Рішення № 138338314, 20.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2716/26 Провадження № 2-а/450/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 Замети Наталії Олександрівни до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 - Замета Н.О. звернулася в суд з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7214813 від 18.05.2026 року відносно ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП. Свої позовні вимоги згідно мотивує тим, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 20400 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 18.05.2026 року о 10:50:58 с. Зимна Вода вулиця Нова, 6 водій керував т/з перебуваючи особою, яка позбавлена права керування т/з на підставі постанови Львівського Апеляційного суду № 13554/130 від 08.04.2026 р. чим порушив п. 2.1 а ПДР керування т/з особою, позбавленою права керування Т/З. Позивач вказує, що працівники поліції його безпідставно зупинили, будь-яких порушень ПДР він не вчиняв, підстав для його зупинки не існувало. Пустомитівським районним судом Львівської області по справі № 450/5718/25 розглянуто протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та 09.03.2026 року прийнято постанову якою: ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору. Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Замету Н.О. подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області. 08 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд по справі № 450/5718/25 помилково вважаючи, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, за відсутності при цьому доданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прийняв постанову, якою апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Замети Наталії Олександрівни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року повернути апелянту.

10.04.2026 року через телефонну розмову з помічником судді Романюк М.Ф., адвокат Замета Н.О. того ж дня 10.04.2026 року в інтересах ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25.

Станом на 18.05.2026 року (дата складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серія ЕНА №7214813) апеляційна скарга на постанову Пустомитівського районного суду від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25 знаходилася на розгляді в Львівському апеляційному суді у судді Романюк Михайла Феодосійовича. Станом на 26.05.2026 року вказану справу ще не розглянуто та остаточного рішення по справі не прийнято. За таких обставин, враховуючи те, що Львівським апеляційним судом прийнято до розгляду повторну апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Замети Н.О. від 10.04.2026 року на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25, та не повернуто апелянту з підстав передбачених ст. 294 КУпАП, строк на її оскарження вважається поновленим, а оскаржувана постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі №450/5718/25 є такою, що не набрала законної сили. А отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з підстав керування т/з перебуваючи особою, яка позбавлена права керування ТЗ на підставі постанови Львівського Апеляційного суду № 13554/130 від 08.04.2026 р. чим порушив п. 2.1 а ПДР керування т/з особою, позбавленою права керування т/з 18.05.2026 року є незаконним та безпідставним. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції подав відзив на позовну заяву в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив. Вказав, що Позивач стверджує, що інспектором не додано доказів факту керування автомобілем Mercedes Benz GLS 350. Цей аргумент повністю спростовується наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудного реєстратора поліцейського (clip-0.mp4, clip-1.mp4). На відео зафіксовано безпосередній рух транспортного засобу, процес його зупинки за допомогою звукових та світлових сигналів, а також перебування ОСОБА_1 на місці водія в момент пред`явлення документів через додаток "Дія". Відповідно до ст. 74, 99 КАС України та ст. 251 КУпАП, належним чином зафіксований відеозапис є прямим та допустимим електронним доказом факту керування. Візуальне спостереження у даному випадку повністю інтегроване та підтверджене цифровим відеозаписом, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду.

Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.04.2026 первинну апеляційну скаргу захисника було повернуто апелянту. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, повернення скарги у зв`язку з пропуском строку за відсутності клопотання про його поновлення означає, що постанова суду першої інстанції набрала законної сили. Сам по собі факт направлення повторної апеляційної скарги через систему "Електронний суд" не зупиняє дію законної сили рішення суду першої інстанції автоматично. Законна сила рішення у разі пропуску строків може бути "похитнута" виключно процесуальним документом суду апеляційної інстанції - ухвалою про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження. Станом на день винесення оскаржуваної постанови поліції (18.05.2026) жодної ухвали про відкриття провадження або поновлення строків Львівським апеляційним судом винесено не було. Справу було призначено до розгляду лише ухвалою/технологічним документом від 22.05.2026 (тобто через 4 дні після фіксації правопорушення). Таким чином, станом на 18.05.2026 ОСОБА_1 юридично та фактично вважався особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Права особи жодним чином порушені не були. Зважаючи на вищевикладене, інспектор патрульної поліції Дорош І.І. діяла виключно у межах повноважень, у спосіб та на підставі законів України. У діях ОСОБА_1 на момент 18.05.2026 був наявний чіткий склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила таку задоволити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст.7 КУпАП).

Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7214813 від 18.05.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400, 00 гривень.

Відповідно до даної постанови вбачається, що 18.05.2026 року о 10:50:58 с. Зимна Вода вулиця Нова, 6 водій керував т/з перебуваючи особою, яка позбавлена права керування т/з на підставі постанови Львівського Апеляційного суду № 13554/130 від 08.04.2026 р. чим порушив п. 2.1 а ПДР керування т/з особою, позбавленою права керування т/з.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до п.п. 2.1 а водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП, відповідальність за цією статтею настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 18.05.2026 року о 10:50:58 с. Зимна Вода вулиця Нова, 6 водій керував т/з перебуваючи особою, яка позбавлена права керування т/з на підставі постанови Львівського Апеляційного суду № 13554/130 від 08.04.2026 р. чим порушив п. 2.1 а ПДР керування т/з особою, позбавленою права керування т/з.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до п.7 вказаної постанови, до неї не додаються жодні докази правопорушення зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.

Відповідно до положень ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у випадках, передбачених ст.35 Закону, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Зазначені дані, не зафіксовані та не підтверджують правомірність зупинки (ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»), а тому всі інші (похідні) докази є недопустимими.

Пустомитівським районним судом Львівської області по справі № 450/5718/25 розглянуто протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та 09.03.2026 року прийнято постанову якою: ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.

08 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд по справі № 450/5718/25 прийняв постанову, якою апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Замети Наталії Олександрівни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року повернути апелянту.

10.04.2026 року на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25 було повторно подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Більш того, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (ст. 317-1 КУпАП).

Відповідно до п.3 Порядку (в редакції, чинній на день винесення оскаржуваної постанови) посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення (п. 5 Порядку). Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

Станом на 18.05.2026 року (дата складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серія ЕНА №7214813) апеляційна скарга на постанову Пустомитівського районного суду від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25 знаходилася на розгляді в Львівському апеляційному суді. Станом на 26.05.2026 року вказану справу ще не розглянуто та остаточного рішення по справі не прийнято. За таких обставин, враховуючи те, що Львівським апеляційним судом прийнято до розгляду повторну апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Замети Н.О. від 10.04.2026 року на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25, та не повернуто апелянту з підстав передбачених ст. 294 КУпАП, строк на її оскарження вважається поновленим, а оскаржувана постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі №450/5718/25 є такою, що не набрала законної сили.

Як вбачається з клопотання про долучення доказів від 09.07.2026 року, постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 року по справі № 450/5718/25 набрала законної сили 05.06.2026.

Так, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

З урахуванням зазначеного, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, оскільки у відповідача були відсутні підстави для зупинки позивача, а отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з підстав керування т/з перебуваючи особою, яка позбавлена права керування Т/З на підставі постанови Львівського Апеляційного суду № 13554/130 від 08.04.2026 р. чим порушив п. 2.1 а ПДР керування т/з особою, позбавленою права керування ТЗ 18.05.2026 року є незаконним та безпідставним.

Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 79, 246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 7, 17, 18, 251, 254-257, 280, 288, 293 КУпАП, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7214813 від 18.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП,- закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

СуддяЄ. О. Данилів