Рішення № 138329493, 14.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23036/25

Провадження № 2-а/761/227/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У своїй позовній заяві просив суд:

1) Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2025 року серії 2KI №0000247035 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки сони ржування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки з паркування транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хайруліним О.Р. відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП та закрити дану справу про адміністративне правопорушення.

2) Стягнути судові витрати з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, що виступає Відповідачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень в користь ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 травня 2025 року позивачем виявлено прикріплене на належному йому транспортному засобі HONDA M-NV, номерний знак НОМЕР_1 , Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до Постанови серія 2KI №0000247035 у зв?язку із порушенням правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу HONDA M-NV, НОМЕР_1 o 10:49:41 21 травня 2025 р.

Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки, відповідно до Висновку медико-соціальної комісії йому надано третю групу інвалідності, а відтак в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року прийнято вказаний адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року здійснено перехід у розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач зазначає, що позивачем не оспорюється факт того, що транспортнии? засіб HONDA M-NW, державнии? номер НОМЕР_1 , знаходився на маи?данчику для платного паркування No А2481 за адресою проспект Оболонськии? (навпроти буд. 28-30) більше, ніж 10 (десять) хвилин.

Також вказує, що твердження позивача стосовно того, що вчинені ним діі? не були протиправними та винними, а тому не містять ознак адміністративного правопорушення - є завідомо неправдивими.

30 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, згідно з яким позивач вказує, що відповідач у відзиві не наводить жодного доказу щодо доступності місця для безоплатного паркування на момент прибуття позивача.

Позивач також зазначає, що склад адміністративного правопорушення наявний у випадку несплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування особою, у якої був такий обов?язок. Так, позивач є інвалідом III групи, а відтак на підставі закону звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, тому не є суб?єктом вказаного правопорушення.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

Постановою серії 2KI №0000247035 від 21 травня 2025 року, винесеною головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хайруліним Олегом Рашитовичем в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу HONDA M-NV, НОМЕР_1 0 10:49:41 21 травня 2025 р.

Так, згідно з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 21 травня 2025 року о 10 годині 49 хвилин залишив транспортний засіб HONDA M-NV, державний номерний знак НОМЕР_1 , на майданчику для платного паркування без оплати паркування на проспекті Оболонський (навпроти буд. 28-30) в м.Києві, чим порушив вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожного руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N? 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом також - КУпАП). У зв?язку з викладеним, головним спеціалістом - інспектором з паркування Хайруліним О.Р. застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн.

Щодо позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 9 КУпАп закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 252 КУпАП визначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов?язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування. Суб?єктом правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 КУПАП, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Дорожній знак 5.43 Правил дорожнього руху України «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Табличка 7.14 - «Платні послуги» - застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43.3 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки за платній основі.

Згідно із приміткою до статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомОю статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг

з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об?єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.

Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Частиною 11 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. N?585 було затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю (далі - Порядок), водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб і з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів.

Згідно з п. 2 розділу Загальні положення цього Порядку передбачено, що право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю.

Також, відповідно до абз.2 п.17.11.1 Правил благоустрою м.Києва, що затверджені Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 N?1051/1051, правом безкоштовного паркування користуються особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання.

Позивач є ветераном військової служби, якого було звільнено Наказом СБУ від 14.06.2024 N? 778-ОС/дск з військової служби у відставку за станом здоров?я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Відповідно до Висновку медико-соціальної комісії ОСОБА_1 надано третю групу інвалідності, що підтверджується копією виписки до акту огляду АВ № 1116725.

Щодо твердження відповідача про можливість позивача скористатися спеціально відведеним місцем для безоплатного паркування транспортних засобів на майданчику для паркування №A 2481, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не містить обмеження щодо місця паркування, якщо спеціально відведені місця зайняті або відсутні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не наводить належних та допустимих доказів щодо доступності місця для безоплатного паркування на момент прибуття позивача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Так, склад адміністративного правопорушення наявний у випадку несплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування особою, у якої був такий обов`язок.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію виписки до акту огляду АВ №1116725, відповідно до якої останній є інвалідом III групи.

Оскільки позивач на підставі закону звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, він не є суб?єктом вказаного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Оскільки правомірність накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними та допустимими доказами, а матеріали справи спростовують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У зв`язку з наведеним вище, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова від 21.05.2025 року серії 2KI №0000247035 по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 500,00 грн підлягає скасуванню.

Щодо відшкодування судових витрат, суд доходить до висновку, що оскільки адміністративний позов було задоволено, то відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України необхідно стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211, 20 гривень.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ст. 7, ч. 2 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 КУпАП, та керуючись ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 268-272, 286, 292, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову від 21.05.2025 року серії 2KI №0000247035 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки сони ржування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки з паркування транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хайруліним О.Р. відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211, 20 гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2, код ЄДРПОУ 34926981.

Суддя: