Рішення № 138335111, 20.07.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

20.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 398/6762/25 Провадження № 2/401/654/26

20 липня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Рух справи :

У жовтні 2025 року позивач звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №00-9832925 від 26 червня 2024 року у розмірі 25 568 грн. 00 коп., та судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, 04 лютого 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Аргументи позивача, Товариства з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Ейс":

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 26 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9832925, згідно якої відповідач отримав кредит, у розмірі 6 800 грн. 00 коп. на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку ОСОБА_1 вказав при укладені кредитного договору. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 49533.

На виконання умов кредитного договору, 26 червня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-3530, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" відміткою та додатком до нього.

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в т.ч. і за кредитом відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 568 грн. 00 коп., з яких: 7 820 грн. 00 коп. - сума заборгованості по кредиту; 17 748 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, в зв`язку з чим, позивач був вимушений звернутись до суду із даним позовом.

16 січня 2026 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 614 грн. 20 коп., з яких 12 794 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками та 7 820 грн. 00 коп. тіло кредиту (6 800 грн. 00 коп. тіло + 1020 грн. 00 коп. комісія). Заяву обґрунтовує тим, що нарахування відсотків за кредитним договором за період з 26 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року має здійснюватись таким чином: 6 800,00 грн.(тіло Кредиту)*1,45%(процентна ставка) = 98,6 грн. в день. 98,6 грн. * 56 ( кількість днів) = 5 521,60 грн. У період з 20 серпня 2024 року по 20 січня 2025 року нарахування процентів має здійснюватися таким чином: 6 800,00 грн.(тіло Кредиту)*1% (процентна ставка) = 68,00 грн. в день. 68,00 грн. * 154 ( кількість днів) = 10 472,00 грн. Відповідно до разрахунку вбачаються такі сплати: 21.07.2024 700,00 грн.; 21.07.2024 180,00 грн.; 22.07.2024 400,00 грн.; 24.07.2024 - 1919,40 грн. Таким чином - 6800 (тіло) + 15 993,6 (відсотки) + 1020 (комісія) 3 199,40(сплачено) = 20 614,20 грн.

Аргументи відповідача, ОСОБА_1 :

13 січня 2026 року представник відповідача, адвокат Скользнєва В.В. подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Сама по собі інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» від 06.02.2025 р. № 173/02 не є документом первинного бухгалтерського обліку, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок Відповідача.

Також у відповідача виникають обґрунтовані сумніви в належності сум зазначених в Реєстрі боржників, адже відповідно до нього, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 00-9878917 на загальну суму 25 568 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованість за тілом: 7820 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками: 17 748 грн. 00 коп. Однак відповідно до п.1.2 кредитного договору № 00-9878917 сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6 800 грн. 00 коп.

У відзиві на позов представник відповідача також заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., оскільки справа є незначної складності та розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірний зі складністю справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, тому позов слід задовольнити, з таких підстав.

Встановлені судом обставини справи:

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до паспорту споживчого кредиту до договору від 26 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №00-9832925, згідно якої відповідач отримав кредит, у розмірі 6 800 грн. 00 коп., строк кредитування 360 календарних днів., комісія за надання кредиту 15, 00 % від суми кредиту, що складає 1 020 грн. 00 коп.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 49553. Підписавши кредитний договір у наданій редакції, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі і щодо порядку та строку користування кредитом.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на банківську карту № НОМЕР_2 -XX-XXXX-3530 яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору у розмірі 6 800 грн. 00 коп. 26 червня 2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 06 лютого 2025 року та випискою по рахунку ОСОБА_1 відкритому в АТ КБ «Приватбанк» за період з 26 червня 2026 року по 01 липня 2024 року.

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в т.ч. і за кредитом відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу 20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9832925 від 26 червня 2024 року у розмірі 25 568 грн. 00 коп., яка складається з: 7 820 грн. заборгованості за тілом кредиту, 17 748 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.

Таким чином ТОВ "Фінансова компанія «ЕЙС" набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним договором.

16 січня 2026 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 614 грн. 20 коп., з яких 12 794 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками та 7 820 грн. 00 коп. тіло кредиту (6 800 грн. 00 коп. тіло + 1020 грн. 00 коп. комісія). Заяву обґрунтовує тим, що нарахування відсотків за кредитним договором за період з 26 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року має здійснюватись таким чином: 6 800,00 грн.(тіло Кредиту)*1,45%(процентна ставка) = 98,6 грн. в день. 98,6 грн. * 56 ( кількість днів) = 5 521,60 грн. У період з 20 серпня 2024 року по 20 січня 2025 року нарахування процентів має здійснюватися таким чином: 6 800,00 грн.(тіло Кредиту)*1% (процентна ставка) = 68,00 грн. в день. 68,00 грн. * 154 ( кількість днів) = 10 472,00 грн. Відповідно до разрахунку вбачаються такі сплати: 21.07.2024 700,00 грн.; 21.07.2024 180,00 грн.; 22.07.2024 400,00 грн.; 24.07.2024 - 1919,40 грн. Таким чином - 6800 (тіло) + 15 993,6 (відсотки) + 1020 (комісія) 3 199,40(сплачено) = 20 614,20 грн.

Оцінка суду (джерела права) та висновок суду:

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір в електронній формі, що підписаний ним одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, за яким до ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" перейшло право кредитора за кредитним договором №00-9832925 від 26 червня 2024 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться -ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідач в порушення умов договору своєчасно в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Згідно розрахунку проведеним ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість відповідача за кредитним договором № 00-9832925 від 26 червня 2024 року становить 20 614 грн. 20 коп., з яких 12 794 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками та 7 820 грн. 00 коп. тіло кредиту (6 800 грн. 00 коп. тіло + 1020 грн. 00 коп. комісія).

З детального розрахунку заборгованості проведеним ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість. Тому суд приходить до висновку, що відповідач у повній мірі був усвідомлений та знав про наявну заборгованість, відповідно твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримував кредитні кошти суд до уваги не приймає.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, та враховуючи, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому їх належить задовольнити, та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 614 грн. 20 коп.

Крім того позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з надання консультацій та складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором №00-9832925 від 26 червня 2024 року в розмірі 20 614 грн. 20 коп., а також судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом