Рішення № 138333540, 16.07.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 932/20253/25

Провадження 2/193/368/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кравченко Н.О., за участю секретаря Ратушної В.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «ПУМБ» Донцова Є.О. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У позові вказувала, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 08.08.2018 року укладено кредитний договір №2001097504001, за яким позичальниці видано кредит з встановленим лімітом у сумі 6100, 00 грн., який пізніше було збільшено до 41489,36 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.09.2025 року склала 69118,58 грн., з яких: 41489,36 грн. заборгованість за кредитом; 27629,22 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 69118,58 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала суду заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, повідомила, коштів на погашення заборгованості не має. Письмовий відзив не надала.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов такого висновку.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 08.08.2018 року ОСОБА_2 (нині Погорєлова) підписала Заяву №2001097504001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), та своїм підписом підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення такого, яка розміщена на сайті банку, в повному обсязі з урахуванням умов надання послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО.(а.с.17)

У Заяві на приєднання до Договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uа, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У розділі Заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема зазначено, що відповідач, підписанням цієї Заяви надала підтвердження та запевнення що: він ознайомлений із ДКБО, тарифами банку та цілком згоден з ними; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

За умовами договору приєднання, АТ «ПУМБ» відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок у гривнях та надає кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 6100 грн, реальна річна процентна ставка складає 47,88%, реальна річна процентна ставка 57,87 %, платіжна дата 30 число місяця (лютий 28 числа), строк дії кредитного ліміту 12 місяців, зі спливом якого кредитний ліміт кожного разу продовжується на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої із сторін.

Крім того, 08.08.2018 року ОСОБА_2 підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Так, згідно пункту 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону. В СМС-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19 Розділу ІІ цього договору клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного СМС-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та перерахував відповідачці кредитні кошти.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, відповідачу за наданим кредитом неодноразово було збільшено кредитний ліміт, останній раз кредитний ліміт встановлено у розмірі 41489,36 грн.

Належних доказів незгоди відповідача зі зміненими розмірами кредитного ліміту та її звернень до позивача з відповідними заявами, суду надано не було.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001097504001 від 08.08.2018 року, станом на 13.09.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає 69118,58 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 41489,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27629,22 грн., що підтверджено випискою за даним кредитним договором про рух коштів (а.с.25-39)

Проте зобов`язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 13.09.2026 виникла заборгованість у розмірі 69118,58грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 41489,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27629,22 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож, виходячи з принципу змагальності сторін у процесі, на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Розміри кредитної заборгованості та її складові у вигляді заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків, відповідачкою не спростовані , контррозрахунку боргу не надано, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23) Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості, станом на 13.09.2025 року складає 69118,58 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 41489,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27629,22 грн

До матеріалів справи долучено виписку за рахунком ОСОБА_1 , де відображено усі операції за картковим рахунком.

З наведеного вбачається, що відповідач отримала кредит, користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідач не надала, суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед АТ «ПУМБ», не довела відсутності заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що станом на 13.09.2025 року заборгованість складає 69118,58 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 41489,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27629,22 грн та підлягає стягненню з неї на користь АТ «ПУМБ» у повному обсязі.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають до задоволення із стягненням з відповідача на користь позивача понесених ними судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (позов подано через систему «Електронний суд»).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 2001097504001 від 08.08.2018 року, яка станом на 13.09.2025 року складає 69118 (шістдесят дев`ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 58 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 41489,36 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27629,22 грн .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 20.07.2026 року.

Суддя: Н.О.Кравченко