Рішення № 138334618, 20.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1108/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 року UA500000/2025/000011/3;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2025 року № UA500500/2025/000717.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» до порту Одеса, України доставлено товар за договором №SNP-20250328.

За твердженням представника позивача, після прибуття до порту Одеса товари було вивантажено з судна на вантажівку, вантажівка з опечатаним товаром прибула на Одеську митницю відділ митного оформлення №2 МП «Одеса-внутрішній» для митного оформлення.

Як вказує представник позивача, з метою митного оформлення поставки товарів в режимі імпорту, товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» подано митну декларацію від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 із визначенням митної вартості за основним методом ціною договору.

За результатом розгляду митної декларації та поданих документів, Одеською митницею прийнято рішення від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2025 № UA500500/2025/000717.

На переконання представника позивача, висновки митного органу в оскаржуваних рішеннях є помилковими та не відповідають вимогам законодавства.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Як вказує представник відповідача, враховуючи, що позивачем не надано додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача проти доводів Одеської митниці заперечує, вказує, що жодного фактичного доказу про навмисні дії з приховування ціни товару з боку декларанта Одеська митниця не надає

Крім того, на переконання представника позивача, митним органом не обґрунтовано та не доведено рішення про обрання другорядного методу резервного. Митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив.

У запереченнях на відповідь на відзив представник Одеської митниці наводить доводи, які є аналогічними доводам, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.01.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» належним чином засвідчені копії додатків до позовну, викладених іноземною мовою, з офіційним перекладом.

Ухвалою від 20.07.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/1108/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» та Ningbo Snow Sea Optoelectronic Technology Co., Ltd укладено Договір від 29.03.2025 №SNP-20250328 (далі Договір №SNP-20250328), відповідно до п.1.1. якого, продавець продає, а покупець купує мережеві комплектуючі, що зазначені в комерційному інвойсі Inv. No.: SNP-20250328 в кількості, за цінами і на умовах, викладених в рахунках.

Згідно з п.2.1. Договору №SNP-20250328, продавець поставляє продукцію на умовах FOB Ningbo відповідно до Інкотермс-2010.

Відповідно до п.2.2. Договору №SNP-20250328, оплата за договором здійснюється наступним чином: 30% передоплата, 30% при готовності товару, 40% при пред`явленні коносаменту.

Ідентична інформація щодо умов оплати міститься в п.3.1. Договору №SNP-20250328.

В комерційному інвойсі від 03.09.2025 №SNP-20250328 зазначений наступний перелік товарів за такими цінами:

волокно-оптичний кабель GYFXTY, 2 волокна (одномодові G652D, 2 шт. FRP 0,8 мм. чорне РЕ оболонка 6 мм) 500 шт., ціна за 1 товару 53,00 дол. США, загальна вартість 26500,00 дол США;

волокно-оптичний кабель GYFXTY, 8 волокон (одномодові G652D, 2 шт. FRP 0,8 мм. чорне РЕ оболонка 6 мм) 400 шт., ціна за 1 товару 70,00 дол. США, загальна вартість 28000,00 дол США.

У зв`язку з поставкою зазначеного товару до порту Одеса, України, товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» направлено до Одеської митниці електронну митну декларації №25UA500500029366U7 з документами, які підтверджуються заявлену митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.

На підставі поданої митної декларації та документів, що підтверджують митну вартість імпортованих товарів, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000717.

В подальшому, на виконання рішення Держмитслужби від 23.10.2025 №10/15-02-02/13/6162 про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» від 23.09.2025 №16, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3.

В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3, Одеською митницею заявлено наступні недоліки в поданих товариством з обмеженою відповідальністю документах:

у графі 31 «вантажні місця та опис товару» ЕМД від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 декларантом заявлено виробника товару NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO. Ltd., а в графі 44 «додаткова інформація/подані документи» - контракт від 29.03.2025 №SNP-20250328 під кодом документа 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі- продажу, стороною якого є виробник товару. Проте, в графі «виробник» митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 (зазначена компанія Ningbo Xuehai Optoelectronics Technology Co., Ltd. При цьому, відомості щодо виробника NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., Ltd. не підтверджуються товаросупровідними документами та фотографіями, здійсненими під час митного огляду товару. Крім того, у графі 2 «вантажовідправник/експортер» ЕМД від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 декларантом заявлено відомості про відправника NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., Ltd., проте в графі «вантажовідправник» митної декларації країни відправлення від 12.08.2025 №310120250517245788 зазначено Ningbo Yidatong Foreign Trade Service Co., Ltd., а в графі «експортер» сертифіката походження від 04.07.2025 №25С661991427/08861 - Guangzhou youqibing trade Co., Ltd;

згідно з відомостями, наявними в митній декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788, експорт товару здійснювався на підставі договору №1433016-128, відмінного від поданого до митного оформлення;

слід зазначити про наявність сумнівів щодо достовірності даних, зазначених в заявці від 23.05.2025 №1, оскільки: на момент її видачі містить посилання на Договір від 14.06.2025 №1206/25-01, який станом на дату заявки не був укладений; підписана сторонами 05.09.2025, що з огляду на дату коносаменту від 01.06.2025 №BW25060427 суперечить пункту 3.1 Договору;

поданий до митного оформлення коносамент від 01.06.2025 №BW25060427 без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені. При цьому, слід відмітити, що згідно з митною декларацією країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 експорт товару здійснювався на підставі коносаменту №NGP2541273;

у графі 21 ЕМД від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 декларантом заявлено відомості про судно LILA CANADA, що не відповідає судну CSCL STAR, наявному в коносаменті від 01.06.2025 №BW25060427 та митній декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788;

також, відповідно до пункту 2 заявки від 23.05.2025 №1 однією із замовлених послуг у експедитора зазначено страхування вантажу. При цьому, довідка від 08.09.2025 №1636 містить інформацію, що страхування вантажу експедитором не проводилось. Однак документальні підтвердження щодо здійснення/нездійснення страхування безпосередньо покупцем товару відсутні, у зв`язку з чим митний орган позбавлений можливості перевірити повноту включення до митної вартості всіх її складових, зокрема визначених пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу;

в митній декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 відсутні дата експорту і відмітки митних органів країни відправлення;

наданий переклад митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 не містить напису «Перекладено вірно», особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад, а тому декларантом не забезпечено надання митному органу належного перекладу такої декларації.

На підставі наведених вище розбіжностей, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом.

В оскаржуваному рішенні вказано, що за джерело інформації для коригування заявленої декларантом митної вартості Одеською митницею взята мінімальна митна вартість товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставна за описом оцінюваних товарів «Кабелі волоконно-оптичні для магістральних, зонових та міських мереж зв`язку загального користування...» код за УКТЗЕД - 8544700010, країни походження, виробництва та відправлення- Китай, товар №1 від 23.07.2025 №UA209150/2025/8103 на рівні - 3,3492 дол.США/кг.

Вважаючи протиправним прийняті Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000717 та рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - МК України) визначає, зокрема

митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України);

у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України);

перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України;

у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України);

у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України);

метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України);

митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у цій справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв`язку з неподанням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у графі 33 оскаржуваних рішень, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3 серед недоліків поданих декларантом документів зазначено, що у графі 31 «вантажні місця та опис товару» ЕМД від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 декларантом заявлено виробника товару NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO. Ltd., а в графі 44 «додаткова інформація/подані документи» - контракт від 29.03.2025 №SNP-20250328 під кодом документа 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі- продажу, стороною якого є виробник товару. Проте, в графі «виробник» митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 (зазначена компанія Ningbo Xuehai Optoelectronics Technology Co., Ltd. При цьому, відомості щодо виробника NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., Ltd. не підтверджуються товаросупровідними документами та фотографіями, здійсненими під час митного огляду товару. Крім того, у графі 2 «вантажовідправник/експортер» ЕМД від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 декларантом заявлено відомості про відправника NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., Ltd., проте в графі «вантажовідправник» митної декларації країни відправлення від 12.08.2025 №310120250517245788 зазначено Ningbo Yidatong Foreign Trade Service Co., Ltd., а в графі «експортер» сертифіката походження від 04.07.2025 №25С661991427/08861 - Guangzhou youqibing trade Co., Ltd.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на таке.

Посилання митного органу на розбіжності щодо виробника, відправника та експортера товару не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки такі відомості самі по собі не стосуються числових значень складових митної вартості та не впливають на ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Так, зазначення у графі 31 митної декларації виробника NINGBO SNOW SEA OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., LTD., тоді як у митній декларації країни відправлення вказано Ningbo Xuehai Optoelectronics Technology Co., Ltd., саме по собі не свідчить про недостовірність відомостей, заявлених декларантом. Митна декларація країни відправлення не належить до документів, які відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товару, а тому наявність відмінностей у відомостях, що містяться в такому документі, за відсутності встановлення їх впливу на визначення ціни товару, не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості.

Крім того, твердження відповідача про те, що контракт від 29.03.2025 №SNP-20250328 обов`язково має бути укладений саме з виробником товару, є помилковим. Класифікація документа за кодом 4104 використовується виключно для цілей митного оформлення та не встановлює обов`язку укладення зовнішньоекономічного договору виключно з виробником продукції. Норми Митного кодексу України не містять вимоги щодо обов`язкової тотожності продавця, експортера, відправника та виробника товару. У зовнішньоекономічній діяльності поширеною є практика, за якої виробник, продавець, експортер та вантажовідправник є різними суб`єктами господарювання.

Аналогічно не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості й відмінності у відомостях щодо вантажовідправника та експортера, зазначених у митній декларації країни відправлення та сертифікаті походження товару. Зазначені документи оформлюються різними компетентними органами та для різних цілей, а тому зазначення у них різних суб`єктів господарювання (експортера, відправника чи виробника) не є порушенням та саме по собі не свідчить про подання декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товару.

При цьому відповідачем не наведено жодних доказів того, яким саме чином зазначені ним розбіжності вплинули на ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не встановлено наявності прихованих платежів, взаємозв`язку між сторонами, який вплинув на ціну товару, чи інших обставин, передбачених статтями 53 58 Митного кодексу України, які б унеможливлювали визначення митної вартості за першим методом.

Отже, наведені відповідачем обставини стосуються окремих відомостей про учасників зовнішньоекономічної операції та оформлення товаросупровідних документів, проте не підтверджують недостовірності заявленої митної вартості і не можуть бути самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про її коригування.

Щодо твердження Одеської митниці в оскаржуваному рішенні, що згідно з відомостями, наявними в митній декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788, експорт товару здійснювався на підставі договору №1433016-128, відмінного від поданого до митного оформлення, суд зазначає таке.

Насамперед суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів. Відтак, відомості, що містяться у такій декларації, можуть бути враховані митним органом лише у сукупності з іншими доказами та за умови встановлення їх впливу на правильність визначення митної вартості.

Сам по собі факт зазначення у митній декларації країни відправлення номера договору, який відрізняється від зовнішньоекономічного контракту, поданого декларантом до митного оформлення, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Такі відомості можуть бути зумовлені особливостями оформлення експортної декларації в країні відправлення, використанням внутрішніх договорів між виробником, експортером, торговельною компанією або іншими учасниками ланцюга постачання та не означають, що зовнішньоекономічний контракт, укладений між продавцем і покупцем, не є підставою для визначення ціни товару.

При цьому відповідачем не встановлено та не наведено жодних доказів того, що договір №1433016-128 є договором, укладеним між сторонами зовнішньоекономічної операції, на підставі якого здійснювався продаж товару позивачу, або що саме цим договором визначено іншу ціну товару, ніж та, яка зазначена у поданих до митного оформлення документах. Також митним органом не доведено існування будь-яких інших розрахунків між сторонами чи прихованих платежів, які б свідчили про неповноту або недостовірність відомостей щодо ціни товару.

