Рішення № 138326684, 20.07.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/608/26

Провадження №2-о/151/40/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ткач І.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - Заявник) є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Берізки Чечельницького району Вінницької області, громадянина України, який при житті був зареєстрований і проживав у м.Макіївка Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у м.Макіївка Донецької області. Про смерть сина заявниця дізналася від близьких родичів останнього, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької області та здійснили його поховання. Підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 є фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08.04.2026 року ''Макіївським міським відділом запису актів громадянського стану Управління ДРАЦС Донецької Народної Республіки''. Реєстрація факту смерті ОСОБА_2 була здійснена органом ДРАЦС на території Донецької області про що складено актовий запис про смерть №170269930000401620000 від 08.04.2026. Зазначене місце смерті ОСОБА_2 є тимчасово окупованою територією України, визначеною Постановою Верховної Ради України ''Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями'' від 17.03.2015р. №254-УІІІ, постановою Кабінету Міністрів України ''Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією'' від 6 грудня 2022 року № 1364 та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ''Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією'' від 22 грудня 2022 року № 309. У травні 2026 року заявниця звернулася до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з метою реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , однак в органах ДРАЦС їй повідомили про неможливість здійснення реєстрації цього факту через відсутність медичних документів, що посвідчують факт смерті ОСОБА_2 , які б відповідали встановленій законодавством України формі та неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області. Ураховуючи, що факт смерті ОСОБА_2 в м.Макіївка Донецької області, дійсно мав місце, а без свідоцтва про його смерть встановленого законодавством України зразка заявниця не може реалізувати свої спадкові права, то зазначений юридичний факт необхідно встановити судовим рішенням. Внесення до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України, запису про смерть ОСОБА_2 та наступна видача свідоцтва про смерть є підставою для настання правових наслідків смерті, серед яких вступ у спадщину заявницею, як спадкоємцем за законом. З огляду на це, заявниця змушена звернутись до суду задля встановлення факту смерті сина ОСОБА_2 . Для заявниці від встановлення факту смерті сина ОСОБА_2 в певний час залежить подальша реєстрація факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформлення спадщини на контрольованій території України. Просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с.Берізки- Чечельницькі Чечельницького району Вінницької області, Україна та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Макіївка, Донецької області, Україна.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, розгляд справи призначено на 20 липня 2026 року.

Заявниця та її представник, адвокат Ткач І.І. у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_3 згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України надіслала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню, по слідуючих обставинах.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка Донецької області, яке є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України та на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, помер ОСОБА_2 , про що 08 квітня 2026 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , яке є недійсним на території України і не створює правових наслідків для України. (а.с.7)

Заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 07 серпня 1967 року виконкомом Берізко-Чечельницької сільської ради Чечельницького району Вінницької області. (а.с.4)

Згідно копії паспорта серія НОМЕР_3 , виданого Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 був громадянином України.(а.с.5-6)

Заявниця у травні 2026 року звернулася до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з метою реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , однак в органах ДРАЦС їй повідомили про неможливість здійснення реєстрації цього факту через відсутність медичних документів, що посвідчують факт смерті ОСОБА_2 , які б відповідали встановленій законодавством України формі та неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в поряду окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ ''Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України'' тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 9 ЗУ ''Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України'' державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані ''намібійські винятки'': документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року ''Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії'' зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але ''у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів''.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ ''Лоізіду проти Туреччини'' (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), ''Кіпр проти Туреччини'' (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та ''Мозер проти Республіки Молдови та Росії'' (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що ''Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать'' (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі ''Мозер проти Республіки Молдови та Росії'' наголосив, що ''першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)'' (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (''Намібійські винятки''), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Указом Президента України з 24.02.2022, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Згідно з положеннями абзацу 3 статті 2 ЗУ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Для кращого функціонування та взаємодії спеціалізованих структур щодо встановлення факту смерті людини, під час воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України та Офісом Генерального прокурора 09.03.2022 прийнято наказ № 177/450/46, яким затверджено Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України.

Доказами, які можуть засвідчити факт смерті особи, можуть бути зокрема: покази свідків; письмові докази: акт про настання смерті; копія лікарського свідоцтва по смерть; повідомлення з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; наказ командира військової частини про виключення особи із особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю; скріншоти особистого листування, дані отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж.

Під час режиму воєнного стану державна реєстрація смерті проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника, незалежно від місця смерті чи проживання померлої особи. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану працюють у штатному режимі, крім міст/районів, де такої можливості немає у зв`язку з веденням активних бойових дій.

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України ''Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України'', Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до Указу Президента України від 07.02.2019 року № 32/2019 ''Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях'' місто Макіївка Донецької області є тимчасово окупованою територією України, тому заявниця не в змозі іншим шляхом встановити факт смерті сина.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи, зумовлені фактичним настанням смерті особи на тимчасово окупованій території України, відсутністю у заявниці довідки про смерть встановленої діючим законодавством України форми, що не дає можливості проведення державної реєстрації смерті особи, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заяви щодо встановлення факту смерті особи, оскільки реєстрація смерті ОСОБА_2 неможлива без відповідного рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно до п. 21 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'', звільняються від сплати судового збору: заявники - у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв`язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 10, 76-82, 89, 263, 264, 265, 268, 273, 315, 317, 319, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заявузадовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Берізки-Чечельницькі Чечельницького району Вінницької області, громадянина України, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, а саме в місті Макіївка Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення суду невідкладно надіслати до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українидля державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :

Заявниця: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ).

Заінтересована особа: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: смт.Тростянець, вул.Соборна, буд. 90, Вінницької області, поштовий індекс 24300, код ЄДРПОУ 42054184).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК