Рішення № 138340636, 07.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1192/24

Провадження № 2/161/416/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

директора КП «Луцька міська клінічна

стоматологічна поліклініка» Яковчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/1192/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

22 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 136-ос від 22 грудня 2023 року КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на підставі п. 3 ст. 40 КзПП; поновити з 23 грудня 2023 року ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка»; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» допустити до негайного виконання; стягнути з КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в порядку негайного виконання судового рішення; стягнути з КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2023 року по дату винесення рішення суду у справі з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року визнано факт відсутності в адвоката Романюка Леоніда Сергійовича повноваження на представництво позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру серії АС № 1082267 про надання правової допомоги в судах всіх інстанцій, незалежно від спеціалізації. Всі без виключення докази, подані адвокатом Романюком Леонідом Сергійовичем до суду в межах цивільної справи № 161/1192/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано неналежними. Всі без виключення процесуальні дії, вчинені адвокатом Романюком Леонідом Сергійовичем в межах цивільної справи № 161/1192/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, включно із поданням письмових заяв та клопотань визнано такими, що не створюють юридичних наслідків. Розгляд цивільної справи № 161/1192/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розпочато спочатку, зі стадії підготовчого провадження.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 136-ос від 22 грудня 2023 року КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на підставі п. 3 ст. 40 КзПП, то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8); правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48); кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (частина перша статті49); кожен має право на освіту (частина перша статті 53);

З метою реалізації зазначених конституційних положень, визначення організаційно-правових засад запобігання та протидії дискримінації, забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина ухвалено і діє Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який вводить загальну заборону дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними.

Відповідно до статті 2 Загальної декларації про права людини передбачено, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист при незаконному звільненні.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Відповідно до статті 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися вимог законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Наказом директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_1 з посади лікаря стомалога-терапевта (першої кваліфікаційної категорії) терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» 22 грудня 2023 року на підставі п. 3 статті 40 КзПП України (а.с. 14-15). При винесенні зазначеного наказу, директор КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмила Яковчук керувалась систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, визначених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції лікаря стоматолога-терапевта, застосуванням до працівника заходів дисциплінарної відповідальності, а також ненаданням працівником пояснень щодо поважності причин невиконання обов`язків, визначених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 14).

Як вбачається із змісту наказу директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 », що підставами його винесення, безпосередньо зазначені:

- наказ в.о. директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» № 4 від 08 грудня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», щодо лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 ОСОБА_1 ;

- наказ в.о. директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» № 1 від 22 лютого 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», щодо лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 ОСОБА_1 ;

- доповідна завідуючої терапевтичного відділення № 1 Добровольської Т.С. від 23 серпня 2023 року;

- скарга молодшої медичної сестри терапевтичного відділення № 4 ОСОБА_3 від 22 листопада 2023 року;

- доповідна записка Голові первинної профспілкової організації КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Єнжиєвському В.Б. від завідуючої терапевтичного відділення № 1 Добровольської Т.С. щодо відмови лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 ОСОБА_1 писати пояснювальну записку від 27 листопада 2023 року;

- скарга пацієнта ОСОБА_4 Захисника України (посвідчення НОМЕР_1 від 28 серпня 2023 року) від 28 листопада 2023 року;

- доповідна записка голови первинної профспілкової організації КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» від 29 листопада 2023 року;

- акт про відмову лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 ОСОБА_1 від надання письмових пояснень від 30 листопада 2023 року;

- акт відмови лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 ОСОБА_1 від підпису про вручення повідомлення щодо засідання профспілкового комітету 14 грудня 2023 року о 14.00 годин від 12 грудня 2023 року;

- протокол засідання профспілкового комітетуКП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» № 1 від 14 грудня 2023 року;

- доповідна записка медичної сестри терапевтичного відділення № 4 ОСОБА_5 від 19 грудня 2023 року;

- доповідна завідуючої терапевтичного відділення № 1 Добровольської Т.С. від 19 грудня 2023 року;

- скарга молодшої медичної сестри терапевтичного відділення № 4 ОСОБА_3 від 19 грудня 2023 року;

- пояснювальна записка медичного реєстратора терапевтичного відділення № 1 Зінькевич Р.С. від 20 грудня 2023 року;

- протокол засідання профспілкового комітетуКП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» № 2 від 20 грудня 2023 року.

Як вбачається із змісту наказу № 4 від 08 грудня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», що ОСОБА_1 лікарю стоматологу-терапевту терапевтичного відділення № 1, оголошено догану за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, яке виразилося в неодноразовій відмові в наданні терапевтичної стоматологічної допомоги пацієнтці ОСОБА_6 за скеруванням лікаря-стоматолога-ортопеда ОСОБА_7 (допомога була надана лише після втручання завідувача терапевтичного відділення № 1 за скаргою пацієнтки), недотриманні принципів медичної етики та деонтології у спілкуванні з пацієнтами; в порушенні п.п. 1, 2 розділу ІІІ Правила внутрішнього трудового розпорядку та п. 2.2, 2.18 посадової інструкції, а саме в запізненні на роботу 01 грудня 2022 року та зневажливому ставленні до пацієнтів (а.с. 41-42).

Як вбачається із змісту наказу № 1 від 22 лютого 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», що ОСОБА_1 лікарю стоматологу-терапевту терапевтичного відділення № 1, оголошено догану за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, яке виразилося в систематичному порушення впродовж жовтня 2022 року, грудня 2022 року, січня 2023 року обов`язку лікаря щодо заповнення форми первинної облікової документації № 043/о «Медична карта стоматологічного хворого» № відповідно до Інструкції щодо її заповнення (наказ МОЗ України № 110), а саме у невнесенні до медичних карток чотирнадцяти хворих пільгової категорії громадян інформації про діагноз, обстеження, проведене лікування; відмові в наданні терапевтичної стоматологічної допомоги пацієнту ОСОБА_8 (член сім`ї загиблого учасника АТО) за скеруванням лікаря стоматолога-ортопеда ОСОБА_9 , а саме непровдення повторного ендодонтичного лікування 27 зуба; недотриманні принципів медичної етики та деонтології у спілкуванні з пацієнтом та колегами; в порушенні п.п. 1, 2 розділу ІІІ Правила внутрішнього трудового розпорядку та п. 2.4, 2.6, 2.9, 2.18 посадової інструкції лікаря стоматолога-терапевта (а.с. 49-50).

Відповідно до ч. 2, 3 статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Таким чином, з буквального змісту ч. 2, 3 статті 43 КЗпП України достовірно вбачаються наступні вимоги Закону:

- письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником має бути обгрунтованим;

- розгляд подання здійснюється в порядку, чітко передбаченому ч. 3 статті 43 КЗпП України.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, що 12 грудня 2023 року керівником КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» було внесено на розгляд первинної профспілкової організації КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» подання № 03-19/22 про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , лікарем стоматологом-терапевтом терапевтичного відділення № 1.

При цьому, суд звертає увагу, що сторона відповідача, КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на неодноразову вимогу суду копію подання № 03-19/22 про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , лікарем стоматологом-терапевтом терапевтичного відділення № 1 від 12 грудня 2023 року до суду не подала. Внаслідок чого суд позбавлений можливості здійснити оцінку вказаного подання саме на предмет обгрунтованості, як того вимагають положення ч. 2 статті 43 КЗпП України.

Розгляд вказаного подання первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» був призначений на 14.00 годин 14 грудня 2023 року за адресою м. Луцьк, вулиця С. Бандери, 6, кабінет № 5 (т. 1; а.с. 237). ОСОБА_1 , лікар стоматолог-терапевт терапевтичного відділення № 1 була належним чином повідомлена про розгляд подання, призначений на 14.00 годин 14 грудня 2023 року, від отримання повідомлення та підпису про вручення повідомлення відмовилась, про що був складений відповідний акт (т. 1; а.с. 237).

Як достовірно вбачається із змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 1 від 14 грудня 2023 року, що порядком денним було подання про розірвання трудового договору з лікарем-стоматологом-терапевтом відділення № 1 ОСОБА_1 (т. 1; а.с. 239).

Лікар стоматолог-терапевт відділення № 1 ОСОБА_1 на розгляд подання, призначений на 14.00 годин 14 грудня 2023 року не з`явилась, що повністю визнається відповідачем по справі.

За таких обставин, у чіткій відповідності до положень ч. 3 статті 43 КЗпП України та умов Колективного договору, розгляд подання мав бути відкладений до наступного засідання.

Однак, як достовірно вбачається із змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 1 від 14 грудня 2023 року, що первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» фактично було розпочато розгляд подання, а саме заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла про скарги пацієнтів та працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 . Було постановлено ознайомити лікаря-стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 з поданням про розірвання трудового договору.

Розгляд вказаного подання первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» був відкладений на 14.00 годин 20 грудня 2023 року за адресою м. Луцьк, вулиця С. Бандери, 6, кабінет № 5 (т. 1; а.с. 241). ОСОБА_1 , лікар стоматолог-терапевт терапевтичного відділення № 1 була належним чином повідомлена про розгляд подання, призначений на 14.00 годин 20 грудня 2023 року, від отримання копії подання, повідомлення про розгляд подання та підпису про вручення повідомлення відмовилась, про що був складений відповідний акт (т. 1; а.с. 242).

Лікар стоматолог-терапевт відділення № 1 ОСОБА_1 на розгляд подання, призначений на 14.00 годин 20 грудня 2023 року не з`явилась, що повністю визнається відповідачем по справі.

Розгляд подання про розірвання трудового договору з Лікарем стоматологом-терапевтом відділення № 1 ОСОБА_1 був проведений за відсутності останньої.

Однак, суд звертає особливу увагу на наступні обставини.

Як достовірно вбачається із змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 2 від 20 грудня 2023 року, що порядком денним було про розірвання трудового договору з лікарем-стоматологом-терапевтом відділення № 1 ОСОБА_1 (так у документі) (т. 1; а.с. 240).

Також, як достовірно вбачається із змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 2 від 20 грудня 2023 року, що первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» було заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла про нові скарги від працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 . Було постановлено таємним голосуванням одностайно проголосувати за розірвання трудового договору з лікарем стоматологом-терапевтом відділення № 1 ОСОБА_1 (т. 1; а.с. 240).

Таким чином, судом в ході розгляду справи по суті встановлені наступні порушення з боку первинної профспілкової організації КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» та невідповідність їх висновків фактичним обставинам:

- з буквального змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 1 від 14 грудня 2023 року та протоколу засідання профспілкового комітету № 2 від 20 грудня 2023 року достовірно вбачається, що подання № 03-19/22 про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , лікарем стоматологом-терапевтом терапевтичного відділення № 1 від 12 грудня 2023 року по суті не розглядалося взагалі. Оскільки первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» було заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла про скарги від пацієнтів та працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 ;

- якщо вважати заслуховування завідуючої терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла про скарги від пацієнтів та працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 розглядом подання по суті, то беззаперечно слідує, що 14 грудня 2023 року первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» було здійснено розгляд подання за відсутності лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 та за безумовного обов`язку відкласти такий розгляд у зв`язку з неявкою особи, у відношенні якої внесено подання;

- з буквального змісту протоколу засідання профспілкового комітету № 2 від 20 грудня 2023 року достовірно вбачається, що було заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла саме про нові скарги від працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 , (доповідна записка медичної сестри терапевтичного відділення № 4 ОСОБА_5 від 19 грудня 2023 року; доповідна завідуючої терапевтичного відділення № 1 Добровольської Т.С. від 19 грудня 2023 року; скарга молодшої медичної сестри терапевтичного відділення № 4 ОСОБА_3 від 19 грудня 2023 року; пояснювальна записка медичного реєстратора терапевтичного відділення № 1 Зінькевич Р.С. від 20 грудня 2023 року), які хронологічно не були та не могли бути предметом подання № 03-19/22 від 12 грудня 2023 року.

Таким чином, суд констатує, що надання згоди первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» відбулось з істотним порушенням встановленого КЗпП та Колективним договором порядку. А саме - протокол засідання профспілкового комітету № 1 від 14 грудня 2023 року та протокол засідання профспілкового комітету № 2 від 20 грудня 2023 року не містить жодних відомостей щодо розгляду подання№ 03-19/22 від 12 грудня 2023 року на предмет його обгрунтованості. Оскільки 14 грудня 2023 року було лише заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С., яка доповіла про скарги від пацієнтів та працівників поліклініки на адресу лікаря стоматолога-терапевта відділення № 1 ОСОБА_1 за безумовного обов`язку відкласти такий розгляд у зв`язку з неявкою особи, у відношенні якої внесено подання; а 20 грудня 2023 року було заслухано завідуючу терапевтичного відділення № 1 Добровольську Т.С. щодо нових скарг, які хронологічно не могли бути предметом подання № 03-19/22 від 12 грудня 2023 року.

Жодних інших дій, спрямованих на розгляд подання № 03-19/22 від 12 грудня 2023 року первинною профспілковою організацією КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» не вчинялося, що достовірно вбачається із змісту протоколів № 1 від 14 грудня 2023 року та № 2 від 20 грудня 2023 року.

Щодо наказу директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 », суд окремо звертає увагу на наступні обставини.

Працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

При цьому, систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи саме роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення, довести законність звільнення працівника. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 вересня 2020 року у справі №9901/743/18 (провадження №11-914заі19); від 21 січня 2026 року у справі № 359/8573/20 (провадження № 12-20гс25) та інших.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни суд повинен з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок та чи не закінчився встановлений для цього строк. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Вказані вище висновки відповідають також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Судом достовірно встановлено, що безпосередньо наказом директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » в якості підстави для звільнення позивача з займаної посади зазначено застосування до останньої заходів дисциплінарного стягнення на підставі наказу № 4 від 08 грудня 2022 року.

Однак, у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 151 КЗпП України, станом на 22 грудня 2023 року, дисциплінарне стягнення на підставі наказу № 4 від 08 грудня 2022 року у вигляді догани, накладене на ОСОБА_1 було зняте.

Відповідно до ч. 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Однак, із змісту наказу № 1 від 22 лютого 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», достовірно вбачається, що ОСОБА_1 лікарю стоматологу-терапевту терапевтичного відділення № 1, оголошено догану за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, яке виразилося в систематичному порушення впродовж жовтня 2022 року, грудня 2022 року, січня 2023 року обов`язку лікаря щодо заповнення форми первинної облікової документації № 043/о «Медична карта стоматологічного хворого». Тобто по сплину понад чотирьох, понад двох та понад одного місяця відповідно від дати вчинення проступку. При цьому, жодних відомостей щодо дати саме виявлення проступку наказ не містить. Внаслідок чого, відповідачем не доведено підставність застосування до ОСОБА_1 22 лютого 2023 року дисциплінарного стягнення за проступки, які нібито мали місце протягом жовтня 2022 року, грудня 2022 року та січня 2023 року.

В іншій частині наказ № 1 від 22 лютого 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є неконкретизованим, та не містить відомостей щодо конкретних дій, які свідчать про недотримання позивачем принципів медичної етики та деонтології.

Таким чином, суд доходить висновку, що наказ № 4 від 08 грудня 2022 року та наказ № 1 від 22 лютого 2023 року не можуть бути розцінені як належний та достовірний доказ застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності та, як наслідок, систематичності невиконання нею обов`язків

Крім того, сам наказ директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » не містить жодних відомостей, яке/які саме систематичне невиконання посадових обов`язків, покладених посадовою інструкцією, допустила позивач. Наказ є не конкретним, не має чітких посилань на фактичні обставини із зазначенням часу, місця та способу вминення, з його змісту не зрозуміло, що саме не виконала позивач та яке порушення допустила. В основу наказу частково покладені обставини, які хронологічно мали місце після внесення роботодавцем подання № 03-19/22 від 12 грудня 2023 року, та щодо яких відсутні відомості про накладення дисциплінарного стягнення на позивача

Судом не приймається до уваги позиція сторони відповідача щодо наявності в оскаржуваному наказі посилань на конкретні пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку та Посадової інструкції лікаря стоматолога-терапевта. Оскільки самі по собі пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку та Посадової інструкції лікаря стоматолога-терапевта не дає змоги чітко встановити дії або бездіяльність позивача, що стали підставою для винесення відповіданого наказу, та не дають змоги суду оцінити вищевказані обставини.

Також суд звертає увагу, що наказ директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » за змістом дійсно не відповідає наказам, винесеним директором КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмилою Яковчук у відношенні інших працівників КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка», копії яких долучені стороною позивача до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлені достатні підстави для задоволення позову в частині щодо визнання незаконним та скасування наказу № 136-ос від 22 грудня 2023 року КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1 КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка». А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі, та стягнення з КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, то суд звертає увагу, що зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 136-ос від 22 грудня 2023 року та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом при розгляді справи достовірно встановлено, що стороною позивача повторно, з урахуванням змісту ухвали суду від 11 вересня 2024 року, подано до суду докази, згідно яких середньоденний заробіток позивача становить 202,21 гривень.

Кількість робочих днів за період з 22 грудня 2023 року по 20 липня 2026 року становить 672.

Таким чином загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 135 885,12 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині зокрема, та про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом достовірно встановлено, що позивачем зазначено про понесення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 30 000,00 гривень.

Однак, суд звертає увагу, що стороною позивача не надано належних доказів щодо надання йому правничої допомоги та здійснення відповідних витрат.

26 лютого 2026 року представник позивача адвокат Романюк Л.С. подав до суду клопотання про долучення до справи доказів витрат на правничу допомогу. Із змісту вказаного клопотання вбачається, представник позивача подає та просить суд долучити до матеріалів справи платіжний ордер від 22 січня 2024 року на суму 30 000 гривень. Однак, суд звертає увагу, що вказаний платіжний ордер до матеріалів клопотання фактично не подано, що підтверджується описом додатків до клопотання.

Також в подальшому, до дня ухвалення рішення суду не надані докази фактичної оплати позивачем наданої правничої допомоги у вказаному розмірі.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу в сумі 30 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 23 ЦК України, ст.ст. 40-43, 148-151 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» Людмили Яковчук № 136-ос від 22 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »на підставі п. 3 ст. 40 КзПП.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-терапевта терапевтичного відділення № 1КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» з 22 грудня 2023 року.

Стягнути з КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» (ЄДРПОУ 01982850) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 135 885,12 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 грудня 2023 року по 20 липня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному об`ємі

складено 20 липня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко