Рішення № 13833066, 17.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.Справа № 5005/483/2011

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Вінниця

до Приватного підприємства «Вега Авто»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 5000,00 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник, дов. від 09.02.2011р.

Від відповідача: представник не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача борг за надані послуги з перевезення вантажів 5000,00 грн, посилаючись на договір № 22/04 від 22.04.2008р., заявки №326, №327.

Представник Позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надіслав до суду заяву, в якій просить провадження у справі припинити в звязку з тим, що господарським судом Дніпропетровської області у справі №28/219-09 вже вирішено спір між тими ж сторонами та з того ж предмету спору. Також надіслав відзив, в якому з позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що в даному випадку до відносин по договору експедирування повинні застосовуватися положення про договір доручення. Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже передання вантажу вантажовідправником перевізнику прирівнюється до дій спрямованих на схвалення угоди, яка вчинена представником (експедитором) в інтересах вантажовідправника. Таким чином, замовником перевезення по договору № 22/04 від 22.04.2008р. є Foseco GmbH та Відповідач (експедитор) проводить оплату послуг, наданих перевізником, з коштів, отриманих від замовника і тільки після отримання від перевізника оригіналів міжнародних товарно транспортних накладних (СМR) та актів виконаних робіт.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та справу №28/219-09, вислухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. по справі №28/219-09, що набрало законної сили, між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 - довіритель (надалі позивач) та Приватним підприємством «Вега Авто»- повірений (надалі відповідач) було укладено договір №22/04 від 22.04.2008р. (надалі Договір) про організацію транспортно - еспедиційних послуг по перевезенню вантажів в автомобільному сполученні строком дії до 31.12.2010р.

Згідно умов договору Відповідач за винагороду здійснює пошук та підбір вантажовласників (замовників або їх довірених осіб) з метою завантаження експортно імпортними вантажами автотранспортних засобів Позивача для здійснення перевезень в міжнародному автомобільному сполученні. В подальших умовах договору було зазначено, що позивач є перевізником, а відповідач експедитором, тобто фактично між сторонами склалися правовідносини перевезення, які регулюються главою 64 Цивільного кодексу України, в яких відповідач виступав замовником перевезення в інтересах інших осіб, а позивач перевізником.

Вище зазначеним рішенням встановлено, що в порушення умов Договору Позивачем на адресу Відповідача не було направлено акти виконаних робіт за спірними заявками №№ 326, 327. Також не надано доказів направлення Позивачем на адресу Відповідача оригіналів СМR з відміткою одержувача вантажу. Отже, момент оплати у відповідності до Договору за заявками №№ 326, 327 не наступив, у зв`язку із чим в позові було відмовлено.

11.01.2011р. Позивач знову звернувся до суду з позовною заявою, з того ж предмету спору, між тими ж сторонами. Але в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив інші підстави, а саме: направлення Відповідачу вище зазначених документів (поштовий опис зі штампом пошти про відправку 31.08.2010р та конверти, з якими кореспонденція повернулась за закінченням терміну зберігання) та посилається на акт здачі прийняття робіт №ОУ-0000112 на суму 27280,00 грн, акт здачі прийняття робіт № ОУ-0000111 на суму 27280,00 грн, рахунки №СФ-0000104 від 08.05.2008р. та №СФ-0000105 від 06.05.2008р., транспортні заявки № 327 від 23.04.08р. та № 326 від 22.04.2008р., СМR з відміткою отримувача вантажу 15.05.2008р.

Факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №28/219-09 від 16.06.2009р. є приюдиційними та не підлягають доведенню знову, а вище зазначені докази, надані Позивачем, є підставою для сплати Відповідачем Позивачу суми згідно заявки на його розрахунковий рахунок в строк не пізніше 10 банківських днів після надання Позивачем оригіналів рахунків і СМR з відміткою одержувача вантажу, акту виконаних робіт, податкової накладної (п. 4.5 Договору). Суд вважає, що позивач виконав свій обовязок щодо надання відповідачу документів, передбачених договором, оскільки кореспонденція була направлена відповідачу за адресою, що зазначена в договорі та в ЄДРПОУ.

В звязку з чим судом відхиляється клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки позов ґрунтується на інших підставах.

З викладеного суд доходить висновку, що перевізником виконані умови транспортної заявки щодо перевезення вантажу, а у відповідача виник обовязок щодо оплати за перевезення.

Сторонами обумовлена вартість кожного перевезення 3430 ЕВРО з оплатою в гривні по курсу НБУ на дату розвантаження, тобто загальна вартість перевезень складатиме 53480,56 грн за курсом 7,796 на 15.05.2008р.

Відповідач частково розрахувався з перевізником на суму 49 560 грн. Таким чином заборгованість становить 53480,56 грн 49 560 грн = 3920,56 грн В решті вимог слід відмовити у зв`язку з невірним розрахунком вартості перевезення.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за догово-ром перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) ван-таж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Щодо вимог, які випливають з перевезення вантажів, встановлені скорочені строки позовної давності. Разом з тим, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, що подана суду до прийняття рішення у справі (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України). Таких заяв до суду не надходило, доказів сплати цього боргу на час розгляду справи не надано та борг підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання перед позивачем з оплати перевезення, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 3920,56 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Повернути до суду справу №28/219-09.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 61, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231-232, 307-310 Господарського кодексу України господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вега Авто»49040, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахі, 2, офіс 310, код ЄДРПОУ 35113099 (р/р не відомі) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 21032, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (р/р не відомі) борг 3920,56 грн (три тисячі дев`ятсот двадцять грн 56 коп), витрати по сплаті держмита 79,97 грн (сімдесят дев`ять грн 97 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 185,02 грн (сто вісімдесят п`ять грн 02 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П.Широбокова

Повне рішення складено 15 лютого 2011 року