Ухвала суду № 138330170, 20.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/633/26

Номер провадження 1-кс/950/361/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: слідчого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника арештованого майна, адвоката - ОСОБА_3 ,

слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах власника майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12026200590000063 від 11 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України,

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 16 березня 2026 року на вантажний автомобіль «ГАЗ-3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , та повернення зазначеного транспортного засобу власнику.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді від 16 березня 2026 року у справі № 950/633/26, провадження № 1-кс/950/140/26, було накладено арешт на майно, вилучене під час огляду місця події 11 березня 2026 року, а саме вантажний автомобіль «ГАЗ-3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із деревиною в кількості 4 складометрів, а також бензопилу «Stihl MS 180».

Зазначене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026200590000063 від 11 березня 2026 року, розпочатому за частиною 1 статті 246 КК України.

Заявник зазначає, що автомобіль належить ОСОБА_5 , який не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не був обізнаний про можливе використання транспортного засобу для вчинення кримінального правопорушення та не надавав згоди на таке використання. Автомобіль був оглянутий під час проведення огляду місця події, його стан, характеристики, місце перебування та факт знаходження в ньому деревини зафіксовані у протоколі слідчої дії.

На думку заявника, подальше фізичне утримання автомобіля органом досудового розслідування не є необхідним для збереження доказової інформації, оскільки всі обставини, пов`язані з його виявленням та станом, уже зафіксовані. Автомобіль використовується власником у господарській та підприємницькій діяльності, а його тривале перебування на спеціальному майданчику спричиняє погіршення технічного стану та позбавляє власника можливості користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що з часу накладення арешту минуло понад чотири місяці, автомобіль оглянутий, його ідентифікаційні ознаки та інші обставини зафіксовані, однак жодних відомостей про проведення з автомобілем експертних досліджень або інших слідчих дій власнику не надано. ОСОБА_5 про підозру не повідомлено. Подальше утримання транспортного засобу без визначення конкретної процесуальної мети є непропорційним втручанням у право власності.

Слідчий ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Повідомив, що, на його думку, потреба в арешті майна не відпала. Матеріали кримінального провадження з 08 червня 2026 року перебувають на вивченні у слідчому управлінні ГУНП в Сумській області. За результатами вивчення можуть бути надані письмові вказівки, зокрема щодо проведення процесуальних дій, які можуть стосуватися арештованого автомобіля.

Разом із тим слідчий не зазначив, які саме слідчі або процесуальні дії планується провести з автомобілем, у який строк вони можуть бути проведені, які відомості передбачається отримати внаслідок таких дій та чому їх проведення неможливе після повернення транспортного засобу власнику.

На вимогу слідчого судді матеріали кримінального провадження № 12026200590000063 для дослідження у судовому засіданні надані не були.

З листа заступника начальника слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 20 липня 2026 року встановлено, що надати матеріали кримінального провадження неможливо, оскільки вони перебувають на вивченні у СУ ГУНП в Сумській області.

Копією супровідного листа № 109172-2026 підтверджено, що матеріали кримінального провадження в одному томі були направлені до слідчого управління ГУНП в Сумській області 08 червня 2026 року.

Дослідивши матеріали клопотання, ухвалу про накладення арешту, документи про належність автомобіля, листи органу досудового розслідування, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 2, 7 та 16 КПК України завданням кримінального провадження є не лише забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, а й охорона прав, свобод і законних інтересів його учасників та недопущення необґрунтованого процесуального примусу. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в передбаченому законом порядку.

Арешт майна відповідно до частини 1 статті 170 КПК України є тимчасовим, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавленням права на відчуження, розпорядження або користування майном. Завданням такого арешту є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження майна.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Водночас відповідність майна критеріям речового доказу не означає, що арешт такого майна повинен зберігатися необмежений час. На кожній стадії досудового розслідування має існувати актуальна процесуальна потреба в продовженні обмеження права власності, а таке обмеження повинно залишатися розумним і співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя повинен застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до надмірного обмеження правомірної діяльності особи або інших наслідків, що істотно позначаються на інтересах власника чи інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю або частково за клопотанням іншого власника чи володільця майна або його представника, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 звернула увагу, що слідчий суддя, здійснюючи функцію судового контролю за додержанням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, наділений повноваженнями не лише накладати арешт на майно, а й скасовувати його в порядку статті 174 КПК України. Такий судовий контроль повинен забезпечувати реальну, а не формальну можливість власника захистити своє право від подальшого необґрунтованого обмеження.

Європейський суд з прав людини у справі «Смирнов проти Росії» зазначив, що тривале утримання майна як речового доказу повинно зберігати розумне співвідношення з метою, заради якої його було вилучено. Держава зобов`язана забезпечити справедливий баланс між суспільним інтересом у розслідуванні кримінального правопорушення та правом особи на мирне володіння майном.

Слідчий суддя не переглядає законність ухвали від 16 березня 2026 року на момент її постановлення. Предметом розгляду є наявність або відсутність подальшої потреби в арешті автомобіля станом на час вирішення клопотання.

Ухвалою від 16 березня 2026 року арешт автомобіля був обґрунтований необхідністю забезпечити збереження речових доказів та можливість проведення невідкладних і подальших слідчих та процесуальних дій.

Водночас із часу проведення огляду місця події та накладення арешту минуло понад чотири місяці. Автомобіль був безпосередньо оглянутий 11 березня 2026 року, його ідентифікаційні ознаки, технічний стан, місце виявлення, факт знаходження в ньому деревини та інші обставини зафіксовані у протоколі огляду. Слідчий не повідомив про наявність на автомобілі слідів кримінального правопорушення, для збереження яких необхідне його подальше фізичне утримання органом досудового розслідування.

Слідчим також не наведено відомостей про призначення експертизи автомобіля, необхідність повторного огляду, проведення слідчого експерименту або іншої конкретної процесуальної дії, для якої потрібне перебування транспортного засобу на спеціальному майданчику поліції.

Сам факт перебування матеріалів кримінального провадження на вивченні у слідчому управлінні ГУНП в Сумській області не є самостійною передбаченою законом підставою для продовження арешту майна. Таке вивчення триває з 08 червня 2026 року, однак на час розгляду клопотання жодних вказівок, які б стосувалися проведення конкретних дій з автомобілем, не надано.

Довід слідчого про те, що такі вказівки можуть бути надані в майбутньому, має припущувальний характер. Імовірність виникнення в майбутньому невизначеної потреби у проведенні певних процесуальних дій не доводить існування актуальної потреби у продовженні арешту на час розгляду клопотання.

Збереження арешту не може ґрунтуватися лише на можливому розвитку подій або на припущенні, що арештоване майно може знадобитися органу досудового розслідування. Для продовження такого істотного втручання у право власності повинні бути наведені конкретні фактичні обставини, які підтверджують необхідність подальшого утримання майна, наявність ризику його приховування, пошкодження, знищення, перетворення чи відчуження та неможливість досягнути процесуальної мети менш обтяжливим способом.

Таких обставин слідчим не наведено. Матеріали кримінального провадження, за якими слідчий суддя міг би перевірити наявність актуальної потреби в подальшому арешті, органом досудового розслідування не надані.

Саме по собі визнання автомобіля речовим доказом не є безумовною і безстроковою підставою для його фактичного утримання. Відповідно до статті 100 КПК України речові докази оглядаються, фотографуються та докладно описуються, а громіздкі речові докази можуть бути повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного або обвинуваченого. Сторона обвинувачення не надала відомостей про повідомлення будь-якій особі про підозру, пред`явлення цивільного позову, можливість конфіскації автомобіля як виду покарання або наявність установлених законом підстав для спеціальної конфіскації майна його власника.

Слідчий не довів, що ОСОБА_5 знав або повинен був знати про можливе використання належного йому автомобіля для вчинення кримінального правопорушення. Не наведено й конкретних даних про те, що повернення автомобіля створить реальний ризик втрати доказової інформації або перешкоджатиме встановленню обставин кримінального провадження.

Натомість тривале утримання вантажного автомобіля позбавляє власника можливості використовувати його за призначенням, створює ризик погіршення технічного стану та спричиняє істотне обмеження правомірної господарської діяльності.

За таких обставин заявником доведено, що первинна мета арешту автомобіля була досягнута його вилученням, оглядом, фотографуванням та фіксацією необхідних відомостей. Слідчий, заперечуючи проти задоволення клопотання, не довів необхідності подальшого арешту та фізичного утримання транспортного засобу.

Слідчий суддя приходить до висновку, що продовження арешту автомобіля за відсутності визначеної процесуальної мети, конкретно запланованих слідчих дій і доведених ризиків стало непропорційним втручанням у право власності ОСОБА_5 . Подальша потреба в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Питання про скасування арешту деревини в кількості 4 складометрів та бензопили «Stihl MS 180» заявником не порушувалося, тому арешт цього майна цією ухвалою не скасовується.

Керуючись статтями 2, 7, 16, 98, 100, 131, 170, 173, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах власника арештованого майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 16 березня 2026 року у справі № 950/633/26, провадження № 1-кс/950/140/26, у частині арешту вантажного автомобіля «ГАЗ-3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 .

Арешт деревини в кількості 4 складометрів та бензопили «Stihl MS 180», накладений ухвалою слідчого судді від 16 березня 2026 року, залишити без змін.

Копію ухвали негайно вручити слідчому ОСОБА_4 та направити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12026200590000063, для організації виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_6