Рішення № 13834082, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                           Справа№ 5015/633/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород, Закарпатської області,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід», м. Львів,

Про стягнення 17782,02 грн., в т.ч. 16428,64 грн. –основного боргу, 730,83 грн. –інфляційних втрат, 268,11 грн. –3% річних, 354,44 грн. пені та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Кушнірчук О.І. за довіреністю від 04.01.2011р. № 06,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз’яснено права та обов’язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород, до Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід», м. Львів, про стягнення 17782,02 грн., в т.ч. 16428,64 грн. –основного боргу, 730,83 грн. –інфляційних втрат, 268,11 грн. –3% річних, 354,44 грн. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.02.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені: Позивач –10.02.2011 р., Відповідач –12.02.2011 р. рекомендованою поштою, відповідно №№ 7901405564559, 7901405564540 (докази –оригінали поштівок - в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у тексті позовної заяви, просить стягнути з відповідача на корить позивача 16428,64 грн. –основного боргу, 730,83 грн. –інфляційних втрат, 268,11 грн. –3% річних, 354,44 грн. пені та судові витрати. Разом з тим, представник клопоче не відкладати розгляду справи у зв»язку із неприбуттям представника відповідача, так як прибула у судове засідання за свої кошти, має неповнолітніх дітей, невелику заробітну плату, на відрядження їй підприємство грошей не виділило, коли затрати понесені нею на відрядження будуть повернуті –не відомо, через відсутність коштів, зазначила, що з м. Ужгорода дуже важко добиратися до м. Львова, подала оригінал акту звірки підписаний повноважними представниками двох сторін.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав), про причини не прибуття в судове засідання 15.02.2011 р. не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи).

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

26.04.1993р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 65 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом господарсько-побутових /і дощових/ стічних вод до комунальної каналізації (далі за текстом –Договір).

При розгляді даного спору, до правовідносин, які виникли на час укладення Договору № 65 від 26.04.1993р. на відпуск води з комунального водопроводу та прийом господарсько-побутових /і дощових/ стічних вод до комунальної каналізації, суд керувався приписами Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.) /далі –за текстом –ЦК УРСР/, а з 01.01.2004р. приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України /далі –за текстом –ЦК України та ГК України/, оскільки правовідносини за цим договором, що виникли до набрання чинності ЦК України та ГК України продовжують існувати на даний час, відповідно до частини другої статті 4, статті 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договору, та відповідно до частини другої ст. 4 Розділу 1Х Прикінцевих положень ГК України, якою передбачено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов»язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зазначений договір укладено відповідно до статей 153, 154 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення між сторонами договірних правовідносин.

По своїй правовій природі є договором про надання послуг на постачання відповідача питною водою до місця підключення останнього в міську систему водопроводу, прийом стоків у міські мережі каналізації, подачу і очистку їх на КОС.

На час укладення вищевказаного договору, ЦК УРСР (в редакції 1963р.), не було передбачено, окремого виду зобов»язання, що виникають із надання послуг. Зазначені правовідносини врегульовувалися приписами Глави 14, 15, 16, 18 ЦК УРСР.

Станом на час розгляду даної справи у господарському суді правовідносини за Договором № 65 від 26.04.1993р. на відпуск води з комунального водопроводу та прийом господарсько-побутових /і дощових/ стічних вод до комунальної каналізації відповідають вимогам статті 901 ЦК України.

У частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до Договору на відпуск води з комунального водопроводу та прийом господарсько-побутових /і дощових/ стічних вод до комунальної каналізації № 65 від 26.04.1993р. (далі - Договір) ВАТ «Свемон-Захід»зобов'язався щомісячно оплачувати надані послуги по водопостачанню та водовідведенню у відповідності з показниками водомірів по встановлених тарифах за адресою Закарпатської філії: м. Ужгород, вул. Огарьова, 10.

Пунктом 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. № 936/15627) передбачено, що розрахунки за спожиту воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. При прийнятті в загальноміську каналізацію дощових стоків Водоканал встановлює абоненту плату за довідками гідрометеобюро та даними про площу твердого покриття (п.13. Договору).

За період з січня 2010 р. по січень 2011 р. нарахування за надані послуги проводилось Позивачем відповідно до глави 3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, згідно з тарифами, встановленими рішенням Ужгородського міськвиконкому від 21.08.2009 р. № 222 для категорії «тарифи для інших споживачів»: 5,54 грн. за 1 м 3 —водопостачання, 3,38 грн. за 1 м 3 - водовідведення.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За період з січня 2010 р. (послуги надані в грудні 2009 р.) по січень 2011 р., включно, ВАТ «Свемон-Захід»надано послуги на суму 18 428,64 грн., що підтверджується виставленими до оплати рахунками, оплату за які проведено Відповідачем, частково, у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, на час звернення Позивача з позовом, заборгованість Відповідача за надані послуги за вищевказаний період складає 16 428,64 грн. (18428,64 грн. –2000,00 грн.), що в свою чергу, підтверджується матеріалами даної справи та Актом звірки по взаєморозрахунках КП «Водоканал м. Ужгорода»та ВАТ «Свемон –Захід»станом на 01.02.2011р., який укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін (Оригінал Акту –в матеріалах справи).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач 27.12.2007р. надсилав (докази надсилання –в матеріалах справи) відповідачу претензію за № 1049 з вимогою терміново перерахувати заборгованість на рахунок позивача.

Претензія Позивача залишена Відповідачем без реагування.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), одностороння відмова від зобов»язання –не допускається.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача 268,11 грн. –3% річних та 730 грн. 83 коп. інфляційних втрат, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України /Розрахунок –в матеріалах справи/.

Аналогічна норма містилася у ЦК УРСР (в редакції 1963р.) - це стаття 214 ЦК УРСР.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 354,44 грн., яка нарахована відповідно до п. 7 Договору (розрахунок –у справі).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачалося статтями 178, 179, 180 ЦК УРСР (в редакції 1963р.).

Однак, при розрахунку розміру пені позивачем допущено неточності.

Оглянувши та дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 253 грн. 61 коп., а не 354,44 грн., виходячи з того, що остаточний розрахунок за надані послуги за вказаним договором має бути проведений відповідачем до 5-го числа наступного місяця ( абзац 3 пункту 7 Договору).

За серпень 2010р. борг складав 1822,86 грн., ставка НБУ – 15,5%, за період з 05.09.10р. по 04.02.11р. –152 дні прострочення платежу, пеня = 117,66 грн. За вересень 2010р., борг складав 1380,92 грн., ставка НБУ 15,5%, з 05.10.10р. по 04.02.11р. (122 дні прострочення платежу), пеня = 71,54 грн. За жовтень 2010р. борг = 1155,96 грн., ставка НБУ –15,5%, за період з 05.11.10р. по 04.02.11р. –91 день прострочення платежу, пеня = 44,67 грн. За листопад 2010р. борг = 226,46 грн., ставка НБУ 15,5%, за період з 05.12.2010р. по 04.02.2011р. – 61 день прострочення платежу, пеня = 5,87 грн. За грудень 2010р., борг = 1088,36 грн., ставка НБУ –15,5%, за період з 05.01.2011р. по 04.02.2011р. –30 днів прострочення платежу, пеня = 13,87 грн.

Разом, розмір пені складає 253,61 грн. (117,66 + 71,54 + 44,67 + 5, 87 + 13,87).

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: 16428,64 грн. –основного боргу, 268,11 грн. –3% річних, 730,83 грн. –інфляційних втрат та 253,61 грн. –пені.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»(м. Ужгород) до Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід»( м. Львів) –задовільнити частково.

2. Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід»(79056, м. Львів, вул. Бескидська, 33, код ЄДРПОУ 23884450) на користь стягувача: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»(88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Митна, 1, код ЄДРПОУ 03344326) 16428,64 грн. –основного боргу, 268,11 грн. –3% річних, 730,83 грн. –інфляційних втрат, 253,61 грн. –пені, 176 грн. 81 коп. державного мита та 234 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

          15.02.2011р., підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана – 18.02.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.