Ухвала суду № 138339651, 20.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

20 липня 2026 р. Справа № 520/19753/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/19753/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 року у справі № 520/19753/25 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року по справі №520/19753/25. У разі неподання звіту або встановлення факту невиконання рішення суду вирішити питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відповідно до статті 382 КАС України

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Листом від 13.03.2026 Відповідач повідомив про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року по справі № 520/19753/25. Було надано розрахунок суми індексації грошового забезпечення, необхідної виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року по справі № 520/19753/25, відповідно до якої Позивачу було нараховано 1,00 грн. індексації грошового забезпечення. Також, вказував, що у стовбчику «Індексація, у разі підвищення тарифних ставок (це і було предметом спору) зазначено розмір 0,00 грн. Проте в мотивувальній частині судом вже було встановлено, що Позивач має право на отримання 4082,63 грн різниці індексації щомісячно, проте Відповідачем було пораховано 0,00 грн. Таким чином, Відповідач не нарахував та не виплатив різницю індексації грошового забезпечення за період з 04 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням висновків суду, а саме у розмірі 4082,63 грн різниці індексації щомісячно. А також не здійснив компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44..

Таким чином, Відповідачем не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, що свідчить про необхідність застосування судового контролю.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не пере/шкоджає судовому розгляду.

Згідно частини 3 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження за матеріалами електронної справи, оскільки дана справа перебуває в Другому апеляційному адміністративному суді та станом на момент прийняття судом даної ухвали справу до суду першої інстанції не повернуто.

У період з 13.07.2026 до 17.07.2026 суддя Анатолій Бідонько перебував у щорічній відпустці, тому розгляд питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення здійснюється в перший робочий день після відпустки.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 року по справі №520/19753/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2018 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2018 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 04 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 04 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення по справі №520/19753/25 набрало законної сили 02.12.2025року.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частинами 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що позивач з заявою про видачу виконавчих листів до Харківського окружного адміністративного суду не звертався, судом виконавчі листи не виготовлялись.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Щодо доводів позивача про невірний розрахунок різниці індексації грошового забезпечення за період з 04 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням висновків суду.

Так судом у рішенні від 31.10.2025 року щодо вимоги позивача про нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2018 року в загальній сумі 37 138.76 грн. та за період з 04 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року в загальній сумі 23 178.80 грн. зазначив, що відповідно до наданого позивачем розрахунку невиплачена сума індексації грошового забезпечення становить 37 138.76 грн. та 23 178.80 грн.

Проте, суд відхилив наданий позивачем власний розрахунок компенсації втрати грошових доходів, оскільки проведення такого розрахунку є компетенцією (дискреційною функцією) відповідачів як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, тому в даному випадку саме на відповідачів покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення, здійснивши відповідні розрахунки.

Тому суд при розгляді даної адміністративної справи дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що позивач не скористався правом на апеляційне оскарження в частині відмови судом у задоволенні позову.

Отже, в рішенні від 31.10.2025 року у даній справі, не обтяжував відповідача обов`язком виплатити конкретний розмір індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2018 року.

Вказане свідчить, що між сторонами виник новий спір, який стосується складових виготовленої на виконання судового рішення довідки для перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що у випадку незгоди позивача із отриманою розрахунком сум індексації, останній не позбавлений права на звернення до суду із відповідним позовом у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем не виконано судове рішення у цій справі, та, як наслідок відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/19753/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Бідонько