Рішення № 13833472, 14.02.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 р.

Справа № 28/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Клебан Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»

юридична адреса: вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ,

Волинська область, 45400

до відповідача: Публічного акціонерного товариства

«Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі»

юридична адреса: вул. Ленкавського, 12а, м. Івано-Франківськ, 76010

про стягнення 298815 грн 76 коп. заборгованості, 9683 грн. 59 коп. пені,

1874 грн. 22 коп. 3% річних, 3261 грн. 68 коп. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: Бачинська Христина-Марія Сергіївна - представник,

довіреність № 01/35 від 10.02.11

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства виробничо-торгової кондитерської фірми «Ласощі»про стягнення 303424 грн. 04 коп., в тому числі: 296515 грн. 76 коп. заборгованості за отриманий товар, 2300 грн. заборгованості за надані послуги, 2616 грн. 63 коп. пені, 497 грн. 56 коп. 3% річних, 1494 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки № 15-10 від 23.02.10 позивачем передано відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, а відповідач не оплатив кошти за отриманий товар .

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.10 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.01.11.

Ухвалами господарського суду від 11.01.11 та від 01.02.11 розгляд справи було відкладено в зв»язку з неявкою відповідача.

01.02.11 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№860/11-с, а.с. 61), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 313635 грн. 25 коп., а саме: 298815 грн. 76 коп. заборгованості, 9683 грн. 59 коп. пені, 1874 грн. 22 коп. 3% річних, 3261 грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№860/11-с від 01.02.11) прийнята судом для розгляду по суті.

14.02.11 від позивача надійшло пояснення щодо поданого відповідачем відзиву (вх.№ 1255/2011-свх; а.с. 72).

Відповідно до письмового пояснення та пояснень в судових засіданнях, на яких був присутній представник позивача, ТзОВ «Волинська фабрика гофротари»позовні вимоги підтримує в обсязі визначеному в заяві про уточнення позовних вимог (вх.№860/11-с від 01.02.11) та просить суд позов задовольнити. Наведені у відзиві на позов заперечення позивач вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і умовам укладеного між сторонами договору.

Ухвалою суду від 01.02.11 явку позивача визначено на власний розсуд. Представник позивача була присутня в судових засіданнях 11.01.11 та 01.02.11, позовні вимоги обгрунтувала, надала суду всі необхідні пояснення та документи. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні, у відзиві на позов (а.с. 47-48) та у відзиві на позов у частині збільшення розміру позовних вимог (а.с. 69-70) проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. На думку відповідача, ВАТ виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі»не порушило договірних зобов»язань, оскільки строк для оплати вартості товару ще не настав.

При цьому, заборгованість в сумі 298815 грн. 76 коп. відповідач визнає, що підтверджується поясненнями відповідача та поданим в судовому засіданні актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.02.11 (вх. № 1260/2011с-вх), підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 74). .

Дослідивши матеріали справи, суд з»ясував, що 21.12.10 здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ виробничо-торгової кондитерської фірми "Ласощі" в зв»язку зі зміною найменування юридичної особи.

Вищенаведений факт підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями Свідоцва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 620593 (а.с. 49) та Довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області - Довідка АА № 029195 з ЄДРПОУ від 22.12.2010 (а.с.50).

На момент підписання договору поставки № 15-10 —23.02.10 відповідач іменувався, як відкрите акціонерне товариство виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (код 00382102) (а.с. 23-26).

З огляду на викладене, слід змінити назву відповідача - Відкрите акціонерне товариство виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" на Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представника відповідача, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.02.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 15-10 (а.с. 23-26).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця паперово-картонну продукцію власного виробництва (надалі-товар), а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар.

У відповідності до умов Договору, ТзОВ «Волинська фабрика гофротари», за період з 07.10.10. по 29.10.10, поставило відповідачу товар на загальну суму 296515 грн. 76 коп. та надало послуги на суму 2300 грн.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (а.с.12-22), підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме:

видатковою накладною № ФГ-0001953 від 7 жовтня 2010 року

на суму 87597 грн. 72 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002036 від 19 жовтня 2010 року

на суму 70266 грн. 00 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002090 від 19 жовтня 2010 року

на суму 8848 грн. 80 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002050 від 20 жовтня 2010 року

на суму 28320 грн. 42 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002091 від 20 жовтня 2010 року

на суму 2486 грн. 51 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002166 від 26 жовтня 2010 року

на суму 14748 грн. 00 коп.;

видатковою накладною № ФГ-0002106 від 26 жовтня 2010 року

на суму 54648 грн. 85 коп;

видатковою накладною № ФГ-0002122 від 28 жовтня 2010 року

на суму 15039 грн. 46 коп;

видатковою накладною № ФГ-0002131 від 28 жовтня 2010 року

на суму 14560 грн. 00 коп.;

актом № ФГ-0000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг)

на суму 1800 грн. 00 коп.;

актом № ФГ-0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 500 грн. 00 коп.

У пункті 3.12 договору зазначено, що передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, або товарно-транспортної чи залізничної накладної.

З огляду на викладене, момент отримання товару визначається датою вказаною у видатковій накладній.

У вказаних видаткових накладних встановлено строк оплати поставленого товару, а саме:

за видатковою накладною № ФГ-0001953 від 7 жовтня 2010 року -

дата оплати 28.10.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002036 від 19 жовтня 2010 року -

дата оплати 09.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002090 від 19 жовтня 2010 року -

дата оплати 09.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002050 від 20 жовтня 2010 року -

дата оплати 10.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002091 від 20 жовтня 2010 року -

дата оплати 10.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002166 від 26 жовтня 2010 року -

дата оплати 16.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002106 від 26 жовтня 2010 року -

дата оплати 16.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002122 від 28 жовтня 2010 року -

дата оплати 18.11.10;

за видатковою накладною № ФГ-0002131 від 28 жовтня 2010 року -

дата оплати 18.11.10.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 298815 грн 76 коп., яка визнається відповідачем.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявність заборгованості в сумі 298815 грн 76 коп. відповідачем визнається, доказів її погашення суду не подано, отже вимога щодо стягнення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.4. договору поставки товару № 15-10 сторони погодили, що за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені. Розрахунок здійснено вірно, у відповідності до вимог договору та чинного законодавства.

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки № 15-10 підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене та наведені правові норми, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 9683 грн. 59 коп. за період з 29.10.10 по 24.01.11 обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевірив правильність нарахування 3% відсотків річних та інфляційних втрат. Розрахунок здійснено у відповідності до вимог договору та чинного законодавства.

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки № 15-10 підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 1874 грн. 22 коп. та 3261 грн. 68 коп. інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»до Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі»про стягнення 313635 грн. 25 коп., а саме: 298815 грн. 76 коп. заборгованості, 9683 грн. 59 коп. пені, 1874 грн. 22 коп. 3% річних, 3261 грн. 68 коп. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі»(вул. Ленкавського, 12а, м. Івано-Франківськ, 76010; код 00382102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ, Волинська область, 45400; код 33211353) –298815 (двісті дев»яносто вісім тисяч вісімсот п»ятнадцять) грн. 76 коп. заборгованості, 9683 (дев»ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 59 коп. пені, 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп. 3% річних, 3261(три тисячі двісті шістдесят одна) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 3136 (три тисячі сто тридцять шість) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

повне рішення складено 17.02.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 17.02.11