Рішення № 138327318, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/5518/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5518/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041)

до

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРПОУ 38618785)

про стягнення заборгованості 44 088, 43 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у розмірі 44 076, 59 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн, 3 % річних у розмірі 0, 85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку 21, по вул. Сосницькій, у тому числі й до кв. 61, в м. Києві, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ» на підставі ліцензії. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року, за посиланням: https://tec4.kiev.ua. Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою). Проте, Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між Відповідачем та Позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів Споживачами послуг, власниками квартири чи її мешканцями до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з метою їх ідентифікації - не надавалася. У той же час, Позивач зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири за адресою: м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21 кв. 61 є Товариство з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38618785). Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за відповідачем 15.12.2021 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 3176, виданий 15.129.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, у квартирі № 61, по вул. Сосницькій, 21, в м. Києві - відсутні особи, місце проживання яких зареєстровано за вищевказаною адресою.

Позивач зазначає, що у будинку 21, по вул. Сосницькій, в місті Києві , відсутній прилад комерційного (будинкового) обліку споживання гарячої води, а відповідно, мешканцям будинку нараховуються кошти за надані послуги з гарячого водопостачання на підставі показників розподільних (індивідуальних) засобів обліку Споживачів, які встановлені в квартирах, а в разі відсутності розподільних (індивідуальних) засобів обліку - по нормі споживання, з урахуванням кількості осіб, місце проживання яких зареєстровано у квартирі. До квартири надається послуга з постачання гарячої води. Відповідач не надавав до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» документів чи іншої інформації про те, що в квартирі встановлені розподільчі (індивідуальні) засоби обліку споживання гарячої води, а також не надавав виконавцю послуги інформацію щодо кількості зареєстрованих чи фактично проживаючих у квартирі осіб, що користуються послугою. Оскільки в квартирі наявне гаряче водопостачання та квартира у теплопостачальній організації обліковується як така, що не обладнана (розподільними) індивідуальними засобами обліку споживання гарячої води, Позивач здійснює мінімально можливе нарахування Відповідачу коштів за надані послуги з гарячого водопостачання по нормі споживання до квартири з розрахунку на 1 особу. Так само, оскільки власник/наймач житлових приміщень не надав до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» інформацію про кількість зареєстрованих осіб або інформацію про те, що у приміщені не зареєстровано жодної особи та при відсутності в квартирі встановленого індивідуального засобу обліку споживання гарячої води, Позивач здійснює Відповідачу мінімально можливе нарахування коштів за надані до квартири послуги з гарячого водопостачання з розрахунку па 1 особу. Позивач зазначає, що Відповідач з березня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 в розмірі 44 076, 59 грн., та включає в себе: заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн., заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн., абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн. Також на суму заборгованості, Позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн. та 3% річних у розмірі 0, 85 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 03.06.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що з аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом). Стосовно алгоритму розрахунку вартості та обсягу опалення, який повинен був би бути зазначений в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за період з березня 2024 по 31.12.2025 року (по кожному місяцю), Позивач не надав до позовної заяви ні таких актів ні самого алгоритму розрахунку заборгованості що виникла. Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість наданого розрахунку теплового навантаження, а також заявленого Позивачем до стягнення боргу за відпущену теплову енергію, без наявності актів про підключення житлового будинку до мережі (системи) теплопостачання (у зв`язку із опалювальним сезоном) за період з березня 2024 по 31.12.2025 року, доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії у відповідному обсязі до нежитлового приміщення, яке належить Відповідачу, та доказів на підтвердження її вартості виникають складнощі із доведенням факту фактичного підключення будинку до мережі (системи теплопостачання) та надання обсягу наданої теплової енергії Відповідачу. Позивач не підтвердив наданими документами обсяг Поставленої відповідачу теплової енергії, не надав жодних алгоритмів розрахунку обсягу наданого опалення, докази направлення Відповідачу актів-рахунків що містять відомості передбачені статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Також Позивачем не надано помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії, алгоритму помісячних нарахувань, а саме: скільки було поставлено теплової енергії до будинку, яка методика розподілення кількості теплової енергії окремо кожному споживачу житлових та нежитлових приміщень, з урахуванням розміру теплового навантаження будинку та всіх споживачів, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості. Відповідач звертає увагу, що Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю індивідуального приладу обліку гарячої води у квартирі та відсутністю даних про зареєстрованих осіб, він здійснював нарахування «по нормі споживання з розрахунку на 1 особу», посилаючись на Розділ ІХ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (наказ Мінрегіону № 315). Позивач стверджує, що за відсутності відомостей про зареєстрованих осіб кількість осіб не може бути меншою за кількість житлових кімнат у квартирі. Проте такий підхід суперечить загальним принципам цивільного права та доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України (або аналогічної норми ГПК України), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач достовірно знав про відсутність зареєстрованих осіб, а отже, створює штучну правову презумпцію «фактичного споживання» послуги віртуальною особою, що є неприпустимим. За відсутності споживачів (зареєстрованих чи проживаючих) та за відсутності приладів обліку, обсяг споживання послуги з постачання гарячої води дорівнює нулю. Відсутність актів-рахунків складених відповідно до ст. 8-11 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та доказів їх своєчасного направлення засобами Укрпошти на адресу Відповідача. Відповідно статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі Закон), рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. При цьому, Відповідач зазначає, що не вчиняв жодної з вище перелічених дій: підписаних заяв не надавав, жодного рахунку Позивача не сплачував, послугами Позивача фактично не користувався через повне непроживання у квартирі та відсутність у ній будь-яких осіб. За відсутності укладеного договору, поданої заяви-приєднання чи фактичного споживання послуг (що підтверджується відсутністю проживаючих/зареєстрованих осіб), правовідносини приєднання (акцепту) між Позивачем та Відповідачем не виникли. У матеріалах даної справи Позивач не надав жодних доказів направлення проєкту договору чи заяви-приєднання на адресу Відповідача. Позивачем не долучено ні поштових описів вкладення, ні фіскальних чеків, ні повідомлень про вручення поштового відправлення, які б свідчили про належне ознайомлення Відповідача з умовами договору та пропозицією його укласти. Окрім цього, Відповідач не міг «продовжувати споживати теплову енергію та гарячу воду», оскільки з моменту набуття права власності ніколи не проживав у зазначеному приміщенні, будь-які інші особи (орендарі чи зареєстровані особи) у квартирі також відсутні, що документально підтверджено самим Позивачем. Матеріали позовної заяви не містять належних і достатніх доказів щомісячного формування та направлення на адресу Відповідача актів-рахунків із детальним відображенням періоду нарахування, діючих тарифів та фактичних обсягів теплової енергії, визначених згідно з вимогами статей 9- 11 цього Закону. Позивачем не надано прозорого та зрозумілого алгоритму помісячних розрахунків, який би дозволив суду та Відповідачу перевірити, яка саме кількість теплової енергії зайшла до будинку № 21 по вул. Сосницькій, та яким чином здійснювався її помісячний розподіл між житловими та нежитловими приміщеннями з урахуванням Методики розподілу.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 04.06.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що Відповідач зобов`язаний оплатити Позивачу усі фактично спожиті ним послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання) у повному обсязі. Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (Відповідачів) від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року, за посиланням: https://tec4.kiev.ua. Таким чином, з 13 листопада 2021 року й до даного часу, між виконавцем комунальних послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та мешканцями будинку 21, по вул. Сосницького, в м. Києві, укладені індивідуальні публічні договори-приєднання про надання послуг, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач звертає увагу, що Система централізованого опалення та гарячого водопостачання у багатоквартирному будинку є обов`язковим елементом, який має бути передбачений проектно-технічною документацією на багатоквартирний будинок, а також наявність діючої системи централізованого опалення та гарячого водопостачання у багатоквартирному будинку є обов`язковою умовою при введенні багатоквартирного будинку в експлуатацію. Таким чином, позивач не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання безпосередньо до квартири споживача, оскільки надає послуги з постачання теплової енергії не окремо до кожної квартири, а в цілому до багатоквартирного будинку відповідача та інших будівель, які знаходяться на території Дніпровського та Дарницького районів м. Києва і це є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування. Самовільне відключення споживачем приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється тане є підставою для не проведення Виконавцем розподілу загальних обсягів споживання послуг на приміщення споживача. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Будь-якого доказу, зокрема акту про відключення будинку чи квартири відповідача від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому відповідач має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг. Також Позивач зазначає, що відповідач, до моменту подання позовної заяви до суду, звертався до ТОВ «Євро-Реконструкція» з заявою про відключення його квартири від гарячої води та опломбування запірних вентилів, а позивачем було проведено таке відключення та опломбування, відповідачем до матеріалів справи не надано. Також, до моменту подання позовної заяви до суду звертався до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з повідомленням (уточненням) про зміну кількості зареєстрованих та фактично проживаючих осіб у квартирі, Відповідачем не надано. Отже, протягом спірного періоду мешканці квартири не звертались до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щодо: уточнення кількості зареєстрованих та/або фактично проживаючих осіб у квартирі; підтвердження не проживання в квартирі перед Позивачем, неналежної якості отриманих комунальних послуг, а тому правові підстави для звільнення Відповідача від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, - відсутні. Позивач також зазначає, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щомісячно формує для всіх споживачів послуг та надає у паперовому вигляді, рахунки на оплату наданих послуг, шляхом їх розміщення у поштових скриньках багатоквартирних житлових будинків, по місцю надання послуги, які за формою та змістом відповідають вимогам ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31.01.2020 ВИМОГАМ до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, в яких зазначається деталізована інформація для споживача щодо обсягу наданих послуг, із зазначенням інформації про показних комерційних й розподільчих засобів обліку. Вищевказаними Вимогами до формування рахунків та іншими нормативними актами, не передбачено надсилання споживачам рахунків з оплати наданих комунальних послуг на поштову адресу із доказами такого відправлення. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», на виконання чинного законодавства України, щомісячно, починаючи з липня 2014 року і дотепер, на адресу усіх споживачів, направляє рахунки на оплату на паперовому носії, які, за загальним правилом, відповідальною особою розміщуються в поштових скриньках споживачів, та в яких детально відображається обсяг наданих послуг та нараховані за надані послуги кошти, існуючий розмір боргу, у разі його наявності, повідомляється про те, що показання квартирних засобів обліку щомісяця мають зніматися споживачами та надаватися виконавцю послуг, із зазначенням номерів телефонів, електронних адрес та наявних сервісів, за допомогою яких здійснюється зв`язок з теплопостачальною організацією, а також інша інформація, з якої Товариство виходить, визначаючи розмір коштів до сплати. Також, споживачі комунальних послуг для отримання поточних рахунків на оплату можуть безпосередньо звернутися в прийомні години до Центру обслуговування споживачів ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за адресою: 02094, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 3 (житловий фонд) чи до Департаменту енергозбуту ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за адресою: 02094, м. Київ, пров. Гната Хоткевича, буд. 2 (нежитлові приміщення).

