Рішення № 13834080, 16.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11                                                                                           Справа№ 18/151 (2010)

За позовом: спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Берегове,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум", м. Львів,

про: стягнення 102’710,58 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Полосков А.О. –представник,

відповідача:не з’явився.

На розгляд господарського суду міста Києва подано позов спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" про стягнення 102’710,58 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва у справі №28/259 від 01.12.2010 р. матеріали зазначеної справи надіслано за підсудністю до господарського суду Львівської області, оскільки спір виник з діяльності відособленого підрозділу відповідача –Львівської філії, яка відповідно до Положення про філію має відповідні права. Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. справу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 12.01.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №17/02/10 від 17.02.2010 р. не здійснив оплати за поставлену йому продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 102’710,58 грн. В судовому засіданні 16.02.2011 року позивачем повідомлено про те, що відповідачем в ході розгляду справи додатково погашено 6’000,00 грн. заборгованості. У зв’язку з цим просить стягнути з нього 96’090,83 грн. боргу.

Відповідач у жодне із проведених судових засідань не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.01.2011 року, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №17/02/10 від 17.02.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник зобов’язується передати покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 227’683,15 грн. (за винятком вартості знищеного вантажу), про що свідчать: видаткова накладна №РН/0298 від 20.02.2010 р. на суму 102’952,80 грн.; видаткова накладна №РН/0299 від 20.02.2010 р. на суму 24’820,79 грн.; видаткова накладна №РН/0432 від 13.03.2010 р. на суму 36’395,58 грн.; видаткова накладна №РН/0530 від 25.03.2010 р. на суму 26’640,31 грн.; видаткова накладна №РН/0691 від 20.04.2010 р. на суму 31’088,02 грн.; видаткова накладна №РН/0692 від 20.04.2010 р. на суму 5’930,32 грн.

Відповідачем оплачено вартість поставленого йому товару частково, у сумі 81’400,00 грн. Крім того, відповідачем повернуто товару на загальну суму 50’192,32 грн., про що свідчать такі накладні на повернення: №АС-0000431 від 24.06.2010 р. на суму 560,75 грн.; №АС-0000425 від 24.06.2010 р. на суму 11’673,42 грн.; №АС-0000427 від 24.06.2010 р. на суму 3’119,29 грн.; №АС-0000430 від 24.06.2010 р. на суму 849,62 грн.; №АС-0000347 від 24.05.2010 р. на суму 13’127,04 грн.; №АС-0000348 від 24.05.2010 р. на суму 3’728,80 грн.; №АС-0000349 від 24.05.2010 р. на суму 6’895,27 грн.; №АС-0000350 від 24.05.2010 р. на суму 1’073,52 грн.; №АС-0000351 від 24.05.2010 р. на суму 4’158,00 грн.; №АС-0000352 від 24.05.2010 р. на суму 1’288,10 грн.; №АС-0000532 від 28.05.2010 р. на суму 3’718,51 грн.

За кожною поставкою позивачем виписувалися податкові накладні.

Таким чином, вартість прийнятого відповідачем, проте не оплаченого товару, становить 96’090,83 грн. Відповідачем не представлено доказів оплати вартості поставленого товару. Відповідачем не подано документально обґрунтованих заперечень проти позову, всупереч вимогам ухвали суду не проведено звірки взаємних розрахунків з позивачем.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.3 Договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів, починаючи з дня отримання товару.

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято товар, сторонами в договорі узгоджено строк виконання обов’язку з оплати вартості поставленого товару, проте відповідач не виконав цього обов’язку, уточнені вимоги позивача про стягнення 96’090,83 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Максимум" (адреса: вулиця Івана Мазепи, будинок 26, Печерський район, місто Київ, 01010; ідентифікаційний код 36147878) на користь спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: Урочище Чізай, будинок 1, місто Берегове, Закарпатська область, 90202; ідентифікаційний код 22079373) 96’090,83 грн. основного боргу, 1’027,11 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2011 року.

          Суддя