Отже, посилання відповідача виключно на відмінність номера договору, зазначеного у митній декларації країни відправлення, без встановлення впливу цієї обставини на числові значення складових митної вартості товару, не є достатньою правовою підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості за першим методом та не відповідає вимогам статей 53, 54 та 58 Митного кодексу України.

Також митним органом зазначено про наявність сумнівів щодо достовірності даних, зазначених в заявці від 23.05.2025 №1, оскільки: на момент її видачі містить посилання на Договір від 14.06.2025 №1206/25-01, який станом на дату заявки не був укладений; підписана сторонами 05.09.2025, що з огляду на дату коносаменту від 01.06.2025 №BW25060427 суперечить пункту 3.1 Договору

Суд не погоджується із зазначеними доводами.

Насамперед, сам по собі факт невідповідності окремих дат у документах, пов`язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару та не впливає на числові значення її складових. Відповідачем не наведено жодного обґрунтування того, яким чином зазначені ним обставини впливають на розмір транспортних витрат, фактично сплачених позивачем, або свідчать про їх недостовірність.

Щодо посилання на зазначення у заявці договору, який укладений пізніше дати її складання, суд зазначає, що сама по собі така обставина може свідчити про технічну описку, повторне оформлення документа або його остаточне погодження після укладення договору. При цьому відповідач не здійснив жодної перевірки цих обставин, не звернувся до декларанта за відповідними поясненнями та не встановив, що транспортні послуги фактично надавалися на інших умовах чи за іншою вартістю.

Крім того, підписання заявки сторонами після оформлення коносамента саме по собі також не свідчить про відсутність договірних відносин чи недостовірність документів. Дата підписання документа не є безумовним підтвердженням моменту досягнення сторонами домовленостей щодо організації перевезення, оскільки господарська практика допускає оформлення окремих документів після фактичного початку виконання зобов`язань або їх підписання з метою документального оформлення вже існуючих правовідносин.

При цьому відповідач не спростував факту здійснення перевезення товару, не поставив під сумнів реальність надання транспортно-експедиційних послуг, не навів доказів несплати вартості таких послуг або невідповідності заявленої до митного оформлення суми фактичним витратам позивача.

Отже, наведені митним органом зауваження мають формальний характер, не стосуються визначення числових значень складових митної вартості товару та не є достатніми для висновку про недостовірність заявленої митної вартості чи неможливість її визначення за основним методом.

Суд відхиляє доводи представника Одеської митниці щодо того, що поданий до митного оформлення коносамент від 01.06.2025 №BW25060427 без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені. Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає, що згідно з митною декларацією країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 експорт товару здійснювався на підставі коносаменту №NGP2541273.

Насамперед суд зазначає, що в наданому позивачем коносаменті вказано: B/L NO. BW25060427, SO NO. NGP2541273

Отже, номер коносаменту NGP2541273, зазначений у митній декларації країни відправлення, відповідає номеру Shipping Order (SO NO.), який міститься у коносаменті, тоді як номер BW25060427 є безпосередньо номером самого коносамента (B/L NO.). Суд вказує, що зазначення в митній декларації країни відправлення номера NGP2541273 не свідчить про невідповідність або розбіжність у поданих документах, а лише вказує на використання іншого ідентифікатора транспортного документа, який прямо зазначений у самому коносаменті.

Крім того, сам по собі факт відсутності у копії коносамента підпису капітана судна або іншого представника перевізника не є безумовною підставою для невизнання такого документа або висновку про неможливість підтвердження ним відомостей щодо перевезення товару. Митним органом не наведено жодних доказів того, що поданий коносамент є підробленим, недійсним або не використовувався під час здійснення перевезення спірного товару.

Суд також враховує, що коносамент був поданий позивачем у сукупності з іншими документами, зокрема контрактом, інвойсом, пакувальним листом, транспортними документами та митною декларацією країни відправлення, які узгоджуються між собою щодо відомостей про продавця, покупця, найменування товару, його кількість, маршрут перевезення та інші істотні умови поставки. При цьому відповідачем не встановлено жодних розбіжностей, які б свідчили про недостовірність відомостей щодо митної вартості товару або впливали на правильність її визначення.

За таких обставин наведені Одеською митницею доводи ґрунтуються виключно на формальному тлумаченні окремих реквізитів транспортного документа та не підтверджують наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності відомостей, заявлених декларантом. Відтак зазначені обставини не могли бути самостійною та достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару та прийняття рішення про її коригування.

Щодо доводів відповідача про те, що у графі 21 митної декларації від 17.09.2025 №25UA500500029366U7 зазначено судно LILA CANADA, тоді як у коносаменті від 01.06.2025 №BW25060427 та митній декларації країни відправлення зазначено судно CSCL STAR, суд зазначає таке.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, оскільки вони не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару.

Відомості про найменування судна, зазначені у транспортних документах та митній декларації, самі по собі не є складовими митної вартості товару та не впливають на ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, міжнародні контейнерні перевезення морським транспортом нерідко здійснюються із перевантаженням контейнерів у проміжних портах, у зв`язку з чим на різних етапах транспортування один і той самий вантаж може перевозитися різними суднами. За таких обставин зазначення у коносаменті судна, яким здійснювалося морське перевезення на одному з етапів маршруту, та зазначення у митній декларації судна, яким товар фактично прибув на митну територію України, саме по собі не свідчить про наявність розбіжностей у документах або їх недостовірність.

При цьому відповідачем не встановлено, що зазначені судна перевозили різні товари, що перевезення здійснювалися за різними транспортними документами або що товар, заявлений до митного оформлення, не є тим самим товаром, який зазначений у поданих декларантом документах. Також митним органом не наведено жодного обґрунтування того, яким чином зазначена ним обставина впливає на визначення числових значень складових митної вартості товару.

Отже, наведений відповідачем довід зводиться до формального порівняння окремих відомостей транспортних документів без встановлення їх впливу на правильність визначення митної вартості товару, а тому не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Суд додатково зазначає, що відповідно до п.2.1. Договору №SNP-20250328 та інвойсу від 03.09.2025 №SNP-20250328, поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB Ningbo.

На вказаних умовах поставки FOB (інкотермс 2010), покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця також належать витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна та перевантаженням.

Суд зазначає, що довідка від 08.09.2025 №1636 про вартість перевезення вантажу, а також рахунки від 05.09.2025 №2509053, №2509054, містять в собі детальну та вичерпну інформацію, щодо понесених витрат на транспортування товарів в тому числі компенсації перевезення морським транспортом за визначеним маршрутом, плати експедитору, послуги з організації автоперевезення та всіх інших складових. Законодавчих вимог щодо зазначення судна яке здійснило перевезення вантажу не встановлено, жодних неузгодженостей в наданих документах, які б впливали на визначення митної вартості відповідачем не виявлено.

Оплата за вказаними рахунками на послуги з перевезення вантажу підтверджуються платіжною інструкцією від 08.09.2025 №192.

Крім того, з поданих декларантом документів не вбачається, що витрати з перевантаження підлягають окремій оплаті і що вони не включені в загальну вартість перевезення.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до пункту 2 заявки від 23.05.2025 №1 однією із замовлених експедитору послуг було страхування вантажу, однак довідка від 08.09.2025 №1636 містить інформацію про те, що страхування експедитором не здійснювалося, а документальні підтвердження нездійснення страхування безпосередньо покупцем відсутні, суд зазначає таке.

Суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача.

Насамперед суд зазначає, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB Ningbo (Інкотермс 2010), які не покладають на покупця обов`язку здійснювати страхування вантажу. Укладення договору страхування за таких умов є правом, а не обов`язком покупця, а тому саме по собі передбачення можливості надання експедитором послуги зі страхування не свідчить про те, що така послуга фактично була замовлена та надана.

З матеріалів справи вбачається, що довідкою від 08.09.2025 №1636 підтверджено, що страхування вантажу експедитором не здійснювалося. При цьому відповідач не навів жодних доказів того, що страхування було фактично оформлено покупцем самостійно, що останнім понесені відповідні витрати або що до митної вартості не були включені складові, передбачені пунктом 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Саме лише припущення митного органу про можливе існування договору страхування, не підтверджене жодними доказами, не може бути достатньою підставою для висновку про неповноту заявленої митної вартості. Відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, які свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей, поданих декларантом, а не обмежуватися припущеннями щодо можливого існування інших документів.

Крім того, відсутність документа, який би підтверджував нездійснення страхування покупцем, не може розцінюватися як порушення вимог митного законодавства, оскільки закон не передбачає обов`язку декларанта подавати докази на підтвердження відсутності певних господарських операцій чи витрат.

Отже, за відсутності будь-яких доказів фактичного здійснення страхування та понесення позивачем відповідних витрат доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому не можуть бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару або коригування її за резервним методом.

Щодо доводів відповідача про те, що митна декларація країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не належить до документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів. Відомості, що містяться у такому документі, можуть враховуватися митним органом лише у сукупності з іншими доказами та не мають самостійного визначального значення для підтвердження чи спростування митної вартості.

Крім того, форма, зміст та порядок оформлення митної декларації країни відправлення визначаються законодавством відповідної іноземної держави, а не законодавством України. Відтак декларант не має можливості впливати на порядок її оформлення, перелік реквізитів, що в ній зазначаються, або наявність чи відсутність відміток митних органів країни експорту.

При цьому відповідачем не наведено жодних доказів того, що відсутність у митній декларації країни відправлення окремих реквізитів свідчить про її недійсність, недостовірність чи впливає на правильність визначення митної вартості товару. Також митним органом не встановлено, що зазначені ним обставини призвели до неповноти або недостовірності відомостей щодо ціни товару, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Отже, посилання відповідача на відсутність у митній декларації країни відправлення дати експорту та відміток митних органів країни відправлення має виключно формальний характер, не стосується числових значень складових митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача про те, що наданий переклад митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 №310120250517245788 не містить напису «Перекладено вірно», особистого підпису перекладача та печатки підприємства, а тому не є належним, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок

При цьому, відповідачем не наведено жодних доводів щодо неправильності або неповноти виконаного перекладу, не зазначено, які саме відомості були перекладені невірно чи не дозволяли здійснити перевірку документів, а також не доведено, що відсутність зазначених реквізитів унеможливила здійснення митного контролю або вплинула на правильність визначення митної вартості товару.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем зауваження мають виключно формальний характер, не свідчать про недостовірність відомостей, поданих декларантом, та не можуть бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.

Отже, наведені відповідачем припущення ґрунтуються виключно на формальних розбіжностях у найменуванні транспортних засобів та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості та правомірність її коригування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

При цьому, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

До того ж, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, у спірному рішенні вказано, що коригування митної вартості здійснюється за резервним методом.

Крім того, митним органом зазначено, що за джерело інформації для коригування заявленої декларантом митної вартості Одеською митницею взята мінімальна митна вартість товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставна за описом оцінюваних товарів «Кабелі волоконно-оптичні для магістральних, зонових та міських мереж зв`язку загального користування...» код за УКТЗЕД - 8544700010, країни походження, виробництва та відправлення- Китай, товар №1 від 23.07.2025 №UA209150/2025/8103 на рівні - 3,3492 дол.США/кг.

Суд зазначає, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості митний орган лише констатує що коригування митної вартості буде здійснено до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено декларантом.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 29.10.2025 №UA500000/2025/000011/3 та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2025 №UA500500/2025/000717 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 3328,00 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» (вул. Шкільна, буд. 3, с. Іллічанка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67582, код ЄДРПОУ 32398592) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 року UA500000/2025/000011/3.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2025 року № UA500500/2025/000717.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄКОЛ» судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО