Ухвала суду № 138329888, 20.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"20" липня 2026 р. м ХарківСправа № 922/2505/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" (81614, Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Тростянець, вул. Зелена, буд. 3Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 54) про стягнення 262244,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 262244,28 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 254415,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 5883,62 грн., 3% річних у розмірі 1944,71 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором про надання транспортних послуг №12/03 від 12.03.2026 в частині сплати вартості наданих послуг.

17.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зареєстровано заяву про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489), згідно якої просить суд: 1. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" щодо подання позовної заяви у справі №922/2505/26 зловживанням процесуальними правами. 2. Застосувати наслідки, передбачені частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" у справі №922/2505/26 (у разі відкриття провадження у справі залишити позовну заяву без розгляду). 3. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" (код ЄДРПОУ 43896172) штраф за зловживання процесуальними правами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вище вказаної заяви зазначено, що 29.06.2026 позивач вже звертався до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №2/20/21-4) до того самого відповідача про стягнення тих самих 262244,28 грн. заборгованості за тим самим договором про надання транспортних послуг №12/03 від 12.03.2026. Заяву зареєстровано під єдиним унікальним номером судової справи 922/2340/26 та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Присяжнюку О.О.

Ухвалою від 01.07.2026 у справі №922/2340/26 позовну заяву залишено без руху. Підставою залишення без руху стало ненадання позивачем документа, що підтверджує наявність рахунку позивача, зазначеного у позовній заяві, у банку (небанківському надавачі платіжних послуг), як цього вимагає частина 7 статті 164 ГПК України. Суд встановив позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали та попередив про наслідки, передбачені частиною 4 статті 174 ГПК України. Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 01.07.2026 о 16:43; останнім днем строку на усунення недоліків суд визначив 13.07.2026 включно. Вказано, що позивач не усунув недоліки у справі №922/2340/26 у встановлений судом строк (до 13.07.2026 включно). При цьому позивач не дочекався повернення позовної заяви (яке відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України не перешкоджає повторному зверненню до суду), а натомість 15.07.2026 подав до того самого суду другу позовну заяву (вих. №2/20/26-7). Друга позовна заява за змістом дослівно повторює першу: той самий позивач, той самий відповідач, той самий предмет (стягнення 262244,28 грн. боргу за договором №12/03 від 12.03.2026, з яких 254415,95 грн. основного боргу, 5883,62 грн. інфляційних втрат та 1944,71 грн. 3 % річних), ті самі підстави та той самий перелік доданих документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі №922/2340/26 першу позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України у зв`язку з неусуненням тих недоліків, які позивач мав усунути до 13.07.2026. Друга позовна заява містить той самий недолік, що й перша. До другої позовної заяви (справа №922/2505/26), як і до першої, не додано документа, що підтверджує наявність рахунку позивача у банку (небанківському надавачі платіжних послуг). Також зазначено, що друга позовна заява містить недостовірне зазначення характеру вимог. У другій позовній заяві позивач зазначив, що "позов не містить вимог майнового характеру", хоча заяву подано про стягнення грошових коштів у розмірі 262244,28 грн., а сам позивач сплатив судовий збір за ставкою для позовів майнового характеру (1,5 % ціни позову із застосуванням коефіцієнта 0,8). Вказане додатково свідчить про недобросовісний характер повторного звернення.

Маючи невиконаний обов`язок усунути недоліки у справі №922/2340/26 та не дочекавшись повернення першої заяви, позивач подав паралельно другу, повністю тотожну й так само дефектну позовну заяву. Випадковий характер автоматизованого розподілу не спростовує зловживання: пункт 2 частини 2 статті 43 ГПК України забороняє вчинення дій, спрямованих на маніпуляцію розподілом (подання тотожних позовів), незалежно від того, який конкретно склад суду в результаті визначено.

Крім того, заявником зазначено, що незалежно від наведеного, друга позовна заява подана без додержання вимог частини 7 статті 162 та частини 7 статті 164 ГПК України (відсутній документ, що підтверджує наявність рахунку позивача), що є самостійною підставою для застосування статті 174 ГПК України.

Розглянувши вище вказану заяву, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Частинами 1, 2 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 43 ГПК України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас у частині 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу суд перевіряє доводи позивача і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (висновки Верховного Суду у постановах від 12.07.2019 у справі №910/16436/18, від 22.07.2019 у справі №910/16407/18, від 05.09.2019 у справі №910/16404/18 від 24.10.2019 у справі №910/16413/18, від 14.06.2022 у справі №910/10680/21).

У даному разі, суд перевіряючи наявність правових підстав для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами у зв`язку з поданням позову через не усунення недоліків позовної заяви з урахуванням викладених заявником обставин виходить із того, що звернення із позовом у цьому випадку є реалізацією права на повторне звернення з позовом та судовий захист в обраний позивачем спосіб.

При цьому як зазначено заявником, позивач вже звертався до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №2/20/21-4) та подав другу позовну заяву (вих. №2/20/26-7), а тому з огляду на різний вихідний номер позовних заяв, а також з огляду на частину 8 статті 174 ГПК України про те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що також зазначено у вказаній заяві, позивачем реалізовано передбачене вказаною нормою ГПК України право на повторне звернення з позовною заявою.

