Ухвала суду № 13834013, 18.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

18.02.11                                                                                 Справа№ 5015/844/11

Суддя господарського суду Львівської області Морозюк А.Я.

Розглянувши матеріали:

за заявою:Яворівського районного центру зайнятості, м.Яворів Львівської області

про:порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Андріан»ТзОВ «Полісандр»(81100, Львівська обл., м.Яворів, вул.Промислова,1, ідентифікаційний код 23953671) В С Т А Н О В И В :

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Яворівського районного центру зайнятості про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Андріан»ТзОВ «Полісандр»(81100, Львівська обл., м.Яворів, вул.Промислова,1, ідентифікаційний код 23953671) в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

У контексті вказаної норми, при розгляді справи за правилами ст.52 зазначеного Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника-юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із ч.5 ст.17 зазначеного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

За приписами частин 1,3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням, як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

До матеріалів заяви ініціюючим кредитором не долучено Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка б містила відомості про відсутність юридичної особи(боржника) за її місцезнаходженням.

В долученому ініціюючим кредитором до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.01.2010 року немає запису про відсутність юридичної особи(боржника) за її місцезнаходженням. У Витягу зазначено, що Єдиний держаний реєстр знаходиться у стадії формування, інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилася державна реєстрація.

Втім, стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачає порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Так, згідно ч.11 ст.19 Закону встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до ч.12 ст.19 Закону, у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до ч.14 ст.19 Закону, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, суд відзначає, що кредитор, звертаючись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повинен до заяви додати відповідну довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із записом про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у своїх постановах від 05.12.2007 року у справі № 15/410-б, від 23.01.2008 року у справі № 9/87, від 04.03.2008 року у справі № 23/443-б, від 25.03.2008 року у справі № 23/444-б.

Окрім того, слід зазначити наступне.

Розділ VI Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” врегульовує особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі особливості банкрутства відсутнього боржника(ст.52 Закону).

За змістом ст.41 розділу VI зазначеного Закону, відносини, пов’язані, зокрема, з банкрутством відсутнього боржника, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Таким чином, до відносин банкрутства відсутнього боржника застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з урахуванням особливостей, передбачених ст.52 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Водночас, відповідно до ст.52 зазначеного Закону, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Таким чином, за змістом ч.3 ст.6 та ст.52 зазначеного Закону, для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника не має значення розмір вимог кредитора та строк виконання зобов’язань. Однак, необхідним є наявність безспірних вимог кредитора(кредиторів).

Згідно із абз.8 ст.1 зазначеного Закону, безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Суд відзначає, що наявність двох складових актів: рішення юрисдикційного органу та постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження складають необхідний комплект документів, які підтверджують факт безспірності грошових вимог кредитора(кредиторів).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Відповідно до ч.8 ст.7 вказаного Закону, до заяви кредитора додаються рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника.

Таким чином, за змістом ч.1, ч.8 ст.7, ч.3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, обставини, які підтверджують неплатоспроможність боржника, повинні бути викладені в заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, а рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, повинні бути додані до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство.

В заяві ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство не викладено обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника (в контексті вищенаведених норм абз. 8 ст.1, ч.3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), до заяви не додано рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, а в заяві не зазначено про факт існування такого рішення суду.

Докази в підтвердження неплатоспроможності, які необхідні для з’ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника(ст.52 Закону), повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо, зокрема, у заяві не вказано відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.

Окрім того, слід зазначити наступне.

До заяви не додано доказів надсилання копії заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів боржнику, не зазначено про такі докази і в додатках до заяви. Наведене є підставою для повернення заяви відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Натомість заявник (ініціюючий кредитор) долучив другий примірник заяви для направлення боржникові, однак ГПК України та Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає надіслання судом боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство, такий обов’язок лежить на заявникові.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ч. 1 ст. 9, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3, п.6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.          Заяву про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Андріан»ТзОВ «Полісандр»і додані до неї документи повернути Яворівському районному центру зайнятості без розгляду.

                    Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (для заявника): 1)Заява про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи, на 19 аркушах.

Суддя