму заборгованості у розмірі 387314,51грн., а також просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, заборонити відповідачу вчиняти дії щодо ліквідації Одеського портового елеватора, заборонити третій особі вносити до єдиного державного реєстру запис про припинення діяльності відповідача до прийняття рішення по суті спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-243-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Розглянувши в судовому засіданні вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд відмовив у їх задоволенні з підстав необґрунтованості та її невідповідності матеріалам справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, в якості підтвердження надав суду повідомлення Ліквідаційної комісії про визнання грошових вимог за № 076 від 03.02.2011р.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, про що свідчить поштове повідомлення, що є у матеріалах справи, але в судове засідання не з’явилася.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21.02.2008 року між ТОВ „ТЕК „ЗЕКТЕР” (далі - Замовник) і ДП ДАК „Хліб України” Одеський портовий елеватор" (далі - Виконавець) укладений договір № 18-03/Пр про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур.

Згідно з п.1.1. договору Замовник зобов’язується надавати послуги по перевалці вантажу згідно заявці Замовника (лабораторний аналіз, організацію вивантаження з залізничного або автотранспорту, приймання, розташування, зберігання на елеваторі з проведенням всіх потрібних технологічних операцій та відвантаження на судно зернових, зернобобових культур та насіння соняшника) у кількості та цінах, обумовлених додатками до цього Договору. Всі додатки є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2. договору Замовник зобов’язується оплатити послуги Виконавця.

Пунктом 2.1.4. договору встановлено, що по завершенню відвантаження Виконавець забезпечує оформлення та підписання особою, яка має право підпису по цьому договору акту приймання робіт. В акті в обов’язковому порядку вказується: повне найменування Замовника та Виконавця; найменування вантажу; найменування завантаженого судна; маса завантаженої партії вантажу; вартість послуг з урахуванням здійснених операцій Виконавцем.

Згідно з п. 3.1. договору за надані по договору послуги, Замовник сплачує Виконавцю суму, вказану у додатку № 1 в наступному порядку: передплата погодженого сторонами об’єму вантажу по рахункам Виконавця, але не більш ніж 50% на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем. Кінцевий розрахунок виконується після видачі Замовнику довідки Виконавцем про відвантажений об’єм вантажу на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем.

Відповідно до умов договору Виконавець несе відповідальність за : зберігання кількості та якості вантажу, прийнятого від Замовника, в межах нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ та інш.) (п.4.1.); за несвоєчасну подачу вантажу в трюм судна з вини Виконавця у розмірі понесених Замовником збитків (п.4.2.). Іншої відповідальності Виконавця договором не передбачено.

Згідно з п.8.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Розторгнення договору здійснюється шляхом підписання сторонами відповідної угоди.

На виконання п.3.1. договору позивач 25.12.2008р. в якості передплати перерахував відповідачу 568 750 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 25.12.2008р.

Відповідно до актів виконаних робіт №835 від 30.12.08р., №1004 від 30.12.08р. №1 від 2.01.09р., №2 від 06.01.09р., № 14 від 23.01.09р., № 32 від 30.01.09р. відповідач виконав послуги с перевалки вантажів позивача на загальну суму 423 048,78 грн.

Відповідно до банківських виписок за 25.12.08р. за 01.06.09р., за 27.08.09р., за 30.09.09р. за 20.10.09р. та за 30.10.09р. Виконавець з 01.06. по 30.10.2009 р. повертав кошти з перерахованої попередньої плати на загальну суму 80 000грн.

Як зазначає позивач відповідачем за договором № 18-03/Пр від 21.02.2008р. не повернуто грошових коштів в сумі 65 701,22грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р., підписаним сторонами.

08.04.2010 року між Позивачем (далі - Замовник) та Відповідачем (далі - Виконавець) укладений договір № 11-04/Пр.

Згідно з п.1.1. договору Замовник діючи в якості вантажовласника, доручає, а Виконавець, приймає на себе обов’язки по обслуговуванню вантажу Замовника, в подальшому Вантажу, що завозиться до Одеського портового елеватору для подальшого завантаження на морські судна у режимі Експорту та/або транзиту.

Відповідно до п.1.2. договору Виконавець зобов’язується надавати послуги по перевалці вантажу згідно заявці Замовника (лабораторний аналіз, організацію вивантаження з залізничного або автотранспорту, приймання, розташування, зберігання на елеваторі з проведенням всіх потрібних технологічних операцій та відвантаження на судно зернових, зернобобових культур та насіння соняшника) у кількості та цінах, обумовлених додатками до цього Договору. Всі додатки, оформлені у відповідності до чинного законодавства, є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.3. договору Замовник зобов’язується своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги Виконавця.

За умовами п.3.1. договору за надані по договору послуги, Замовник сплачує Виконавцю передплату 50% за 3 банківських дня до підходу судна (крім випадків, вказаних у додатках до договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що за надані послуги, Замовник сплачує Виконавцю суму у розмірі 36,96 грн. за 1 тону вантажу українського походження у т.ч. ПДВ, згідно чинного законодавства.

Відповідно до умов договору Виконавець несе відповідальність за : зберігання кількості та якості вантажу, прийнятого від Замовника, в межах нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ та інш.) (п.4.1.); за несвоєчасну подачу вантажу в трюм судна з вини Виконавця у розмірі понесених Замовником збитків (п.4.2.). Іншої відповідальності Виконавця договором не передбачено.

Згідно з п.8.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що розторгнення договору можливе тільки за згодою сторін та здійснюється шляхом підписання сторонами відповідної угоди.

На виконання п.3.1. договору позивач 08.04.2010р. в якості передплати перерахував відповідачу 300 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.04.2010р.

Як зазначає позивач, відповідач не виконував ні яких робіт та не надавав послуг по договору № 11-04/Пр від 08.04.2010р., а тому станом на 01.10.2010р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 300 000 грн., яка підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р., підписаним сторонами.

05.11.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 0511/1 на загальну суму 387 314,51 грн., яка згідно поштового повідомлення про вручення була отримана відповідачем 09.11.2010р. Відповіді на претензію у встановлений термін відповідач не надав.

10.11.2010р. в газеті „Урядовий кур’єр” № 210 було опубліковане оголошення про припинення шляхом ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор на підставі наказу Державної акціонерної компанії „Хліб України” № 140 від 25.10.2010р., виданим на виконання постанови КМ України № 746 від 11.08.2010р.

15.11.2010р. позивачем в порядку, передбаченому ст.60 ГК України на адресу відповідача була направлена претензія № 1511/02 на загальну суму 387 314,51 грн., яка згідно поштового повідомлення про вручення була отримана відповідачем 18.11.2010р. Відповіді на претензію у встановлений термін відповідач не надав.

17.12.2010р. позивач листом за № 1712/01 звернувся до голови ліквідаційної комісії з вимогами про надання завіреної копії рішення комісії з ліквідації відповідача щодо задоволення вимог позивача у повному об’ємі та про перерахування заборгованості в сумі 387 314,51 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Не повідомлення позивача про початок процедури припинення шляхом ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор, не повернення грошових коштів, на думку позивача порушує його права та охоронювані законом інтереси, що й зумовило звернення останнього до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Як встановлено матеріалами справи, термін дії договору № 18-03/Пр від 21.02.2008р. відповідно до п.8.1. закінчився 31.12.2008р., але в супереч ч.2 п.8.1. договору сторони не підписали угоду про його розірвання, крім того операції та платежі за даним договором здійснювалися до жовтня 2009р. включно.

Так само , відповідно до п.8.1. договору № 11-04/Пр від 08.04.2010р. термін його дії сплив 31.12.2010р. та супереч п.8.2. цього договору сторони не підписали угоду про його розірвання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти на оплату послуг, надаваних відповідачем.

Договорами № 18-03/Пр від 21.02.2008р. та № 11-04/Пр від 08.04.2010р. не передбачено строк повернення невикористаних відповідачем коштів.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що саном на 01.10.2010р. між сторонами погоджено суму грошового зобов’язання відповідача у розмірі 65701,22грн. за договором № 18-03/Пр від 21.02.2008р. та суму грошового зобов’язання відповідача у розмірі 300000грн. за договором № 11-04/Пр від 08.04.2010р.

05.11.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 0511/1 на загальну суму 387 314,51 грн. в якій позивач запропонував відповідачу протягом 10-ти банківських днів з моменту одержання претензії перерахувати позивачу суму основного боргу за договорами № 18-03/Пр від 21.02.2008р. та № 11-04/Пр від 08.04.2010р. та неустойку.

Згідно поштового повідомлення зазначена претензія була отримана відповідачем 09.11.2010р.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був у строк до 24.12.2010р. перерахувати позивачу суми зазначені у претензії.

Матеріалами справи встановлено, що комісією з ліквідації відповідача за результатами розгляду претензії № 1511/02 від 15.11.2010р. прийнято рішення, відповідно до якого вказані у претензії вимоги визнані ліквідаційною комісією у розмірі 387314,51 грн. та будуть включені до проміжного ліквідаційного балансу ДП ДАК „Хліб України” Одеський портовий елеватор, що підтверджується Повідомленням про визнання грошових вимог позивача відповідачем за № 076 від 03.02.2011р. яке є у матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із розрахунку суми позову, наданого суду позивачем, він на суму грошового зобов’язання відповідача нарахував пеню, відповідно до ст.193 та п.6 ст. 231 ГК України.

Але, суд не може погодитись із зазначеним розрахунком, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.551 ЦК України, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язанням вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У договорах № 18-03/Пр від 21.02.2008р. та № 11-04/Пр від 08.04.2010р. не передбачено відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені на невиконане грошове зобов’язання.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиторська компанія „ЗЕКТЕР” щодо стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор заборгованість за договорами №18-03/Пр від 21.02.2008р. та №11-04/Пр від 08.04.2010р. з урахуванням неустойки загальну суму у розмірі 387 314,51 грн., є підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Одеський портовий елеватор (65003, м. Одеса, Хлібна гавань, буд. 4, код ЄДРПОУ 00955176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиторська компанія „ЗЕКТЕР” (65058, м. Одеса, вул. Р. Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 33506789) – заборгованість за договорами №18-03/Пр від 21.02.2008р. та №11-04/Пр від 08.04.2010р. в сумі 365701(триста шістдесят п’ять тисяч сімсот одна) грн. 22 коп., витрати на оплату державного мита в сумі 3640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 76 коп.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 10.02.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.