Водночас зазначення про наявність певних недоліків позовної заяви, які не було усунуто під час реалізації позивачем права на повторне звернення з позовною заявою з огляду на частину 8 статті 174 ГПК України не може безумовно свідчити про зловживання процесуальним правом з застосуванням судом наслідків, передбачених частиною 3 статті 43, пунктом 1 частини 1 статті 135 ГПК України, а слугує підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, що здійснюється судом після дослідження матеріалів позовної заяви з урахуванням вимог, які ставляться до позовної заяви та доданих до неї документів.

При цьому заявником зазначено, що незалежно від наведеного, друга позовна заява подана без додержання вимог частини 7 статті 162 та частини 7 статті 164 ГПК України (відсутній документ, що підтверджує наявність рахунку позивача), що є самостійною підставою для застосування статті 174 ГПК України.

Таким чином, визнання дій позивача зі зверненням з позовною заявою до суду з огляду на положення частини 8 статті 174 ГПК України такими, що є зловживанням процесуальними правами в розумінні положень частини 2 статті 43 ГПК України з застосуванням процесуальних наслідків такого звернення за відсутності для цього законних підстав є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вище вказаної заяви.

Водночас дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання вимоги немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Позовна заява надійшла до суду з використанням системи "Електронний суд", в якій заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення 262244,28 грн., а тому за звернення до суду з позовною заявою в електронній формі з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3146,93 грн.

З матеріалів позовної заяви убачається, що в якості доказів сплати судового збору було подано платіжну інструкцію №206 від 26.06.2026 на суму 3146,93 грн. При цьому згідно довідки про повторне використання платіжної інструкції від 15.07.2026 за підписом заступника начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) платіжна інструкція №206 від 26.06.2026 на суму 3146,93 грн. вже використовується в якості доказу сплати судового збору у справі №922/2340/26.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 по справі №922/2340/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 262244,28 грн. позовну заяву повернуто разом із доданими до неї документами.

Згідно з частиною 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи, що позовну заяву повернуто на підставі вище вказаної ухвали суду від 16.07.2026, а також реалізацію позивачем права на повторне звернення з позовною заявою на підставі частини 8 статті 174 ГПК України, суд приймає платіжну інструкцію №206 від 26.06.2026 на суму 3146,93 грн. в якості доказу сплати судового збору у справі №922/2505/26.

Разом з тим, згідно з пунктом 3, 4 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

З позовної заяви убачається, що позивачем визначено основну заборгованість у розмірі 254415,95 грн. При цьому в обґрунтування позовної вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 254415,95 грн. зазначено, що за умовами договору ТзОВ "Дан-Транс Експрес", на замовлення ТОВ "Імекс Макс" здійснив перевезення вантажу власним автомобілем Рено НОМЕР_1 /ВС9267ХF за маршрутом SANTA COLOMA DE QUERALT (TARRAGONA) SPAIN Краківець Корчова Муроване-Харків, а ТОВ "Імекс Макс" як замовник зобов`язувався прийняти вантаж та оплатити 5000 Євро за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку після вивантаження вантажу. В зв`язку з виконанням своїх зобов`язань, ТзОВ "Дан-Транс Експрес", 24.03.2026 виставило ТОВ "Імекс Макс" рахунок на оплату №74 на загальну суму 254415,95 грн., однак станом на 07.04.2026 року ТОВ "Імекс Макс" оплати на дані послуги не здійснено.

Водночас на першому аркуші позовної заяви зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру. При цьому з позовної заяви убачається, що позивачем визначено позовну вимогу майнового характеру про стягнення 262244,28 грн. та вказано відповідну ціну позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України, матеріали позовної заяви не містять детального та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення основної заборгованості у розмірі 262244,28 грн., що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню шляхом подання до суду такого розрахунку із детальним відображенням у ньому методики розрахунку в національну валюту (гривню) з огляду на умови договору про надання транспортних послуг №12/03 від 12.03.2026 щодо офіційного курсу НБУ до іноземної валюти (євро) та наведені у позовній заяві фактичні обставини.

При цьому на виконання положення пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України позивачу необхідно надати суду обґрунтування (уточнення) щодо змісту позовних вимог в частині вказівки у позовній заяві про те, що позов не містить вимог майнового характеру та визначення вимоги майнового характеру про стягнення 254415,95 грн.

Крім того, згідно з частиною 7 статті 162 ГПК України встановлено, що у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Матеріали позовної заяви свідчать, що позивачем, який є юридичною особою, заявляючи позовну вимогу про стягнення грошових коштів та зазначаючи у позовній заяві реквізити свого рахунку в банку не було додано до позовної заяви документ, що підтверджує наявність такого рахунку, що є недоліком позовної заяви в силу частини 7 статті 164 ГПК України, який підлягає усуненню шляхом подання до суду документу.

Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489 від 17.07.2026) - відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 20.07.2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова