Рішення № 13832669, 09.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.11р.Справа № 3/26-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак", с.Бурчак Михайлівського району Запорізької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 154 768,21 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Боровик В.О., дов. б/н від 25.01.11р.

відповідача - ОСОБА_3, дов. серія ВРВ №145278 від 03.12.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути (повернути) з Відповідача грошові кошти - 151 500,00 грн., пеню - 2 099,79 грн., 3% річних - 410,92 грн., збитки від інфляції - 757,50 грн., а всього - 154 768,21 грн.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, підтвердженням чого є те, що договір не підписаний Відповідачем. Посилання Позивача на порушення Відповідачем умов договору є помилковим, так як спірний договір є не укладеним. Окрім цього зазначає, що Позивачем порушені норми досудового врегулювання спору, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного направлення Відповідачеві вимоги за вих. № 17/38 від 11.11.10р.

У судовому засіданні 25.01.11р. представником Позивача надано опис вкладення поштового відправлення вимоги до Відповідача про повернення коштів за вих. № 17/38 від 11.11.10р.

У судовому засіданні 08.02.11р. представник Відповідача підтвердив факт отримання Відповідачем коштів від Позивача.

У судовому засіданні 25.01.11р. оголошувалась перерва до 08.02.11р. до 14:30год.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

встановив:

За даними Позивача, 22.09.10р. сторонами укладено договір поставки фуражної пшениці № 11-03-10 (далі Договір), за яким Продавець (Відповідач) зобовязався передати у власність Покупцеві (Позивачеві), а Покупець прийняти і оплатити фуражне зерно (пшениці) урожаю 2010р., далі Товар, на умовах цього Договору (п. 1 Договору). Вказаний договір у двох екземплярах було підписано Позивачем, та передано Відповідачеві на підписання та скріплення печатками. Згідно з п. 4.2 Договору, загальна вартість Товару становить 151500,00 грн. На виконання умов п. 5.2 Договору, Позивач провів 100% попередню оплату фуражної пшениці у кількості 100 метричних тон, за ціною 151 500,00 грн., перерахувавши грошові кошти на рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 465 від 29.09.10р. Згідно з п. 5.4 Договору, строк поставки Продавцем Товару до 15.10.10р. Відповідач, зобов'язання щодо поставки Товару не виконав.

15.11.10р. Позивач направив Відповідачеві вимогу про повернення попередньої оплати у розмірі 151 500,00 грн. (вих. № 17/38 від 11.11.10р.), про що свідчить опис вкладення у цінний лист, наявний у матеріалах справи (а.с.18). Окрім цього, зазначив, що у зв'язку з тим, що другий екземпляр Договору, який було передано на підписання не повернуто, просить підписати повторно Договір № 922-10 від 22.09.10р. Також, підписати акт зведення взаєморозрахунків. Зазначена вимога була залишена Відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Позивач, посилаючись на п. 6.1 Договору, на прострочений борг Відповідача нарахував пеню за період з 15.10.10р. по 16.11.10р. у розмірі 2 099,79 грн., посилаючись на ст. 625 ЦК України, нарахував збитки від інфляції за жовтень 2010р. 757,50 грн. та 3 % річних за період з 15.10.10р. по 16.11.10р. - 410,92 грн.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За загальним правилом щодо укладання договорів, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем не надано доказів досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки Договір підписаний у односторонньому порядку (Позивачем), це є підставою вважати спірний договір не укладеним.

Однак, ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, того, що платіжним дорученням № 465 від 29.09.10р. Позивачем проведено оплату Відповідачеві за зерно 151 500,00 грн., Відповідач поставку зерна не здійснив, не надав суду доказів повернення Позивачеві отриманих грошових коштів після направлення Позивачем вимоги, у судовому засіданні представник Відповідача підтвердив факт отримання Відповідачем коштів від Позивача, суд заперечення Відповідача не приймає та вважає, що позов, у частині стягнення з Відповідача 151 500,00 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Оскільки спірний договір сторонами не укладено, то вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору (п. 6.1) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів (151 500,00 грн.) тільки 15.11.10р., з урахуванням поштового пробігу Відповідач міг отримати цю вимогу 19.11.2010р., а збитки від інфляції та 3 % річних нараховані станом на 16.11.10р., суд не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. №НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак", 72010, Запорізька область, Михайлівський район, с.Бурчак, вул. Є. Носаль, 32 (код ЄДРПОУ 34378170) 151 500,00 грн. боргу, 1 515,00 грн. - державного мита, 231,02 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписано___