Рішення № 13833423, 11.01.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р.

Справа № 25/48

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс" (вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури і містобудування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення 7 784,21 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Стаднік В.І. –представник (довіреність №2012/01-07/64-в від 14.12.10);

від третьої особи: Стаднік В.І. –головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність №446/01-10/05-в від 20.10.08);

від відповідача: не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс" за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури і містобудування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення 7 784,21 грн. заборгованості, з яких 7 038,82 грн. основної заборгованості та 745,29 грн. пені.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції відповідно до договорів про розміщення спеціальної рекламної конструкції.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.11.2010 р..

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2010 р. відкладено розгляд справи на 01.12.2010 р.

01.12.2010 р. судове засідання не відбулося внаслідок перебування судді Валєєвої Т.Е. на лікарняному.

У зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2010 р. справа призначена до розгляду в засіданні суду на 22.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 р. відкладено розгляд справи на 11.01.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з’явився, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на заяву та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. №№2, 29), суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання п. 1.9 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.09.2006 р. №362 (а.с. №9) відповідачу було надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №271 від 28.09.2006 р., а саме на розміщення спеціальної рекламної конструкції (розміром 2х3,8 м) по вул. Галицькій, 163, зі строком дії до 28.09.2007 р. (а.с. №12).

У подальшому строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №271 від 28.09.2006 р. продовжено до 28.09.2008 р.

Водночас, 01.10.2008 р. між позивачем (власник) та відповідачем (користувач) укладено договір №271 про розміщення спеціальної рекламної конструкції (а.с. №41), за умовами якого позивач надає відповідачу об'єкт комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська для розміщення спеціальної рекламної конструкції, площею 15,2 м2, за адресою вул. Галицька, 163, а відповідач вносить до міського бюджету плату за розміщення спеціальної рекламної конструкції у розмірі 497,04 грн. (п. п. 1.2, 2.1 Договору).

01.01.2009 р. між позивачем (власник) та відповідачем (користувач) укладено тотожний договір №271 про розміщення спеціальної рекламної конструкції (а.с. №43), зі сплатою плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції у розмірі 551,76 грн.

01.04.2009 р. між позивачем (власник) та відповідачем (користувач) укладено тотожний договір №271 про розміщення спеціальної рекламної конструкції (а.с. №42), зі сплатою плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції у розмірі 570,00 грн.

01.11.2009 р. між позивачем (власник) та відповідачем (користувач) укладено тотожний договір №271 про розміщення спеціальної рекламної конструкції (а.с. №13), зі сплатою плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції у розмірі 678,52 грн.

Як вбачається з акта обстеження від 04.01.2011 р., складеного представниками позивача і третьої особи та комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", (а.с. №54) спеціальна рекламна конструкція, дозвіл на розміщення якої надавався відповідачу, є в наявності.

Відповідно до п. 9 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.09.2006 р. №362 оплата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу проводиться згідно із Положенням про зовнішню рекламу в м. Івано-Франківську.

Згідно із п. 6.2 Положення про зовнішню рекламу в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням XVI сесії Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001 р., (а.с. №№32-36) розповсюджувачі реклами сплачують плату за розміщення спеціальних

рекламних конструкцій на об’єктах комунальної власності відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 2.3 вказаних договорів плата за розміщення спеціальної рекламної конструкції справляється за весь строк дії дозволу (незалежно від наявності конструкції на місці, зазначеному в п. 1.1 Договору), а також за фактичний час перебування конструкції на вказаному місці поза терміном дії дозволу на її розміщення.

У п. 6.6 зазначеного положення передбачено, що плата за розміщення конструкції вноситься за кожен річний період окремо. Плата за перший річний період дії дозволу вноситься при видачі дозволу. За наступні річні періоди дії дозволу плата вноситься протягом двох перших місяців відповідного річного періоду.

Однак, за умовами п. 2.2 Договору вказаних договорів плата за розміщення спеціальної рекламної конструкції вноситься за кожний місяць окремо або поквартально.

Отже, заборгованість зі сплати плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції виникає з першого дня місяця, наступного за кварталом.

Крім того, у порядку досудового врегулювання спору третьою особою направлено відповідачу претензію з пропозицією погасити заборгованість станом на 24.12.2009 р. у розмірі 7 038,82 грн. (а.с. №11 на звороті), що підтверджується листом від 29.12.2009 р. №808/01-0/23-в та повідомленням про вручення поштового відправлення, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні та копії долучено до матеріалів справи (а.с. №11).

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 24.12.2009 р., який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. №22), відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем на суму 7 038,82 грн.

Враховуючи нездійснення відповідачем будь-якої оплати заборгованості за розміщення спеціальної рекламної конструкції за період з січня по грудень 2009 р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067, передбачає розміщення зовнішньої реклами за умови укладання договору на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 32 зазначених правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Як було зазначено вище, згідно із п. 6.2 Положення про зовнішню рекламу в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням XVI сесії Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001 р., розповсюджувачі реклами сплачують плату за розміщення спеціальних рекламних конструкцій на об’єктах комунальної власності відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання вимог ухвали суду позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом (а.с. №№55-57), однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав та звірку взаєморозрахунків не провів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату заборгованості за розміщення спеціальної рекламної конструкції за період з січня по грудень 2009 р., відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеними договорами не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 7 038,82 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

У п. 6.3 вищезазначених договорів сторонами погоджено, що за кожний день прострочення внесення плати за розміщення конструкції користувач сплачує пеню, яка розраховується з невнесеної суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати.

Відповідно до розрахунку оплати за розміщення спеціальних рекламних конструкцій в 2009р. та пені за несвоєчасну сплату позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 745,39 грн. за період з січня по грудень 2009 р. (а.с. №10).

Однак згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З вищенаведеного випливає, що нарахування пені здійснено позивачем понад встановлений законом строк.

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком пені у межах шестимісячного строку (а.с. №56 на звороті) пеня становить 470,71 грн., яка не перевищує розмір пені, розрахований судом.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 745,39 грн. підлягають задоволенню на суму 470,71 грн.

Таким чином, позов про стягнення заборгованості зі сплати плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції підлягає задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до п. 13 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст.

У зв’язку з чим, несплата плати за розміщення спеціальних рекламних конструкцій тягне за собою завдання територіальній громаді м. Івано-Франківська значних матеріальних збитків.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 –233 Господарського кодексу України, ст. 16 Закону України "Про рекламу", ст. ст. 22, 43, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс" за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління архітектури і містобудування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 7 784,21 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс" (вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 22178299) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 20568100) 7 038,82 грн. (сім тисяч тридцять вісім гривень вісімдесят дві копійки) основної заборгованості, 470,71 грн. (чотириста сімдесят гривень сімдесят одну копійку) пені, 75,09 грн. (сімдесят п'ять гривень дев'ять копійок) державного мита, 227,67 грн. (двісті двадцять сім гривень шістдесят сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог (у розмірі 274,68 грн. пені) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Е. Валєєва

повне рішення складено 17.02.11