Таким чином, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», у щомісячних рахунках (квитанціях) за надані послуги з постачання теплової енергії зазначає показання вузлів обліку (будинкового лічильника) теплової енергії на початок та кінець розрахункового періоду, а тому, Відповідач жодних прав Позивача, як споживача послуг, не порушує. Показання вузла комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії не є відомостями (інформацією), яка є виключно в розпорядженні надавача комунальної послуги ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», до якої має доступ виключно Позивач. Показники комерційного (будинкового) засобу обліку є загальнодоступними даними для всіх Споживачів послуг у багатоквартирному будинку та знімаються виконавцем послуги із засобу обліку, який знаходиться у будинку. Зазначена у них інформація додаткового завірення знятих відомостей спожитих послуг теплової енергії на підставі показань комерційного засобу обліку не потребує. усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу. За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку. Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається в одиницях виміру (Гкал) та розподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно. При цьому при розподілі не враховується фактичне споживання гарячої води в одиницях виміру (куб м) у приміщенні споживача. Таким чином, вартість наданих Споживачам послуг з постачання теплової енергії складається: нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників розподільного (індивідуального) засобу обліку, встановленого у квартирі (у разі відсутності розподільного (індивідуального) засобу обліку - на підставі показників комерційного (будинкового) засобу обліку); донарахування до мінімального споживання теплової енергії (при наявності розподільного (індивідуального) засобу обліку теплової енергії, встановленого у квартирі); постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Вартість наданих Споживачам послуг з гарячого водопостачання складається: нарахування за спожиту гарячу воду на підставі показників розподільного (індивідуального) засобу обліку, встановленого у квартирі; за відсутності розподільного (індивідуального) засобу обліку - по нормі споживання чи на підставі показників комерційного (будинкового) засобу обліку, відповідно до кількості проживаючих осіб; функціонування системи гарячого водопостачання будинку.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив Відповідача.

У поданих до суду 09.06.2025 запереченнях на відповідь позивача на відзив Відповідач зазначає, що не заперечує, що з 15.12.2021 є власником квартири за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, буд. 21, кв. 61, а також не заперечує загального обов`язку власника нерухомого майна нести витрати на його утримання та оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги у випадках та порядку, передбачених законодавством. Разом з тим, сам по собі факт належності Відповідачу права власності на квартиру не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог. Предметом доказування у даній справі є не лише наявність у Відповідача статусу власника нерухомого майна, а насамперед фактичний обсяг наданих послуг, правильність здійснених нарахувань, дотримання Позивачем вимог чинного законодавства при визначенні вартості послуг, а також документальне підтвердження заявленої до стягнення суми. Позивач у своїй відповіді на відзив фактично обмежився посиланням на норми законодавства, які визначають обов`язок власника оплачувати житлово-комунальні послуги, однак не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували порядок формування заявленої до стягнення заборгованості, алгоритм нарахування вартості послуг, наявність або відсутність вузла комерційного обліку теплової енергії у спірний період, а також підстави визначення обсягів споживання теплової енергії та гарячого водопостачання. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житловокомунальні послуги» споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім послуг з постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні понад 30 календарних днів за умови належного документального підтвердження такої відсутності. Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких зареєстрованих осіб та фактичне непроживання у квартирі, нарахування плати за послугу з постачання гарячої води є безпідставним, оскільки фактичне споживання такої послуги за вказаних обставин є неможливим. Крім того, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний обсяг теплової енергії, поставленої до приміщення Відповідача протягом спірного періоду. Відповідач зазначає, що у разі відсутності індивідуального обліку Позивач зобов`язаний надати суду повний та зрозумілий розрахунок нарахувань із зазначенням методики визначення обсягу теплової енергії, що припадає на конкретного споживача. Однак до матеріалів справи не додано: 1. помісячних показників будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії; 2. розрахунків фактичного обсягу теплової енергії, поставленої до будинку у кожному місяці спірного періоду; 3. алгоритму розподілу теплової енергії між окремими споживачами житлових та нежитлових приміщень; 4. відомостей щодо застосованого теплового навантаження; 5. актів підключення будинку до системи теплопостачання за кожний опалювальний сезон спірного періоду; 6. актів закінчення опалювальних сезонів; 7. актів готовності будинку до опалювального сезону; 8. актів звірки взаєморозрахунків; 9. рахунків та актів-рахунків, передбачених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; 10. доказів направлення таких документів Відповідачу. Фактично Позивач обмежився наданням одностороннього розрахунку заборгованості без документального підтвердження вихідних даних, покладених в основу такого розрахунку. За відсутності зазначених документів суд позбавлений можливості перевірити правильність застосованої Позивачем методики розрахунку, встановити фактичний обсяг поставленої теплової енергії, перевірити достовірність нарахувань та визначити реальний розмір заявленої до стягнення заборгованості. Таким чином, доводи Позивача, викладені у відповіді на відзив, не спростовують заперечень Відповідача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/5518/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» надійшла заява про вступ у справу як представника.

03.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» надійшов відзив на позовну заяву.

03.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» надійшло клопотання про витребування доказів.

04.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надійшла відповідь на відзив.

09.06.2026 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надійшла відповідь на відзив.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» надійшли додаткові пояснення на відповідь на відзив.

16.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» про витребування доказів від 03.06.2026 відмовлено.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку 21 по вул. Сосницького, як теплопостачальною організацією, з 01.07.2014 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення №198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням №1159 від 21.06.2016.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири за адресою: м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21 кв. 61 є Товариство з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38618785).

Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за відповідачем 15.12.2021 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 3176, виданий 15.129.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, у квартирі № 61, по вул. Сосницькій, 21, в м. Києві - відсутні особи, місце проживання яких зареєстровано за вищевказаною адресою.

Позивач зазначає, що Відповідач з березня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 в розмірі 44 076, 59 грн., та включає в себе:

заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн.,

заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн.,

абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн.

Також, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, що є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та відповідач заперечення, а саме копії: розрахунку суми боргу про стягнення заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, станом на 31.12.2025 року; розрахунку суми боргу про стягнення заборгованості за отримані послуги з гарячого водопостачання, станом на 31.12.2025 року; розрахунку заборгованості з абонентського обслуговування, станом на 31.12.2025 року; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва щодо зареєстрованих у квартирі осіб; Акту постановки на облік засобу комерційного обліку теплової енергії; Акту готовності вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальні періоди 2024 - 2025 років; Акту про виявлення непрацездатності вузла комерційного обліку Споживача від 30.01.2025; Акту демонтажу приладу обліку теплової енергії від 26.02.2025; Акту про виявлення непрацездатності вузла комерційного обліку Споживача від 01.04.2025; Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки від 15.04.2025; Акту монтажу приладу обліку теплової енергії від 22.04.2025; Акту готовності вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальні періоди 2025 - 2026 років; Показники обліку спожитої теплової енергії за період з 01.03.2024 по 29.12.2024, з 28.10.2025 по 28.03.2026; нарядів на підключення та відключення централізованого опалення у будинку за період з 2024 по 2026 роки; витягу з ЄДР Позивача; витягу із Статуту Позивача; ліцензії Позивача;

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 частина 3).

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

13.10.2021, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий договір про надання послуг з постачання гарячої води опубліковані на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" за посиланням: https://tec4.kiev.ua.

Однак, сторонами не були укладені договори про надання послуг на постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води.

За нормами ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Матеріалами справи встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири за адресою: м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21 кв. 61 є Товариство з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38618785

Таким чином, у даному випадку, відповідач як власник квартири, що отримує житлово-комунальні послуги, є індивідуальним споживачем.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір на постачання теплової енергії та договір про надання послуги з постачання теплової енергії та договір про надання послуг з постачання гарячої води є укладеними з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Матеріалами справи встановлено, що Облік спожитої теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку 21, по вул. Сосницькій, в місті Києві здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ-10 М - заводський номер 7564, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії (централізоване опалення), мешканцями Будинку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надавало відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з березня 2024 по березень 2026, що підтверджується копіями корінців нарядів на підключення та відключення об`єктів теплоспоживання №598/1 від 28.03.2024, № 2510/1 від 30.10.2024, 368/1 від 24.03.2025, № 3028/1 від 29.10.2025, № 741/1 від 24.03.2026, актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, актами №434 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2024-2025 р.р., та в опалювальний період 2025- 2026 р.р., звітами показників будинкового засобу обліку за спірні періоди (з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 29.10.2024 по 28.11.2024, з 01.12.2024 по 29.12.2024, з 28.10.2025 по 27.11.2024, з 01.12.2025 по 22.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026, з 01.02.2026 по 28.02.2026, з 01.03.2026 по 28.03.2026) які є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 28.03.2018 року у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 року у справі №910/6654/17 та від 12.10.2018 року у справі №910/30728/15.

Також матеріалами справи встановлено, що у період з 30.01.2025 по 15.04.2025 було виявлено непрацездатність засобу комерційного обліку, нарахування коштів за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2025 по 22.04.2025 здійснювалося з урахуванням показників засобу комерційного обліку теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, що підтверджується копіями Актів про виявлення непрацездатності засобу обліку від 30.01.2025, 01.04.2025.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Суд враховує, що Відповідач не надав суду доказів того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку 21, по вул. Сосницькій, в місті Києві так і безпосередньо до квартири 61.

Порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843.

Встановлено, що наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг при дотриманні певних умов:

1.1 При тимчасовій відсутності всієї сім`ї: за умов відключення працівниками житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) холодної та гарячої води та опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення послуг працівниками житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) згідно з письмовою заявою наймача (власника) квартири (приватного будинку).

1.2. При тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї: за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію (Виконавця послуг) та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї.

Винятком є випадки, коли наймач (власник) квартири (приватного будинку) або члени його сім`ї перебувають на стаціонарному лікуванні, санаторно-курортному відпочинку, терміни якого підтверджено лікарняним, путівкою та ін.

Звільнення від оплати здійснюється за період тимчасової відсутності не менше одного місяця. Для звільнення від оплати наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи:

У випадку, передбаченому пунктом 1.1 (При тимчасовій відсутності всієї сім`ї): заяву в житлово-експлуатаційну організацію (Виконавця послуг) про відключення холодної і гарячої води та опломбування запірних вентилів із зазначенням періоду тимчасової відсутності; · акт житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) про відключення та опломбування вентилів холодної і гарячої води;

Перерахунок проводиться після відновлення надання послуг, якщо не порушено цілісності опломбування мереж (у випадку передбаченому пункт 1.1).

У випадку передбаченому пунктом 1.2 (при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї: заяву в житлово-експлуатаційну організацію (до Виконавця послуг) про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та місця перебування; документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою); для працюючих - довідку з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження).

При цьому, відповідач не звертався до ТОВ «Євро-Реконструкція», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, кв. 61 про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду Відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав Позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пунктом 56 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що Позивач надавав Відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц. Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КМТ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і відведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частина друга статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.

Розділом IV затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, передбачений порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, а саме: 12. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані проводити оплату за опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Розділом V Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, визначені вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку.

Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається: нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі споживача); донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі); постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби; функціонування системи опалення.

Вартість наданих споживачам послуг з гарячого водопостачання складається: нарахування за спожиту гарячу воду на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (у разі відсутності індивідуального засобу обліку по нормі споживання на кількість проживаючих осіб чи по показниках будинкового засобу обліку відповідно до кількості проживаючих осіб); функціонування системи гарячого водопостачання будинку.

Відповідно до вимог Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (зі змінами), комерційний облік послуги ведеться вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі з урахуванням показань вузлів розподільного обліку гарячої води споживачів. У разі ненадання у визначений договором строк споживачем(ами) виконавцю показань індивідуального(их) вузла(ів) розподільного обліку гарячої води, виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким(ими) споживачем(ами) послуги за попередні 12 місяців. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку таким(и) споживачем(ами) виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним(н), а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.

Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку гарячої води, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями вузла комерційного обліку (загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку) та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України від 22 листопада 2018 року № 315 (в редакції наказу від 28 грудня 2021 року № 358).

Згідно пункту 2 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалювальним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії до мінімального середнього питомого споживання теплової енергії на опалення будівлі.

Показання індивідуальних вузлів розподільного обліку зазначаються у рахунку на оплату наданих послуг, який кожен споживач отримує від виконавця індивідуально.

Крім цього, по особових рахунках споживачів також нараховуються витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ).

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води: за умови наявності циркуляції - 20 % ; при непрацюючій циркуляції - 10 %.

Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.

За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування; внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається в одиницях виміру (Гкал) та розподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно. При цьому при поділі не враховується фактичне споживання гарячої води в одиницях виміру (куб приміщенні споживача).

Підставою для розрахунку є звіти з показаннями приладів будинкового засобу обліку теплової енергії.

Таким чином, показники будинкового засобу обліку теплової енергії та засобів вимірювальної техніки питної води, встановлені перед водопідігрівачами, в опалювальні періоди розподіляються окремо на спожиті послуги по опаленню будинку та на спожиті послуги з гарячого водопостачання, а не в опалювальний період - визначають кількість споживання гарячої води та функціонування системи.

Показники будинкового засобу обліку теплової енергії (опалення) розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень, а показники гарячої води по переданих споживачами будинку показниках індивідуальних засобів обліку чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб.

Статтею 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону: 1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря; 2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.

Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.

У разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що в будинку 21, по вул. Сосницькій, в місті Києві, відсутній прилад комерційного (будинкового) обліку споживання гарячої води, а відповідно, мешканцям будинку нараховуються кошти за надані послуги з гарячого водопостачання на підставі показників розподільних (індивідуальних) засобів обліку Споживачів, які встановлені в квартирах, а в разі відсутності розподільних (індивідуальних) засобів обліку - по нормі споживання, з урахуванням кількості осіб, місце проживання яких зареєстровано у квартирі.

Також Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки власник/наймач житлових приміщень не надав до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» інформацію про кількість зареєстрованих осіб або інформацію про те, що у приміщені не зареєстровано жодної особи та при відсутності в квартирі встановленого індивідуального засобу обліку споживання гарячої води, Позивач здійснює Відповідачу мінімально можливе нарахування коштів за надані до квартири послуги з гарячого водопостачання з розрахунку па 1 особу.

Частиною першою статті 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Водночас, згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач як споживач послуг, березня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року з отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 в розмірі 44 076, 59 грн., та включає в себе: заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн.; заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн.; абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що Позивач не надав до суду Акта готовності вузла комерційного обліку теплової енергії щодо об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, буд. 21, кв. 61 за 2024 рік, а також документи, які підтверджують технічний стан та допуск вузла обліку до експлуатації; документи щодо алгоритму, методики та порядку здійснення нарахування вартості послуг теплопостачання за спірний період із зазначенням нормативно-правових актів, які були застосовані при здійсненні відповідних розрахунків; підтверджуючі документи щодо способу визначення обсягу спожитої теплової енергії та порядку нарахування вартості послуг у разі відсутності або непрацездатності вузла комерційного обліку теплової енергії у 2024 році та документи, що підтверджують початок та закінчення опалювальних сезонів у будинку за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, буд. 21 за період, за який Позивачем здійснено нарахування заборгованості, а саме акти готовності будинку до опалювального сезону, акти підключення до теплопостачання та акти завершення (відключення) опалювального сезону.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2026 у справі № 701/2330/22, Верховний Суд виснував наступне: «Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що заявник не замовляв, не отримував, не може та не мав наміру отримувати від КП «Смілакомунтеплоенерго» послуги з централізованого опалення і не надавав прямої чи двозначної згоди на її придбання, є безпідставними, оскільки у правовідносинах з постачання теплової енергії в багатоквартирному будинку волевиявлення окремого власника квартири обмежене специфікою інженерної інфраструктури будівлі. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за самим фактом їх реального постачання до будинку. Оскільки квартира заявника є невід`ємною частиною єдиного теплового контуру будинку, у цій справі не доведено, що вона була відключена від внутрішньобудинкових мереж у встановленому законом порядку, то заперечення щодо «відсутності згоди» чи «наміру» не звільняють заявника від законодавчого обов`язку відшкодувати вартість фактично поставленого тепла, яке забезпечувало підтримання належного санітарно-технічного стану всього будинку. Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглядали питання, які знаходяться поза межами позовних вимог та за відсутності доказів, які підтверджують вказані обставини, а саме питання підключення квартири заявника до системи централізованого опалення; питання факту надання послуг КП «Смілакомунтеплоенерго» заявнику з теплопостачання; питання того чи заявник є споживачем послуг з постачання теплової енергії, Верховний Суд відхиляє, оскільки саме ці обставини становлять предмет доказування у цій категорії справ.»

Отже, факт надання послуг підтверджується належними доказами, а самі лише заперечення споживача не спростовують факту їх надання; обов`язок з оплати виникає за фактично отримані послуги, якщо не доведено відключення від мереж або відмову від отримання послуг.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості з огляду на ненадання позивачем актів готовності вузла комерційного обліку, документів щодо алгоритму нарахування, технічного стану вузла обліку, початку та закінчення опалювального сезону. Сама по собі відсутність окремих документів не спростовує факту надання послуг з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання та абонентського обслуговування, якщо такий факт підтверджується сукупністю інших належних і допустимих доказів.

Відповідно до пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженої постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості Відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.

Також Відповідачем не надано інформації про щомісячні показники індивідуальних засобів обліку та передачу таких показників надавачеві комунальних послуг. Власного розрахунку заборгованості Відповідачем також не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у розмірі 44 076, 59 грн., що включає в себе: заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн.; заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн.; абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн.

Також Позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн, 3 % річних у розмірі 0, 85 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнає його арифметично правильним.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРПОУ 38618785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у розмірі 44 076, 59 грн. (Сорок чотири тисячі сімдесят шість гривень 59 коп.), інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн. (Десять гривень 99 коп.), 3 % річних у розмірі 0, 85 грн. (Нуль гривень 85 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 2Х2 Фінанс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРПОУ 38618785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328, 00 грн. (Три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА