Рішення № 138327309, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/5065/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (Україна, 80100, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Шептицький, вул. Львівська, буд. 71; ідентифікаційний код: 33775353)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, оф. 43; ідентифікаційний код: 42780491)

про стягнення 329 555,28 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення 329555,28 грн, з яких 249193,95 грн заборгованості, 21601,36 грн пені, 49838,79 грн штрафу, 6770,60 грн інфляційних втрат та 2150,58 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 42780491 від 01.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

08.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 08.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 13.05.2026. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 14.05.2026 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.

Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №42780491 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця вугілля (далі - товар), а покупець прийняти і своєчасно оплатити, на умовах і в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар постачається партіями згідно заявки покупця. Найменування товару, його асортимент, кількість та термін постачання кожної партії товару узгоджуються сторонами та відображаються у накладних та інших супровідних документах на кожну фактично поставлену партію.

Згідно з п. 2.2 Договору поставка здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах самовивозу.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна однієї тони вугілля відображається у рахунках-фактурах та/або накладних на кожну окрему партію, що поставляється.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунок за вугілля здійснюється шляхом 100% передоплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 297 197,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0003032 від 03.03.2025 на суму 200 448,00 грн, №РН-0003173 від 17.03.2025 на суму 72 749,00 грн та №РН-0003172 від 17.03.2025 на суму 24 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено товар, заборгованість складає 269 193,95 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №01/090 від 09.01.2026, в якій просив погасити заборгованість у п`ятнадцятиденний строк.

У відповіді на претензію №52 від 20.01.2026 відповідач повідомив, що визнає існуючу заборгованість та зазначив, що 15.01.2026 ним було погашено заборгованість у розмірі 20000,00 грн (копія платіжної інструкції №18 наявна в матеріалах справи), а залишок заборгованості у розмірі 249193,95 грн буде погашений у строк до 01.03.2026.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 249193,95 грн, пеню в розмірі 21601,36 грн, штраф у розмірі 49838,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 6770,60 грн та 3% річних у розмірі 2150,58 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 297 197,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами було погоджено, що розрахунок за вугілля здійснюється шляхом 100% попередньої оплати.

Відтак строк оплати товару за Договором спливає безпосередньо в момент передання товару покупцеві.

З огляду на поставку товару в період з 03.03.2025 по 17.03.2025, строк оплати повної вартості поставленого вугілля є таким, що настав.

Судом також враховано, що додатковий п`ятнадцятиденний строк для повного погашення заборгованості було встановлено позивачем в претензії №01/090 від 09.01.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відсутність повної оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 249193,95 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору покупець, за договором, за несвоєчасну оплату товару (партії товару) зобов`язаний сплати продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф у розмірі 20% від суми заборгованості та пеню за кожен день прострочення в розмірі 2% від суми боргу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на весь розмір заборгованості за період прострочення з 16.01.2026 по 30.04.2026.

Водночас, станом на 16.01.2026 строк нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сплив, а відтак відсутні підстави для нарахування пені за вказаною заборгованістю у заявлений позивачем період.

При цьому, судом встановлено правильність нарахування штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.

Надані розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними. Між тим, заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 249 193,95 грн, штраф у розмірі 49 838,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 770,60 грн та 3% річних у розмірі 2 150,58 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 619,31 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 324,02 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, оф. 43; ідентифікаційний код: 42780491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (Україна, 80100, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Шептицький, вул. Львівська, буд. 71; ідентифікаційний код: 33775353) заборгованість у розмірі 249193 (двісті сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто три) грн 95 коп., штраф в розмірі 49838 (сорок дев`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 6770 (шість тисяч сімсот сімдесят) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4619 (чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 324,02 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя О.В. Нечай