Ухвала суду № 138328465, 20.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

20 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2035/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши заяву (вхідний № 17027 від 13 липня 2026 року) представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" Кузнецової А.А. про відвід судді Ольшанченко В.І. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама", м. Харків про стягнення 1379989,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" про стягнення 1379989,84 грн, з яких: 1367568,00 грн заборгованості за фактичне користування нерухомим майном, 8889,18 грн інфляційних втрат та 3532,66 грн трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків. Після подання позивачем заяв від 15 червня 2026 року та 16 червня 2026 року про усунення недоліків ухвалою від 18 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 липня 2026 року о 12:30 годин. Явку уповноважених представників сторін у це засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2026 року позивачу також було запропоновано надати, зокрема, копію договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Кузнецовою Алісою Андріївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест".

13 липня 2026 року представник позивача - адвокат Кузнецова А.А. подала заяву про відвід судді Ольшанченко В.І. від розгляду справи № 922/2035/26 на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заяви зазначено, що 13 липня 2026 року, прибувши до підготовчого засідання, призначеного на 12:30, заявниця була усно повідомлена секретарем судового засідання про неможливість її допуску до участі в засіданні через відсутність у неї паспорта громадянина України.

За твердженням заявниці, для встановлення своєї особи вона пропонувала пред`явити посвідчення адвоката України та електронний документ у мобільному застосунку "Дія", а на підтвердження повноважень представника - оригінал ордера на надання правничої допомоги та договір про надання правничої допомоги. Проте до участі в засіданні її допущено не було. Заявниця також послалася на відмову у фіксуванні обставин її недопуску засобами звукозапису.

На думку заявниці, такі дії суперечать пункту 2 частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України та викликають обґрунтований сумнів у неупередженості й об`єктивності судді Ольшанченко В.І.

За змістом протоколу підготовчого засідання від 13 липня 2026 року секретар судового засідання доповів головуючому про неявку учасників справи та їхніх представників. Після проведення підготовчого засідання наступне засідання у справі призначено на 27 липня 2026 року о 16:00, про що учасників справи викликано ухвалою від 13 липня 2026 року.

Ухвалою судді Ольшанченко В.І. від 14 липня 2026 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, а матеріали справи передано на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід у порядку частини 1 статті 32 та частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу заяву про відвід передано на вирішення судді Хотенцю П.В.

Відповідно до частин 7 та 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно, без повідомлення учасників справи, а відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається в порядку письмового провадження.

При цьому висновок судді, якому заявлено відвід, про необґрунтованість заяви не має для судді, визначеного автоматизованою системою для остаточного вирішення питання про відвід, наперед установленого чи преюдиційного значення. Суддя, якому передано заяву, повинен самостійно перевірити наведені заявником обставини та надати їм оцінку виключно з погляду наявності підстав, установлених статтями 35 і 36 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши заяву про відвід, ухвалу від 14 липня 2026 року та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу та підлягає відводу, якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Згідно частини третьої статті 38 цього Кодексу відвід повинен бути вмотивованим.

Мотивованість заяви про відвід означає необхідність наведення конкретних фактів, які стосуються особи судді, його поведінки, зв`язків, заінтересованості або ставлення до учасників справи та які з погляду об`єктивного спостерігача можуть свідчити про відсутність безсторонності. Припущення, суб`єктивна недовіра до судді або незгода з окремими процесуальними чи організаційними діями без установлення їхнього зв`язку з поведінкою судді не є достатньою підставою для відводу.

У практиці Європейського суду з прав людини безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним і об`єктивним критеріями.

За суб`єктивним критерієм ураховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, при цьому особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне. За об`єктивним критерієм установлюється, чи існують факти, які незалежно від особистої поведінки судді можуть викликати об`єктивно виправдані сумніви щодо його безсторонності. Позиція заявника є важливою, однак вирішальне значення має те, чи ґрунтуються його побоювання на встановлених і об`єктивно підтверджених обставинах. Такий підхід відображено, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "П`єрсак проти Бельгії", "Білуха проти України" та "Мікаллеф проти Мальти".

