Ухвала суду № 138338802, 20.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа №569/17620/22 Провадження №6/607/370/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С. М., заявника ОСОБА_1 представника заявника ОСОБА_1 адвоката Яцюк Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.01.2024.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду від 03.01.2024 визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі мною (матір`ю). Рішення набрало законної сили. Діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають разом зі ОСОБА_1 . Проте, виконати рішення щодо дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 наразі неможливо, оскільки боржник знявся з обліку ВПО в м. Рівне, добровільно дитину не повертає та незаконно утримує її за кордоном.

Відповідно до офіційної відповіді Міністерства юстиції України, боржника було виявлено на території Республіки Польща без дитини, що свідчить про повне приховування малолітньої особи та реальну загрозу її інтересам. Факт злісного ухилення від виконання обов`язків та приховування дитини також підтверджується матеріалами справи про позбавлення боржника батьківських прав. Офіційні органи державної виконавчої служби відмовляють у відкритті провадження, оскільки резолютивна частина рішення суду від 03.01.2024 не містить вимоги зобов`язального характеру (про відібрання чи передачу дитини).

Тому, заявниця ОСОБА_1 просить суд встановити спосіб виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №569/17620/22 шляхом відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від боржника ОСОБА_6 та передачі її матері ОСОБА_1 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та представник заявника адвокат Яцюк Н.М. заявлені вимоги підтримали та просять їх задовольнити, оскільки відповідач не виконує рішення суду, переховує дитину та чинить на неї психологічний тис. Натомість виконати рішення суду не можливо, оскільки виконавча служба повідомила, що рішення не підлягає примусовому виконанню. Тому позивач змушена звернутися до суду із вказаною заявою.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.01.2024 у цивільній справі №569/17620/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання.

Вказане рішення набрало законно сили.

Відповідно до ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У частині першій ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма міститься і у ст. 435 ЦПК України.

Аналіз змісту ст.435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна або встановлення способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну або встановлення способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 просить змінити спосіб виконання судового рішення від 03.01.2024, яким визначено місце проживання малолітніх дітей, зокрема ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання та прийняти нове рішення про відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від боржника ОСОБА_6 та передачі її матері ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.435 ЦПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З правилами ч.3 ст. 435 ЦПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Водночас, суд зауважує, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.01.2024 було визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання.

В свою чергу, позивач, відповідно до поданої заяви, просить фактично змінити зміст рішення суду, а саме просить суд ухвалити рішення про відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від боржника ОСОБА_6 та передачі її матері ОСОБА_1 .

Аналізуючи норми статті 435 ЦПК України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин та обставин, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки задоволення заяви про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду фактично змінить рішення суду по суті та спосіб захисту, що був обраний позивачем під час розгляду справи по суті.

Виходячи з вимог заяви та її обґрунтування, суд вважає, що позивач фактично просить вирішити новий спір, який підлягає розгляду в загальному порядку із забезпеченням сторонам у справі реалізації усього спектру належних їм процесуальних прав та виконання покладених обов`язків, а тому на думку суду, задоволення поданої заяви буде вважатись вирішенням нового спору без дотримання встановленої законом процедури розгляду та вирішення виниклого спору, що є неправомірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення у справі №569/17620/22.

Керуючись ст.435 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, відмовити.

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич