Рішення № 138340637, 10.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24688/25

Провадження № 2/161/845/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.

при секретарі судового засідання - Хилько О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 року позивач, ТОВ «Іннова-Нова», звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області, із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 22.06.2025 року укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8625960625. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, строком на 360 днів.

Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

На підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», у зв`язку із чим 08.09.2025 року відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

ТОВ «Іннова-Нова» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 28.11.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 31920,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн., по процентах в розмірі 9870,00 грн., по комісії за надання кредиту в розмірі 1050,00 грн., по неустойці в розмірі 14000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Іннова-Нова».

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова-Нова» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.02.2026 року відповідач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Сікозу В.О., подала до суду клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування клопотання зазначає, що судом не вирішено клопотання про витребування доказів, яке заявлене стороною позивача, що не дає можливості відповідачу належним обґрунтувати свою позицію по справі та надати суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Просить надати додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня отримання доказів, згідно клопотання позивача.

21.05.2026 року відповідач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Сікозу В.О., подала до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання нею кредитних коштів. Крім цього зазначає, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за даним кредитним договором. Також вказує, що відсотки, які нараховані позивачем, є надмірними та такими, що суперечать принципам добросовісності та справедливості у цивільних правовідносинах. Крім того зазначає, що пеня позивачем нараховувалася у період дії воєнного станку, а тому, у відповідності до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, стягненню не підлягає. Також зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на правничу допомогу.

08.06.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, залишити без розгляду, через пропуск процесуального строку для його подання.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Щодо клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою суду від 05.12.2025 року було відкрито провадження у даній справі, в якій окрім іншого, зазначено, що відзив на позовну заяву має бути поданий до суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її отримання, та дану ухвалу було отримано відповідчем, ОСОБА_1 10.12.2025 року.

09.12.2025 року між відповідачем, ОСОБА_1 , та адвокатом, Сікозою В.О., було укладено договір про надання правничої допомоги та в подальшому, 20.01.2026 року, адвокат Сікоза В.О. отримав доступ до матеріалів даної справи.

16.02.2026 року до суду від сторони відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, в якій просили суд надати додатковий строк 15 днів з дня отримання доказів, згідно клопотання позивача.

27.03.2026 року до суду надійшла витребувана у АТ КБ «ПриватБанк» судом інформація, яка надійшла засобами поштового зв`язку та в подальшому була відсканована судом і долучена у підсистему «Електронний суд».

21.05.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, з урахуванням поданого останньою клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, строк на подання відзиву на позовну заяву не пропущеного, а тому клопотання представника позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, заявлене останнім у відповіді на відзив, задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Судом встановлено, що 22.06.2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» (рішенням загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи на ТОВ «Іннова-Нова») та ОСОБА_1 уклали електронний договір надання грошових коштів у кредит № 8625960625, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 3927.

Відповідно до умови договору надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року:

- сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000,00 грн. (п. 2.3);

- строк, на який надається кредит 360 днів (п. 2.5);

- стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше) (п. 2.6.1);

- комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту становить 0%, це означає, що комісія за видачу кредиту відсутня (п. 2.7);

- кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п. 3.1).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 даного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено. що електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Умовами договору надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року передбачено:

- укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1);

- перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація позичальника для входу в особистий кабінет, відповідно до п. 2.1 договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника ( в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу - отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ (п. 2.18).

Також договір містить ПІБ позичальника, адресу її проживання, паспортні дані, РНОКПП.

Кредитний договір, відповідачем підписувався за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано в смс-повідомленні на номер, указаний позичальником, як фінансовий 0979426465. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 22.06.2025 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Відтак, судом установлено, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано електронний договір відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростувала належними та допустимими доказами.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії. Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Перерахування ТОВ «Іннова-Нова» 22.06.2025 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів за договором надання грошових коштів у кредит № 8625960625 через сервіс EasyPay підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20261-1354-229149562, в якій зазначено: ID операції 1627967484, призначення платежу кредитні кошти від ТОВ «Іннвоа Фінанс», платник ТОВ «Іннова Фінанс», надавач платіжних послуг: ТОВ «ФК «Контрактовий дім», отримувач ОСОБА_1 , яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Доказів того, що картка з номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Натомість, докази свідчать, що переказ кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн. відбувся саме на картку позичальника, що підтверджено довідкою АТ КБ «ПриватБанк», в яких відображено рух грошових коштів на банківському рахунку НОМЕР_3 , до якого емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , відкрита на ім`я відповідача, ОСОБА_2 , де видно надходження 22.06.2025 року суми 7000,00 грн.

Таким чином, доводи відповідача щодо недоведеності факту надходження на його рахунок кредитних коштів спростовано наведеними доказами.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 8 ст.47 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг, що не обслуговує рахунки платника та отримувача, але надає їм фінансові платіжні послуги, передбачені цим Законом, забезпечує виконання платіжної операції платника, ініційованої на користь отримувача, у визначений договором строк, який не повинен перевищувати три робочих дні з дня надходження коштів до цього надавача платіжних послуг.

Щодо доводів про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то суд враховує, що ТОВ «Іннова-Нова» не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн, які не спростовані відповідачем.

Проте, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не повернула своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками і комісією. Тобто, свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого її заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року станом на 28.11.2025 року становить 31920,00 грн, з яких 7000,00 грн. тіло кредиту, 9870,00 відсотки за користування кредитом, 1050,00 грн. комісія за надання кредиту, 14000,00 грн. неустойка, що підтверджено позивачем відповідним розрахунком.

Суд погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 22.06.2025 року по 16.06.2026 року (360 днів), сплату процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

З умов договору вбачається, що заборгованість за процентами, за період з 22.06.2025 року по 10.11.2025 року (період, за який нараховувалися відсотки позивачем), становить 9870,00 грн. з розрахунку за ставкою «Стандарт» (7000,00 грн. х 1% х 141 день).

Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає 9870,00 грн. заборгованості за процентами.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Оскільки, укладаючи кредитний договір, сторони погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1050,00 грн. (15% від розміру кредиту), яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, то погоджені сторонами умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за надання кредиту, відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування», та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» підлягає стягненню також комісія за надання кредиту в розмірі 1050,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем неустойки, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача, як кредитодавця.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» є обґрунтованими в частині наявності у останньої заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісії за надання кредиту, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року в загальній сумі 17920,00 грн.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1359,94 грн. (17920,00:31920,00*2422,40).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8625960625 від 22.06.2025 року в сумі 17920 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 1359 (одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн. 94 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10, поверх 2, код ЄДРПОУ: 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений 17.07.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович