Рішення № 138335881, 20.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3383/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Чопської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Виконавчий комітет Чопської міської ради звернувсь в суд з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що 22.12.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від КНП «Чопський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чопської міської ради про новонароджену дитину вагою менше 2000 г, виписаного 18.12.2025 року з пологового будинку. Дитина проживала в незадовільних умовах та не набирала вагу у зв`язку з неналежним годуванням. Службою у справах дітей спільно з міським центром соціальних служб та поліцейськими офіцерами громади здійснено візит до сім`ї, обстежено умови проживання та проведено огляд дитини та матері. Спільними зусиллями мати разом з дитиною поміщено до ВП «Дитяча клінічна лікарня» КНП «УМБКЛ» УМР. Проведено роботу щодо влаштування ОСОБА_1 в Центр матері та дитини м.Перечин, однак вона відмовилась від допомоги, про що написала відповідну заяву.

14.01.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення КНП «Чопський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чопської міської ради, що під час патронажу дитини медичними працівниками виявлено, що сім`я виписана з лікарня та повернулася за адресою фактичного місця проживання АДРЕСА_1 , помешкання перебуває в незадовільному стані, зокрема відсутні вода та продукти харчування, в тому числі відсутня дитяча суміш для годування. Мати годувала дитину магазинним молоком.

Реагуючи на повідомлення закладу охорони здоров`я службою у справах дітей направлено клопотання до міського голови про виявлення дитини в умовах, які є загрозливими для її життя та здоров`я. Так, 19.01.2026 року спільно з працівниками поліції, центру соціальних служб, закладу охорони здоров`я та старостою Соловського старостівського округу було проведено негайне вилучення дитини із сім`ї, відповідно до розпорядження міського голови від 16.01.2025 року №13. З акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 вбачається, що рівень безпеки визначений як дуже небезпечний. Дитину поміщено до ВП «Дитяча клінічна лікарня» КНП «УМБКЛ» УМР для обстеження стану здоров`я та отримання висновку для подальшого влаштування дитини.

Відповідно до наказу служби у справах дітей від 19.01.2026 року №1 дитина взята на первинний облік, як така, що залишились без батьківського піклування.

19.01.2026 року було повідомлено Ужгородську окружну прокуратуру про негайне вилучення дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У позові також зазначено, що державна реєстрація народження дитини матір`ю не проведена, відсутні документи про місце реєстрації дитини.

Відповідно до характеристики відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 характеризується посередньо, не користується повагою, при цьому часто відсутня за вказаним місцем проживання. Окрім наведеного відносно гр. ОСОБА_1 було складено адміністративні протоколи за невиконання обов`язків щодо виховання дітей.

Отже, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити її батьківських прав.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наявність всіх умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу у відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів та винести заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.12.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від КНП «Чопський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чопської міської ради про новонароджену дитину вагою менше 2000 г, виписану з пологового будинку 18.12.2025 року. Дитина проживала в незадовільних умовах та не набирала вагу у зв`язку з неналежним годуванням. Службою у справах дітей спільно з міським центром соціальних служб та поліцейськими офіцерами громади здійснено візит до сім`ї, обстежено умови проживання та проведено огляд дитини та матері. Спільними зусиллями мати разом з дитиною поміщено до ВП «Дитяча клінічна лікарня» КНП «УМБКЛ» УМР. Проведено роботу щодо влаштування ОСОБА_1 в Центр матері та дитини м.Перечин, однак вона відмовилась від допомоги, про що написала відповідну заяву.

14.01.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення КНП «Чопський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чопської міської ради, що під час патронажу дитини медичними працівниками виявлено, що сім`я виписана з лікарня та повернулася за адресою фактичного місця проживання відповідачки - АДРЕСА_1 . Помешкання перебуває в незадовільному стані, зокрема відсутні вода та продукти харчування, в тому числі відсутня дитяча суміш для годування. Мати годувала дитину магазинним молоком.

Реагуючи на повідомлення закладу охорони здоров`я службою у справах дітей направлено клопотання до міського голови про виявлення дитини в умовах, які є загрозливими для її життя та здоров`я. Так, 19.01.2026 року спільно з працівниками поліції, центру соціальних служб, закладу охорони здоров`я та старостою Соловського старостівського округу було проведено негайне вилучення дитини із сім`ї, відповідно до розпорядження Чопського міського голови від 16.01.2025 року №13.

З акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 вбачається, що рівень безпеки визначений як дуже небезпечний. Дитину поміщено до ВП «Дитяча клінічна лікарня» КНП «УМБКЛ» УМР для обстеження стану здоров`я та отримання висновку для подальшого влаштування дитини.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає АДРЕСА_3 , являється матір`ю 8 дітей. Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Ужгородського міськрайонного суду від 22.09.2025 року №308/6308/25 відповідачка позбавлена позбавлена батьківських прав відносно 6 малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яких покинула у 2024 році, а також відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Ужгородського міськрайонного суду від 18.05.2022 року №308/16557/21 позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_8 , якого теж покинула на сусідів у 2021 році.

Після вилучення всіх дітей із сім`ї та позбавлення батьків батьківських прав, ОСОБА_1 народила ще одну дитину - ОСОБА_9 , 2025 р.н. Дитина народжена передчасно, недоношена. Мати не має умов проживання, матеріально знаходиться у скрутному становищі.

Відповідно до наказу служби у справах дітей від 19.01.2026 року №1 дитина взята на первинний облік, як така, що залишились без батьківського піклування.

19.01.2026 року було повідомлено Ужгородську окружну прокуратуру про негайне вилучення дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав було рекомендовано органу опіки та піклування Чопської міської ради направити позовну заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 , 2025 р.н.

Представник позивача зауважив, що державна реєстрація народження дитини матір`ю не проведена, також відсутні документи про місце реєстрації дитини.

На комісії з питань захисту прав дитини було вирішено провести реєстрацію народження дитини третьою особою - службою у справах дітей за наявними документами, зокрема медичним висновком про народження дитини. Державна реєстрація буде проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, оскільки при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до характеристики відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 характеризує себе посередньо, не користується повагою, при цьому часто відсутня за вказаним місцем проживання. Окрім наведеного відносно гр. ОСОБА_1 було складено адміністративні протоколи за невиконання обов`язків щодо виховання дітей.

Підсумовуючи вищенаведене, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити її батьківських прав.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст.3 Конвенції про права дитини ратифікованою Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 (далі-Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26 квітня 2001 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11вищезазначеного Закону).

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, яке відповідно мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, зокрема, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а зазначені у ст.164 СК України фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Питання про застосування такого крайнього заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц та у постанові КЦС ВС від 29 листопада 2019 року у справі №127/23281/18, зроблено висновок по застосуванню п.2 ч.1 ст.164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Щодо позову в частині стягнення аліментів, суд виходить із наступного.

У відповідності до ст.180 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власної ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.17 ч.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст.430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Як встановлено в судом, відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не допомагає матеріально і таким чином ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Обставини справи свідчать про небажання відповідачки займатися вихованням малолітнього сина, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про її намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Докази щодо спростування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

За таких обставин, за наявності винної поведінки відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, враховуючи права та інтереси дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та необхідність позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У спірній по справі ситуації суд передусім виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів самої дитини, тому задовольняючи позов суд вважає, що від такого вирішення справи у житті дитини настануть позитивні наслідки. І таке втручання для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції суд визнає виправданим у спірній по справі ситуації і здатним забезпечити належний захист інтересів дитини для її подальшого гармонійного розвитку.

В правовідносинах, що склались між сторонами, суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків, оскільки до відповідача застосовувались профілактичні заходи і вони мала можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини, однак виходячи з наведених вище обставин, остання таких заходів не вжила.

При цьому, суд роз`яснює відповідачу, що у випадку зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, відповідно до ст.169 СК України, вона маєь право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Конституції України, Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», Постановами Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року та «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, ст.ст.19, 150, 164-166, 180-182, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 282, 284, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Виконавчого комітету Чопської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму з дня пред`явлення позову до суду 04.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Роз`яснити учасникам справи, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Виконавчий комітет Чопської міської ради (Орган опіки і піклування), код ЄДРПОУ: 26528626, адреса місцезнаходження: 89502, Україна, Закарпатська область, місто Чоп, вулиця Берег, 2.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , інші засоби зв`язку - відсутні.

Повний текст рішення суду складено 20.07.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник