Ухвала суду № 138333620, 14.07.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/84/26

Провадження № 2/339/118/26

У Х В А Л А

14 липня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі головуючого-судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

за участю: позивача за первісним позовом-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , його представника - адвоката Комарницького Е.Г.,

відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , її представника - адвоката Креховецької Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Болехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Долинської міської ради про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дітей, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей Долинської міської ради про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

у провадженні суду на стадії підготовчого провадження перебуває дана цивільна справа, підготовче засідання відкладено на 14 липня 2026 року.

До початку підготовчого засідання до суду надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. від 13.07.2026 про роз`єднання позовних вимог, у якому адвокат Креховецька Н.М. просить роз`єднати позовні вимоги, виділити в самостійне провадження вимоги первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання малолітніх дітей; продовжити розгляд вимоги про розірвання шлюбу в межах даної справи та вирішити її у встановленому законом порядку. У обґрунтування клопотання адвокат Креховецька Н.М. зазначила,ОСОБА_2 подано письмову заяву про визнання позову в частині вимоги про розірвання шлюбу. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо припинення шлюбу, а предметом судового розгляду фактично залишається спір щодо визначення місця проживання дітей. Разом із тим така вимога потребує обов`язкової участі органу опіки та піклування та подання ним письмового висновку. Однак Служба у справах дітей Долинської міської ради не надала суду відповідний висновок ще з лютого 2026 року. Крім того, ухвалою Болехівського суду від 10.06.2026 Службу у справах дітей Долинської міської ради було зобов`язано надати письмовий висновок до 26.06.2026. Зазначена ухвала суду повторно не виконана, будь-які повідомлення про причини її невиконання до суду не надходили. Таким чином, саме бездіяльність органу опіки та піклування є причиною, з якої суд позбавлений можливості завершити розгляд спору щодо визначення місця проживання дітей. За таких обставин подальший спільний розгляд вимоги про розірвання шлюбу та вимог щодо визначення місця проживання дітей більше не відповідає завданню цивільного судочинства. Право сторін на своєчасне вирішення питання про припинення шлюбу не може бути поставлене у залежність від тривалої бездіяльності органу опіки та піклування, який протягом кількох місяців не виконує покладений на нього законом та ухвалами суду обов`язок щодо надання письмового висновку. Фактично вимога про розірвання шлюбу не є спірною та може бути вирішена судом без очікування виконання Службою у справах дітей своїх процесуальних обов`язків. Водночас питання щодо визначення місця проживання дітей потребує подальшого збирання та дослідження доказів, участі органу опіки та піклування та отримання його письмового висновку. Роз`єднання позовних вимог забезпечить дотримання принципу розумності строків розгляду справи, процесуальної економії та ефективного судового захисту, водночас не порушуючи прав жодного з учасників процесу.

Крім цього, до початку підготовчого засідання до суду надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. від 13.07.2026 про вжиття заходів у зв`язку з повторним невиконанням ухвали суду органом опіки та піклування, у якому адвокат Креховецька Н.М. просить: 1) викликати уповноваженого представника Служби у справах дітей Долинської міської ради в судове засідання для надання пояснень щодо причин повторного невиконання ухвал суду; 2) повторно зобов`язати Службу у справах дітей Долинської міської ради надати письмовий висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей у визначений судом строк; 3) винести ухвалу про застосування до винної посадової особи Служби у справах дітей Долинської міської ради заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 148 ЦПК України, у зв`язку з повторним невиконанням ухвали суду без поважних причин; 4) постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання Службою у справах дітей Долинської міської ради покладених законом обов`язків та направити її Долинській міській раді для вжиття відповідних заходів реагування; 5) повторно зобов`язати Службу у справах дітей Долинської міської ради невідкладно надати письмовий висновок щодо визначення місця проживання дітей по даній справі.

У обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою Болехівського міського суду від 10.06.2026 Службу у справах дітей Долинської міської ради було зобов`язано надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір`ю у строк до 26.06.2026. Станом на день судового засідання зазначена ухвала суду не виконана, письмовий висновок до суду не поданий, будь-яких повідомлень про причини невиконання ухвали чи необхідність продовження строку Службою у справах дітей до суду не надійшло. Більше того, це вже не перший випадок невиконання Службою у справах дітей Долинської міської ради ухвали суду у цій справі. Таким чином, бездіяльність органу опіки та піклування має системний характер та фактично перешкоджає своєчасному розгляду справи, предметом якої є визначення місця проживання чотирьох малолітніх дітей. Невиконання судових рішень є неприпустимим, суперечить конституційному принципу обов`язковості судового рішення та підриває авторитет правосуддя. Повторне невиконання ухвали суду органом, на який законом покладено обов`язок надати письмовий висновок у справі щодо захисту прав та інтересів дітей, свідчить про очевидну неповагу до суду, принципу обов`язковості судових рішень та фактично унеможливлює своєчасний розгляд справи. За таких обставин подальше постановлення аналогічних ухвал без застосування передбачених законом заходів процесуального примусу не забезпечить їх реального виконання. З огляду на повторне невиконання ухвали суду та відсутність будь-яких повідомлень про поважні причини такого невиконання, вважає за необхідне застосувати до винної посадової особи Служби у справах дітей Долинської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу та постановити окрему ухвалу щодо допущених порушень законності. Застосування процесуального штрафу має на меті забезпечення належного виконання ухвали суду та недопущення подальшого безпідставного затягування розгляду справи. Повторне невиконання ухвали суду без повідомлення причин свідчить про неналежне виконання обов`язків та створює штучні перешкоди для розгляду справи у розумний строк, що суперечить принципам цивільного судочинства.

Крім цього, до початку підготовчого засідання до суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г. від 14.07.2026, у якому представник просить відмовити в задоволенні клопотання про роз`єднання позовних вимог, завершити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду по суті. Адвокат Комарницький Е.Г. зазначає, що саме по собі визнання однієї із позовних вимог не є безумовною підставою для їх роз`єднання. Позовні вимоги у даній справі виникають із одного комплексу сімейних правовідносин між тими самими сторонами, взаємопов`язані між собою та об`єднані судом для їх повного, всебічного й об`єктивного розгляду. Посилання заявника на те, що причиною затягування розгляду справи є виключно ненадання письмового висновку Службою у справах дітей Долинської міської ради, не відповідає фактичним обставинам справи. Так, органом опіки та піклування було призначено засідання комісії з питань захисту прав дитини з метою підготовки письмового висновку, проте ОСОБА_2 лише напередодні проведення засідання повідомила про неможливість своєї участі, у зв`язку з чим підготовка висновку була відкладена. Отже, відсутність письмового висновку органу опіки та піклування обумовлена також процесуальною поведінкою відповідачки.

Крім цього, до початку підготовчого засідання до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. від 14.07.2026 щодо заперечень представника ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Є.Г. на клопотання про роз`єднання позовних вимог. У вказаних поясненнях адвокат Креховецька Н.М. зазначила, що наведені адвокатом Комарницьким Є.Г. доводи ґрунтуються на неповному викладенні фактичних обставин справи. Відповідачкою подано письмову заяву про визнання позову в частині розірвання шлюбу. Таким чином, фактично єдиною позовною вимогою, яка потребує подальшого дослідження доказів, є визначення місця проживання малолітніх дітей. Клопотання про роз`єднання позовних вимог ґрунтується на сукупності обставин, які виникли вже після відкриття провадження у справі. Посилання представника позивача на те, що відсутність висновку обумовлена виключно поведінкою відповідачки, є безпідставними. Крім того, представником позивача залишено поза увагою, що відповідачка неодноразово вживала заходів для участі у процедурі підготовки органом опіки та піклування письмового висновку. Так, в одному із засідань комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 особисто взяла участь разом із малолітніми дітьми, однак після тривалого очікування їй було повідомлено, що її питання цього дня комісією розглядатися не буде. Одне із засідань комісії з питань захисту прав дитини було перенесено, однак воно було призначене саме на день судового засідання у даній справі, під час якого суд вирішував питання про поновлення строку на подання зустрічного позову, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду та подальший рух справи. Факт участі сторони у судовому засіданні не може розцінюватися як недобросовісна процесуальна поведінка або як зловживання процесуальними правами. При цьому, ця обставина жодним чином не пояснює, чому Служба у справах дітей протягом наступних місяців так і не підготувала письмовий висновок та повторно не виконала ухвалу суду від 10.06.2026. Фактично представник позивача намагається пояснити багатомісячну бездіяльність органу опіки та піклування перенесенням одного засідання комісії, що очевидно не може бути достатнім виправданням повторного невиконання ухвали суду. Також не заслуговує на увагу і прохання представника позивача про завершення підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті, оскільки вимога щодо визначення місця проживання дітей об`єктивно не готова до розгляду по суті через відсутність письмового висновку органу опіки та піклування.

У підготовчому засіданні 14 липня 2026 року представник відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Креховецька Н.М. підтримала клопотання про роз`єднання позовних вимог, про вжиття заходів у зв`язку з повторним невиконанням ухвали суду органом опіки та піклування, надала пояснення, аналогічні змісту вказаних клопотань та змісту письмових пояснень від 14.07.2026 щодо заперечень представника позивача на клопотання про роз`єднання позовних вимог. Крім цього, зазначила, що ОСОБА_2 у квітні на запрошення комісії органу опіки та піклування прибула з дітьми на засідання, однак їй повідомили, що розгляд їхнього питання не відбудеться. Наступне засідання комісії було призначено на 10.06.2026, тобто на день судового засідання даної справи. ОСОБА_2 прибула 10.06.2026 до суду, де вирішувалось питання про прийняття її зустрічного позову. Отже, неявка на засідання комісії 10.06.2026 була з поважних причин. З цього часу служба у справах дітей Долинської міської ради не виконує свого обов`язку, не виконує ухвал суду про надання висновку щодо розв`язання спору, унеможливлює своєчасний розгляд справи. Перебування уповноваженої особи у відпустці не є поважною причиною ненадання висновку Служби у справах дітей, оскільки такі повноваження делегуються.

Відповідач за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримала клопотання, заявлені її представником.

У підготовчому засіданні позивач за первісним позовом-відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник - адвокат Комарницький Е.Г. заперечили проти роз`єднання позовних вимог, подали заяву, у якій ОСОБА_1 відмовляється від позову в частині позовних вимог про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , просить закрити провадження у цій частині позовних вимог, від іншої частини позовних вимог не відмовляється; наслідки відмови від позову в частині розірвання шлюбу йому відомі, положення ст.206, 255, 256 ЦПК України йому відомі. ОСОБА_2 у підготовчому засіданні підтвердив про його обізнаність щодо наслідків відмови від позову. Його представник - адвокат Комарницький Е.Г. зазначив, що відмова ОСОБА_2 від позову не порушує права іншої сторони, суд не вправі відмовити у прийнятті відмови від позову. Крім цього, представник заперечив проти твердження, що орган опіки та піклування зловживає та протиправно не надає висновок щодо розв`язання спору, оскільки висновок не надано в тому числі з вини ОСОБА_2 , яка не прибула з дітьми на засідання комісії.

Крім цього, адвокат Комарницький Е.Г. зазначив, що ОСОБА_2 відмовився від вимог про розірвання шлюбу, від позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_1 не відмовляється. При цьому, вважає, що вимоги про визначення місця проживання дітей є похідними вимогами від вимог про розірвання шлюбу. Тому після відмови від вимог про розірвання шлюбу нема змісту розглядати похідні вимоги, суд не може продовжувати розгляд.

Відповідач за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Креховецька Н.М. у підготовчому засіданні заперечили проти закриття провадження у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову в частині розірвання шлюбу. Адвокат Креховецька Н.М. зазначила, що копію вказаної заяви про відмову від позову вона та ОСОБА_2 не отримали, що є порушенням ст.183 ЦПК України, відтак така заява не може бути прийнята судом. Також відмова від позову могла б бути тоді, коли б не було заяви ОСОБА_2 про визнання позову про розірвання шлюбу. Така відмова від позову в частині розірвання шлюбу є зловживанням правом та створює умови для подальшого перебування ОСОБА_2 у шлюбі, проти чого ОСОБА_2 категорично заперечує. ОСОБА_1 , подаючи первісний позов заявив вимогу про розірвання шлюбу, відтак у ОСОБА_2 не було необхідності у подачі зустрічного позову про розірвання шлюбу, натомість ОСОБА_2 подала заяву про визнання позову в частині вимог про розірвання шлюбу. Прийняття відмови від позову про розірвання шлюбу на цей час призведе до необхідності подання аналогічного позову ОСОБА_2 до Долинського суду за місцем проживання відповідача ОСОБА_1 . Отже адвокат Креховецька Н.М. наполягає щоб суд виокремив у самостійне провадження вимоги про визначення місця проживання дітей та вирішив спір про розірвання шлюбу. Крім цього, ОСОБА_1 має борг зі сплати аліментів, маніпулює, не надає документів, тому з лютого ОСОБА_2 не отримує кошти як багатодітна мати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служби у справах дітей Долинської міської ради у підготовче засідання не прибув. До суду через Електронний кабінет надійшло клопотання керівника служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання письмового висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, оскільки дане питання перебуває у процесі опрацювання та буде винесене на розгляд виконавчого комітету міської ради. При цьому, не вказано який саме додатковий строк необхідно для надання висновку.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Долинської міськоїради про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дітей, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У подальшому ухвалою від 10 червня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк для подання зустрічного позову, прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей Долинської міської ради про визначення місця проживання дітей. Об`єднано в одне провадження зустрічний позов з первісним позовом ОСОБА_1 для спільного розгляду.

Подаючи до суду зустрічний позов, ОСОБА_2 подала до суду заяву від 25.05.2026, в якій повідомила, що вона визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу, просила суд прийняти заяву про визнання позову в частині позовних вимог про розірвання шлюбу.

Щодо заяви позивача за первісним позовом-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника - адвоката Комарницького Е.Г. про відмову від позовних вимог первісного позову в частині вимог до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, що відповідно до змісту ст.13 ЦПК України передбачає: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Право позивача на відмову від позову передбачено, зокрема, статтею 206 ЦПК України.

Згідно з ч.1-ч.3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина п`ята статті 206 ЦПК України).

Згідно з п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Комплексний аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Вищевказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16 (провадження № 61-9605св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10 (провадження № 61-15945св20), від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20 (провадження № 61-17547св21), від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 (провадження № 61-12565св21).

Право позивача на відмову від позову (повністю або в частині позовних вимог) є його невід`ємним процесуальним правом, яке може бути реалізовано незалежно від того, на якій стадії перебуває судовий процес. Єдиним передбаченим законом випадком обмеження такого процесуального права позивача є ситуація, коли відмова від позову заявлена законним представником позивача і така дія суперечить інтересам особи, яку він представляє. Інших випадків неприйняття судом відмови від позову процесуальним законом не визначено. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, в Постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 947/10140/24, провадження № 61-16585св25.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 скористався своїми правами, передбаченими положеннями ч. 1 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як позивач, звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, така заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, про наслідки такої процесуальної дії позивач ознайомлений, про що вказав у заяві та зазначив у підготовчому засіданні. Наведе підтверджує усвідомлене ставлення позивача ОСОБА_1 до подання заяви про відмову від позову у частині позовних вимог та розуміння наслідків такого подання. Крім цього, інтереси ОСОБА_2 у судовому засіданні представляв адвокат, який підтримав заяву ОСОБА_2 . Повноваження адвоката Комарницького Е.Г. на підтримання такої заяви підтверджуються ордером, який містить відмітку про те, що обсяг повноважень на представництво інтересів позивача не обмежується.

Відмова від частини позовних вимог є реалізацією диспозитивного права позивача. З урахуванням наведеного, а також оскільки саме позивач вправі на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами, зокрема, правом на відмову від позову або його частини, - підстав для неприйняття судом відмови позивача за первісним позовом ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про розірвання шлюбу не встановлено, тому таке клопотання підлягає задоволенню. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.

Щодо тверджень адвоката Креховецької Н.М. про невручення (не надіслання) їй копії заяви про відмову від позову, суд враховує, що відмова від частини позовних вимог має правові наслідки насамперед для сторони позивача. При цьому, про відмову від частини позовних вимог ОСОБА_2 та його представник заявили в підготовчому засіданні (у присутності протилежної сторони), після чого позивачу за первісним позовом було надано можливість викласти вказане клопотання письмово. Отже наведена адвокатом Креховецькою Н.М. обставина не може бути підставою для відмови в прийнятті відмови від частини позовних вимог. Крім цього, нормами ст.49 ЦПК України, зокрема, частиною 5, не передбачено обов`язку позивача в разі подання ним заяви про відмову від позову подати до суду докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Не передбачено такого обов`язку і в ст.183 ЦПК України, оскільки положення частини 2 вказаної статті про необхідність додавання доказів надіслання (надання) заяви іншим учасникам справи стосуються стадії виконання судового рішення. Відтак, відсутні підстави для повернення без розгляду заяви про відмову від позову.

При цьому, у поданій заяві позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо відмови від позову в частині вимог про розірвання шлюбу суд не вбачає ознак зловживання процесуальними правами, у суду відсутні відомості про систематичність дій ОСОБА_1 (щодо подання заяв аналогічного змісту). Натомість у обґрунтування заяви про відмову від позову ОСОБА_1 та його представник у підготовчому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 переоцінив свою попередню неправильну поведінку стосовно дружини, ОСОБА_1 ; позивач за первісним позовом на цей час має намір помиритися з дружиною та відновити їхнє спільне проживання. Також представник ОСОБА_2 у підготовчому засіданні зазначив, що за наслідком відмови ОСОБА_2 від позову про розірвання шлюбу, що пов`язано з наміром ОСОБА_2 відновити шлюбні стосунки та спільне проживання сторін, є також неактуальною вимога в частині вимог про визначення місця проживання дітей, і на його думку суд не може надалі розглядати вимогу ОСОБА_2 у частині визначення місця проживання дітей, оскільки такі вимоги є похідними. Таке обґрунтування також частково свідчить про намір позивача за первісним позовом врегулювати спірні відносини в позасудовому порядку.

Однак, суд не погоджується з доводами представника ОСОБА_2 про те, що вимоги про визначення місця проживання дітей є похідними від вимог про розірвання шлюбу, оскільки вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дітей не залежить від вирішення вимоги про розірвання шлюбу. У суду відсутні підстави з власної ініціативи залишати позов ОСОБА_2 у частині визначення місця проживання дітей без розгляду чи закривати провадження у справі у цій частині. За наведених обставин даної справи суд роз`яснює позивачу за первісним позовом право подати до суду окрему заяву про залишення позову без розгляду чи відмову від позову.

Крім цього, прийняття відмови ОСОБА_2 від позову про розірвання шлюбу не є примушуванням до збереження шлюбу, оскільки не перешкоджає протилежній стороні звернутися до суду з аналогічним позовом про розірвання шлюбу. Отже права ОСОБА_2 при прийнятті судом відмови ОСОБА_1 від позову не вважаються порушеними. Також прийняття відмови ОСОБА_2 від позову про розірвання шлюбу не порушує права та інтереси інших осіб, зокрема, інтереси дітей сторін.

Щодо понесених процесуальних витрат ОСОБА_2 , суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України: у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

З урахуванням наведеного вище, оскільки судом прийнято рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання шлюбу, відтак не підлягають задоволенню клопотання представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. про роз`єднання позовних вимог, виділення в самостійне провадження вимоги первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, продовження розгляду вимог про розірвання шлюбу в межах даної справи.

Щодо заяви (листа) від імені в.о.начальника служби у справах дітей Долинської міської ради Халацької Л. №242/01-18 від 14.07.2026, яка надійшла на електронну пошту суду 14.07.2026 без скріплення кваліфікованим електронним підписом, щодо відкладення судового засідання та висловлення думки щодо клопотань адвоката Креховецької Н.М. суд зазначає наступне.

Вказану заяву суд не може взяти до уваги з таких підстав. Згідно з ч.2 ст.183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Відповідно до ч.8 ст.43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Створення електронного документа завершується накладеннямкваліфікованого електронного підпису учасника справи та надає електронному документу статусу оригіналу.

Вищевказана заява фактично є фотокопією, яка не містить ні оригіналу підпису позивача, ні кваліфікованого електронного підпису. Оскільки заява була подана через електронну пошту та не скріплена кваліфікованим електронним підписом заявника, то вказана заява не вважається такою, що підписана заявником.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, заяву від імені в.о.начальника служби у справах дітей Долинської міської ради №242/01-18 від 14.07.2026 слід повернути заявнику без розгляду.

Щодо клопотання представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. про застосування до третьої особи служби у справах дітей Долинської міської ради заходу процесуального примусу та постановлення окремої ухвали суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

За змістом ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

За правилами ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Приписи ст. 19 СК України є імперативними, тобто обов`язковими до виконання.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Відповідно до п. 74 вказаного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

При цьому, у разі виникнення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею….Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Отже, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який також зобов`язаний в силу закону надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між сторонами.

Служба у справах дітей Долинської міської ради залучена до участі в розгляді даної цивільної справи як третя особа, про що постановлено ухвали від 20.02.2026 та 10.06.2026. Копії вказаних ухвалразом з судовими повістками Служба у справах дітей Долинської міської ради отримала 22.02.2026 та 12.06.2026 відповідно.

Ухвалою Болехівського міського суду від 20.05.2026 зобов`язано орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Долинської міської ради надати суду висновок про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (фактично проживають в с.Підбережжя Калуського району Івано-Франківської області) разом із батьком - позивачем ОСОБА_1 . Встановлено строк для надання письмового висновку до 09.06.2026.

Вказану ухвалу від 20.05.2026 доставлено до Електронного кабінету третьої особи - 21.05.2026(а.с.86).

Однак до визначеного ухвалою суду строку - 09.06.2026, ні в наступні судові засідання 10.06.2026, 30.06.2026 представник третьої особи не повідомив суд про причини неподання висновку, про неможливість надати висновок або про необхідність додаткового строку для надання висновку, що зумовлювало відкладення судових засідань без урахування фактично необхідного строку для надання висновку, графіку роботи органу опіки тощо.

У подальшому ухвалою Болехівського міського суду від 10.06.2026 зобов`язано орган опіки та піклування - службу у справах дітей Долинської міської ради надати суду висновок про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із матір`ю - ОСОБА_2 (с.Підбережжя Калуського району Івано-Франківської області). Встановлено строк для надання письмового висновку до 26.06.2026.

Вказану ухвалу Служба у справах дітей Долинської міської ради отримала 12.06.2026 (а.с.149).

Однак у межах визначеного ухвалою суду строку - 26.06.2026, ні до судового засідання 30.06.2026 висновок до суду не направлено, при цьому представник третьої особи не повідомив суд про причини невиконання ухвали, про необхідність додаткового часу чи про наявність будь-яких перешкод для надання висновку, що зумовило чергове відкладення судового засідання без урахування необхідного строку для надання висновку, графіку роботи органу опіки тощо.

30.06.2026 судом було направлено до Служби у справах дітей Долинської міської ради нагадування щодо вжиття заходів з виконання вказаних ухвал суду, повідомлення про причини невиконання; також було повторно направлено копії ухвал від 20.05.2026 та 10.06.2026. Вказані ухвали отримані адресатом у електронному вигляді 05.07.2026 та 06.07.2026 - поштою.

Станом на 14.07.2026, тобто зі спливом 53 днів з дня отримання ухвали суду від 20.05.2026 вимога суду Службою у справах дітей Долинської міської ради не була виконана, висновок у відповідності до ч.5 ст.19 СК України не надано.

При цьому суд зауважує, що в направленому 14.07.2026 до суду клопотанні керівника служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. про відкладення судового засідання та продовження Службі строку на подання висновку щодо розв`язання спору - як на єдину причину відсутності висновку органу опіки та піклування вказано на відкладення розгляду вказаного питання 10.06.2026 за заявою представниці ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М.

Суд зазначає, що саме на 10.06.2026 було призначено судом чергове підготовче засідання в даній справі, про дату вказаного засідання третя особа була також повідомлена належним чином завчасно - 21.05.2026 (а.с.86).

Однак, у вказаному клопотанні керівника служби у справах дітей Долинської міської ради відсутні відомості про причину ненадання висновку за період після 10.06.2026, тобто протягом більше одного місяця, враховуючи також вимоги Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, відповідно до якого засідання комісії проводяться в разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

Також заявляючи клопотання про продовження Службі у справах дітей строку для подання висновку щодо розв`язання спору, представник третьої особи не вказав жодних часових орієнтирів, необхідних для надання висновку, що ускладнює організацію судового процесу, визначення оптимальних термінів відкладення підготовчого засідання.

Крім цього, суд зазначає, що представник органу опіки та піклування не з`явився у підготовчі судові засідання, призначені на 12.03.2026, 15.04.2026, 22.04.2026, 12.05.2026, 20.05.2026, 10.06.2026, 30.06.2026, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив; вимоги ухвал суду в частині надання висновку не виконав,через що судом неодноразово відкладалося підготовче судове засідання, що впливає на строк розгляду справи.

Відповідно до ч. 7, ч.8 ст.84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до частин 2, 3 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч.2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на невиконання протягом тривалого періоду часу Службою у справах дітей Долинської міської ради як органом опіки та піклування ухвал суду від 20.05.2026 та 10.06.2026, неповідомлення про причини неможливості їх виконання та не зазначення часу, який необхідний додатково для надання висновку, - що призводить до затягування строків розгляду справи, суд з метою забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, спонукання до добросовісного виконання учасником справи процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та усунення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, дійшов висновку про вжиття до вказаного органу опіки та піклування заходів процесуального примусу у виді штрафу (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн, в дохід державного бюджету) з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов`язків.

На підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд вважає за необхідне повторно зобов`язати орган опіки та піклування - службу у справах дітей Долинської міської ради надати суду висновок про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей сторін у справі, у відповідності до ухвал суду від 20.05.2026 та 10.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Судом не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства з боку керівника Служби у справах дітей Долинської міської ради, які містять ознаки правопорушення, відтак не вбачається підстав для постановлення окремої ухвали, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Керуючись ст.49, 148, 200, 206, 255, 256, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

прийняти відмову позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його представника - адвоката Комарницького Е.Г. від позовув частині позовних вимог до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Провадження в цивільній справі в частині первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - закрити на підставі п.4 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.

Роз`яснити, що в разі закриття провадження в справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У задоволенні клопотань представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Креховецької Н.М. про роз`єднання позовних вимог у цивільній справі №339/84/26, виділення в самостійне провадження вимоги первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, продовження розгляду вимог про розірвання шлюбу в межах даної справи, постановлення окремої ухвали щодо служби у справах дітей Долинської міської ради - відмовити.

Заяву в.о.начальника служби у справах дітей Долинської міської ради №242/01-18 від 14.07.2026 щодо відкладення судового засідання - повернути заявнику без розгляду.

Застосувати до третьої особи служби у справах дітей Долинської міської ради захід процесуального примусу у виді штрафу. Стягнути зі служби у справах дітей Долинської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44050637, місцезнаходження: м.Долина Калуського району Івано-Франківської області, пр.Незалежності, 5) штраф в дохід державного бюджету 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 гривень, на користь Державної судової адміністрації України за наступними реквізитами: ідентифікаційний код 26255795; місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; реквізити платежу: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету - 21081100).

Повторно зобов`язати орган опіки та піклування - службу у справах дітей Долинської міської ради надати суду висновок про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса фактичного проживання дітей: АДРЕСА_1 ), - у відповідності до ухвал суду від 20.05.2026 та 10.06.2026.

Встановити строк для надання письмового висновку до 03.08.2026.

Підготовче судове засідання відкласти на 10 год 00 хв 04.08.2026.

Визнати обов`язковою явку у судових засіданнях представника третьої особи служби у справах дітей Долинської міської ради.

Ухвала в частині стягнення штрафу є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Роз`яснити, що відповідно до ч.6 ст.148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20 липня 2026 року.

Суддя: М.П.Кілик