Зі змісту заяви вбачається, що підставою для відводу визначено обставини, які, за твердженням заявниці, відбулися до її фактичної участі в судовому засіданні, а саме: повідомлення секретарем судового засідання про необхідність пред`явлення документа, що посвідчує особу; неприйняття запропонованих заявницею документів; недопущення її до участі в засіданні; відмова у фіксуванні відповідних обставин засобами звукозапису.

Водночас заява про відвід не містить тверджень про те, що до початку засідання заявниця особисто спілкувалася із суддею Ольшанченко В.І., що суддя особисто перевіряв запропоновані нею документи, відмовився їх приймати, постановив процесуальне рішення про недопущення представника до участі у справі або заборонив здійснювати звукозапис.

У заяві також не наведено конкретних відомостей про те, що секретар судового засідання діяв за попередньою чи безпосередньою вказівкою судді Ольшанченко В.І., що суддя був повідомлений про прибуття адвоката Кузнецової А.А. та запропоновані нею документи до завершення засідання або що суддя іншим способом брав участь у спірних подіях.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України секретар судового засідання перевіряє, хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, і доповідає про це головуючому.

Згідно частини 4 статті 201 Господарського процесуального кодексу України головуючий установлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.

Отже, процесуальне встановлення особи учасника справи та перевірка повноважень його представника належать до компетенції головуючого і здійснюються після відкриття судового засідання. Секретар судового засідання до відкриття засідання здійснює попередні організаційні дії, необхідні для перевірки явки та подальшої доповіді головуючому, однак не наділений повноваженнями самостійно постановляти процесуальне рішення про відмову представнику в участі у справі.

Саме тому вирішальним для оцінки заявленого відводу є не лише характер дій, про які повідомила заявниця, а наявність або відсутність доказів причетності до них судді, якому заявлено відвід. Таких доказів заявником не наведено, а матеріали справи їх не містять.

Щодо протоколу підготовчого засідання від 13 липня 2026 року суд зазначає таке.

Протокол судового засідання відображає процесуальні дії, що відбуваються після відкриття засідання, і тому сам по собі не може підтвердити або спростувати зміст спілкування особи з працівниками апарату суду до відкриття засідання чи поза його межами. Отже, зазначення у протоколі про неявку представників не є достатньою підставою для висновку, що заявниця взагалі не перебувала у приміщенні суду.

Водночас протокол не містить відомостей про постановлення суддею Ольшанченко В.І. будь-якого процесуального рішення щодо відмови у допуску адвоката Кузнецової А.А., невизнання її повноважень, неприйняття пред`явлених нею документів або заборони здійснення звукозапису.

Щодо посилання заявниці на пункт 2 частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України суд виходить із такого.

Частина 4 статті 60 цього Кодексу визначає документи, якими підтверджуються повноваження адвоката як представника, зокрема довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Документ, що підтверджує повноваження адвоката, і документ, що посвідчує особу адвоката, мають різне правове призначення. Ордер підтверджує право адвоката діяти від імені відповідного учасника справи, але сам по собі не замінює процедури встановлення особи представника.

Разом із тим суд не погоджується з можливістю загального висновку про те, що будь-який електронний документ у мобільному застосунку "Дія" не може використовуватися для посвідчення особи лише через його електронну форму.

Статтею 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" установлено, що е-паспорт та е-паспорт для виїзду за кордон використовуються на території України для посвідчення особи та пред`являються замість і без додаткового пред`явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Органи державної влади зобов`язані забезпечити можливість перевірки таких документів.

Однак із заяви про відвід неможливо однозначно встановити, який саме електронний документ у застосунку "Дія" пред`являла заявниця: е-паспорт, е-паспорт для виїзду за кордон, тимчасовий єДокумент чи інший цифровий документ. Заява також не містить відомостей про спосіб його пред`явлення, надання для перевірки динамічного електронного ідентифікатора та результати такої перевірки.

За таких обставин питання про те, чи був конкретний електронний документ належним та чи мала місце технічна можливість його перевірки, не може бути достовірно вирішене лише на підставі тверджень, викладених у заяві про відвід.

Разом із тим остаточне вирішення цього питання не є необхідним для розгляду заявленого відводу. Навіть якщо припустити, що під час організації допуску представника до судового засідання було допущено неправильне застосування положень законодавства про електронні документи, таке порушення саме по собі ще не доводить упередженості судді. Для застосування пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити об`єктивний зв`язок такого порушення з особистою поведінкою, волевиявленням, вказівками або заінтересованістю судді. У цій справі відповідного зв`язку не встановлено.

Суддя, який вирішує питання про відвід, не здійснює апеляційного чи дисциплінарного контролю за діями працівників апарату суду, не переглядає правильність організації пропуску осіб до зали судового засідання та не вирішує в межах цієї ухвали питання про наявність підстав для відповідальності відповідних працівників. Предметом розгляду є виключно наявність передбачених статтями 35 і 36 Господарського процесуального кодексу України підстав для усунення судді Ольшанченко В.І. від розгляду справи.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України окремо регулює підстави та порядок відводу секретаря судового засідання. Тому незгода з діями секретаря, за відсутності доказів того, що вони були зумовлені вказівками або позицією судді, не може автоматично переноситися на суддю та розглядатися як доказ його упередженості.

Досліджені судом попередні судові рішення у справі також не містять висловлювань судді Ольшанченко В.І., які б свідчили про сформоване до розгляду справи по суті ставлення до позивача або його представника. Ухвалою від 10 червня 2026 року позивачу було надано можливість усунути недоліки позовної заяви, а після їх усунення ухвалою від 18 червня 2026 року провадження у справі відкрито. Зазначені процесуальні рішення відображають звичайний рух справи та не свідчать про особисту заінтересованість судді або нерівне ставлення до учасників процесу.

Заява про відвід не містить відомостей про родинні, професійні, майнові чи інші зв`язки судді Ольшанченко В.І. з учасниками справи, його пряму або опосередковану заінтересованість у результатах її розгляду, висловлення наперед сформованої позиції щодо предмета спору чи інші конкретні обставини, які об`єктивно могли б викликати сумнів у його неупередженості.

Суб`єктивне сприйняття заявницею обставин, пов`язаних із її недопуском до участі в підготовчому засіданні, заслуговує на належну процесуальну перевірку, проте за відсутності доказів причетності судді Ольшанченко В.І. до відповідних дій не утворює самостійної підстави для його відводу.

Об`єктивно поінформований сторонній спостерігач, маючи у своєму розпорядженні встановлені матеріалами справи факти, не мав би достатніх підстав для висновку, що суддя Ольшанченко В.І. виявив особисту упередженість щодо позивача або його представника чи що спірні організаційні дії були проявом заінтересованості судді в результаті розгляду справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, оскільки у заяві не наведено та матеріалами справи не підтверджено обставин, передбачених статтями 35 і 36 Господарського процесуального кодексу України, які б стосувалися особи судді Ольшанченко В.І. та викликали об`єктивно обґрунтований сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Висновки цієї ухвали стосуються виключно наявності підстав для відводу судді. Вони не є висновком про правомірність чи неправомірність дій працівників апарату суду і не позбавляють учасника справи права порушити питання щодо обставин недопуску до судового засідання, повноти фіксування судового процесу та забезпечення реалізації процесуальних прав у передбаченому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 32, 35, 36, 38, 39, 60, 64, 201, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вхідний № 17027 від 13 липня 2026 року) представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" Кузнецової А.А. про відвід судді Ольшанченко В.І. по справі № 922/2035/26

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 20.07.2026.

СуддяП.В. Хотенець