Рішення № 138326583, 16.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/211/26

Номер провадження 2/142/349/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 липня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання права власності, в якій позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 129.1 кв.м., в тому числі житловою площею 43.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 21.05.1997 серії А00 № 691603 Рудницька селищна рада була зареєстрована юридичною особою. Рішенням виконавчого комітету Рудницької селищної ради № 55 від 10.10.2007 територіальна громада селища міського типу Рудниця в особі Рудницької селищної ради стала власником будівлі лазні загальною площею 129.1 кв. метра, яка знаходилася на АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2010. Зазначений об`єкт нерухомого майна був зареєстрований у Тульчинському МБТІ, що підтверджується витягом № 28016313 від 16.11.2010. Угодою від 30.05.2011 були визначені права та обов`язки сторін під час проведення аукціону з відчуження майна комунальної власності. Відповідно до протоколу № 27 аукціону № 17 від 30.05.2011 року вона стала переможцем аукціону з продажу будівлі лазні загальною площею 129.1 кв.м. ціною 13 803.60 грн., що належала до комунальної власності територіальної громади в особі Рудницької селищної ради. Згідно квитанції від 03.06.2011 року вона перерахувала 13 804 грн за придбане приміщення будівлі лазні. Рішенням № 90 від 17.11.2011 року позачергової сесії 6-го скликання були достроково припиненні повноваження голови Рудницької селищної ради ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю. Рішенням 14 сесії 6-го скликання № 195 від 01.06.2012 року були визнані повноваження новообраного селищного голови ОСОБА_3 , який з невідомих причин не завершив оформлення права власності лазні на неї і вона з його усного дозволу вирішила переробити будівлю купленої лазні під житлове приміщення у формі будинку садибного типу. ФОП ОСОБА_4 виготовив технічний паспорт від 23.04.2025 на житловий будинок до якого був доданий Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентарізації Єдиної державної елктронної системи у сфері будівництва від 16.04.2025 року за № 25-018. На її замовлення від 19.05.2025 було виготовлено експертне дослідження щодо ринкової вартості житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями, в якому проживає її сім`я, яка склала 342373 гривень і ця сума являється ціною позову. Експертне дослідження проводив кваліфікований судовий експерт ОСОБА_5 (свідоцтво № 674 від 06.10.2020 року). Наразі правонаступником реорганізованої Рудницької селищної ради, як юридичної особи, являється Піщанська селищна рада, яка зазначена у даній позовній заяві відповідачем. 16 жовтня 2025 року вона звернулася із письмовою заявою до відповідача в якій просила вирішити питання про зміну цільового призначення придбаної неї будівлі лазні для використання її в якості житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 129.1 м2, в тому числі житловою площею 43.1 м2. Проте у задоволенні заяви їй в усній формі було відмовлено, оскільки у неї був відсутній правовстановлюючий документ на нежитлове приміщення лазні, яке вона придбала у 2011 році. У жовтні 2025 року вона звернулася до нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Тульчинського району Вінницької області Шигиди Інни Володимирівни по питанню оформлення права власності на нежитлове приміщення лазні, що розташоване у селищі Рудниця Тульчинського району Вінницької області. 04 лютого 2026 року на особистому прийомі у державного нотаріуса їй в усній формі було повідомлено про відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії по причині пропуску строків. Наразі житловий будинок садибного типу, який був перебудований з нежитлового приміщення лазні і в якому вона і її сім`я уже проживає з 2014 року, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання права власності, та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 годину 30 хвилин 15 червня 2026 року.

15 червня 2026 року судове засідання було відкладено із-за неявки позивача.

В судовому засідання 16 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, також вказала, що нею самочинно без будь-яких дозвільних документів було реконструйовано приміщення лазні в житловий будинок, земельна ділянка під цим об`єктом нерухомості їй не відводилась, щодо обставин присвоєння поштової адреси пояснень не надала.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 16 липня 2026 року, судом не допущено ОСОБА_6 в якості представника ОСОБА_1 , відповідно вимог ст. 60 ЦПК України.

Відповідач Піщанська селищна рада Вінницької області в судове засідання 16 липня 2026 року повноважного представника не направив, проте в матеіралах справи наявна заява сільського голови Крижанівського О.І. про розгляд справи без участі, відповідно до якої відповідач просить справу розглянути без участі представника Піщанської селищної ради на підставі наявних письмових матеріалів та на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши позовну заяву та долучені до не документи, вивчивши інші матеріали даної цивільної справи, проаналізувавши правові норми, що регулюють правовідносини, що складися між сторонами, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільногопроцесуальногозаконодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процессуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом встановлено, що позивачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями паспорта позивача, картки фізичної особи - платника податків та витягу з реєстру територіальної громади, щодо місця реєстрації позивача (а.с. 5,6,7)

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 691603 Рудницьку селищну раду було зареєстровано та включено відомості про юридичну особу до ЄДР 21 травня 1997 року, код ЄДРПОУ 04325992. (а.с. 8)

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 станом на 28 жовтня 2010 року територіальна грамада смт.Рудниця в особі Рудницької селищної ради у комунальній власності мала об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю лазні, загальною площею 129,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 9)

Право власності за територіальною громадою смт.Рудниця в особі Рудницької селищної ради на нежитлову будівлю лазні за адресою АДРЕСА_2 . було зареєстровано 16 листопада 2010 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав серії ССУ № 260529 виданого КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (а.с. 10)

30 травня 2011 року між Рудницькою селищною радою Піщанського району Вінницької області, Філією "Вінницький аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" та ОСОБА_1 було укладено угоду про права та обов`язки сторін під час проведення 30.05.2011 р. аукціону з відчуження майна комунальної власності, відповідно якої визначено права та обов`язки сторін в аукціоні 30.05.2011 р. з відчуження майна комунальної власності, а саме будівлі лазні загальною площею 129,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 11)

Відповідно до копії протоколу № 27 аукціону № 17 з аукціону з продажу об`єкта комунальної власності від 30 травня 2011 року переможцем аукціону за лотом № 1 з продажу будівлі лазні загальною площею 129,1 кв.м., 1929 року побудови, за адресою АДРЕСА_2 , за ціною продажу 13803,60 грн. визнано ОСОБА_1 . (а.с.12)

Копією квитанції NOAN036264 від 03 червня 2011 року підтверджується внесення ОСОБА_1 коштів в сумі 13804 грн. на рахунок Рудницької селищної ради за призначенням платежу: придбання приміщення. (а.с. 13)

Відповідно копії рішення №2 Піщанської селищної ради від 25 листопада 2020 року "Про початок повноважень Піщанського селищного голови, складання присяги селищним головою" Піщанським селищним головою обрано Крижанівського Олександра Івановича, останнім складено присягу посадової особи місцевого самоврядування, визнано таким, що вступив на посаду. (а.с. 14)

Відповідно копії рішення №18 Піщанської селищної ради від 21 грудня 2020 року "Про початок реорганізації Рудницької селищної ради та сільських рад шляхом приєднання до Піщанської селищної ради" розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб, в тому числі і Рудницької селищної ради шляхом приєднання до Піщанської селищної ради. (а.с. 15-18)

З копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 16 квітня 2025 року, слідує, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , складається з трьох житлових кімнат, передпокою, чотирьох тумбурів, туалету, ванни, підсобного приміщення (котельня, комора) та кухні, загальна площа 129,1 кв.м., житлова площа 43,1 кв.м., до даного домоволодіння відноситься окрім житлового будинку 1984 року забудови також навіс 2012 р. забудови, господарська будівля (гараж, літня кухня, комора) 2012 р. забудови, підвал 2012 р. забудови, прибудова 2013 р. забудови, сарай 2012 р. забудови, огорожа, та загальна площа забудови становить 356,4 кв.м. (а.с. 19 - 30)

Копією витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації щодо житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 , створеного в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23 квітня 2025 р. ФОП ОСОБА_4 визначено технічні характеристики цього житлового будинку та передбачено можливість його безпечної експлуатації. (а.с. 31 - 44)

Відповідно до замовлення № ВЕД-1442-19.05.2025 судовим експертом Бінєвським М.В. виконано висновок № 1442/ЕД-19.05.2025 від 30 травня 2025 року відповідно якого ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 на час проведення обстеження складає 342373 грн. (а.с. 45 - 57)

Також судом досліджено копії рішення Рудницької селищної ради № 90 від 17 листопада 2011 року "Про дострокове припинення повноважень голови рудницької селищної ради" про дострокове припинення повноважень Рудницького селищного голови ОСОБА_2 у зв`язку із його смертю та копію рішення Рудницької селищної ради № 195 від 01 червня 2012 року "Про визнання повноважень селищного голови" про вступ у повноваження Рудницького селищного голови Шигидою В.М. (а.с. 59, 60)

До матеріалів справи позивачем долучено копію заяви позивача адресовану Піщанському селищному голові Крижанівському О.І. про зміну цільового призначення об`єкта нерухомого майна від 16 жовтня 2025 року, в якій просить вирішити питання про зміну цільового призначення придбаної будівлі лазні для використання її в якості житлового будинку, проте відомостей про її подання чи надсилання, а так само розгляду її Піщанською селищною радою матеріали справи не містять. (а.с. 62)

Позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 129.1 кв.м., в тому числі житловою площею 43.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом з тексту позовної заяви та пояснень позивача і це підтверджено матеріалами справи позивачем ОСОБА_1 було реконструйовано придбану нею будівлю лазні в житловий будинок з господарськими спорудами.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року №750).

Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - об`єкти).

Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Згідно пункту 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Відповідно до абз.4 пункту 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації, зокрема: щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Тобто, згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Ч. 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

При цьому відомостей того, що земельна ділянка під реконструйованою бідевлею лазні надавалась позивачу чи ним була придбана позивачем не надано, як і не надано відомостей про власника земельної ділянки на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомості та її цільове призначення. Даний об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу та належно затвердженого проекту, що не було спростовано позивачем.

Згідно з ч.2 статті 376 ЦК України Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч.3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

У постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2025 року у справі № 451/1783/18 (провадження № 61-158св25) вказано також, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблений з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, що реконструйований об`єкт є іншим об`єктом нерухомості.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28 травня 2019 року у справі № 924/60/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 5023/5383/12, а також враховує подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 569/1651/16-ц (провадження № 14-190цс18) та висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 5013/462/12.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах, тощо)

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 03.08.2020 року у справі № 161/14676/17 за загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними (пункт 12 зазначеної постанови).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Судове рішення, за загальним правилом, не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Зазначеними вище нормами ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на новостворений об`єкт після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами, а саме порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 №461.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначено, що відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права) та у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Отже, Суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, але лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Рудницька селищна рада чи її правонаступник Піщанська селищна рада у визначеному законом порядку виділили земельну ділянку позивачці під уже збудоване спірне нерухоме майно.

Позивач в своїх усних поясненнях вказувала, що земельна ділянка на якій розміщено будівлю лазні перебуває у власності Укрзалізниці, проте належного підтвердження цьому матеріали справи не містять, як відсутні і відомості про її розмір, конфігурацію, цільове призначення.

Відтак, суд констатує, що позивачем не доведено надання їй земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем до позовної заяви долучено копію витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації щодо житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 , створеного в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23 квітня 2025 р. ФОП ОСОБА_4 де визначено технічні характеристики цього житлового будинку та передбачено можливість його безпечної експлуатації.

Даний витяг не є дозволом на виконання будь-яких робіт на об`єкті. Роботи по реконструкції будівель та споруд можуть проводитись за умови отримання дозволів та узгоджень відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об`єктів здійснюється у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; виконання підготовчих та будівельних робіт; державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду - у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою); копія документа, що посвідчує право власності на будівлю чи споруду, або рішення співвласників багатоквартирного будинку про виконання будівельних робіт з реконструкції, реставрації, капітального ремонту, прийняте відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; документ, що підтверджує управління багатоквартирним будинком об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або управителем багатоквартирного будинку, або житлово-будівельним (житловим) кооперативом, - у разі виконання будівельних робіт з реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або управителем багатоквартирного будинку, або житлово-будівельним (житловим) кооперативом; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що надає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до ст.1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, видами будівництва є - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об`єктів будівництва.

Відповідно до п.3.2. ДБН А.2.2-3:2014 (Склад та зміст проектної документації на будівництво), будівництво це - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Відповідно до п.3.21 ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, реконструкція це - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення.

Відповідно до ст. 2 Порядку підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Однак, позивачем ОСОБА_1 фактично виконані роботи з реконструкції будинку без відповідної проектно-дозвільної документації, нею не отримувалось у встановленому законом порядку будь-яких дозволів, погоджень, архітектурно-планувальних вимог чи містобудівних умов та обмежень на здійснену реконструкцію, що свідчить про порушення позивачем вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також позивачем не доведено присвоєння реконструйованому житловому будинку нової поштової адреси в АДРЕСА_4 .

З огляду на викладене, з урахуванням наведених позивачем обгрунтувань, та наданих доказів, які містять матеріали справи, враховуючи наведені приклади практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, правозастосовного до спірних правовідносин законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач самочинно здійснила реконструкцію придбаної будівлі лазні в житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, про введення його в експлуатацію не зверталась та на невідведеній для цих цілей земельній ділянці, в подальшому така земельна ділянка їй також не відводилась, тому в задоволені вимоги позивача про визнати за нею права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 129.1 кв.м., в тому числі житловою площею 43.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовитичерез її необгрунтованість.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог покладає судові витрати по справі на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12,81,76,77,79,80,89,141, 206,247,258,259, 263-265, 293, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання права власності, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 20 липня 2026 року.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Піщанська селищна ради Вінницької області, що знаходиться в с-щі Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна, 36,Код ЄДРПОУ 04325986.

Суддя: